Міжнародна макроекономіка - Козак Ю.Г. - Глава 12. Сутність міжнародного фінансового менеджменту

Глава 12. Сутність міжнародного фінансового менеджменту

Ключові поняття Міжнародний фінансовий менеджмент; транснаціональні корпорації; операції фінансового менеджменту ТНК; моделі бухгалтерського обліку; зовнішнє світо-господарське середовище; зарубіжна інвестиційна діяльність.

12.1. Поняття та його основні функції про міжнародний фінансовий менеджмент

З'ясовуючи суть міжнародного фінансового менеджменту потрібно спиратися на знання з теорії фінансового менеджменту, набуті при вивченні попередніх курсів, виділяючи аспекти, які належать насамперед або виключно до міжнародного фінансового менеджменту.

Міжнародний менеджмент - це теорія і практика управління міжнародним бізнесом, тобто діяльністю, пов'язаною з переміщенням ресурсів (сировини, капіталу, технології, людей), товарів та послуг за межі національних кордонів.

Основними видами міжнародного бізнесу є міжнародна торгівля і зарубіжні інвестиції, насамперед прямі іноземні інвестиції. Одним з головних суб'єктів міжнародного бізнесу є міжнародна фірма, що виступає як частина системи глобального підприємництва, яка включає в себе поставщиків, клієнтів, конкурентів. Міжнародна фірма відрізняється від національної тим, що на її діяльність безпосередньо впливають відстані, тарифні бар'єри, валютні курси, відмінності в рівнях відсоткових ставок і темпів інфляції в різних країнах, мова, політичні проблеми і т. ін.

Ареною діяльності міжнародних фірм можуть бути науково-технічна, виробничо-інвестиційна, торговельна, валютно-фінансова та кредитна сфери. Міжнародні корпорації глобальної орієнтації звичайно охоплюють усі види і сфери діяльності.

Основною організаційною і правовою формою великої фірми є акціонерне товариство, що ґрунтується на корпоративній власності, акціонерному капіталі, котрий формується за рахунок емісії акцій. Характерною рисою акціонерної форми організації бізнесу є обмежена відповідальність та професіональне управління. Тримачі акцій особисто не несуть відповідальності за боргами корпорацій, вони можуть втратити лише свій капітал. Така правова і організаційна структура робить акціонерне товариство найбільш адекватною формою транснаціонального бізнесу. Ця форма дає змогу: 1) здійснити в широких масштабах, створюючи філії і дочірні підприємства в багатьох країнах і регіонах світу; 2) призводить до створення фондового ринку (вторинного ринку цінних паперів), за допомогою якого відбувається переливання капіталу, перетворення фіктивного капіталу в реальні гроші; 3) створює можливість для інвестора вкласти свої гроші зразу в декілька фірм і тим самим скоротити ризик інвестування. Ця форма стала звичайною формою організації компаній, відомих як транснаціональні корпорації (ТНК), котрі займають панівне становище в міжнародному бізнесі. В практиці управління корпоративними фінансами ТНК специфіка міжнародного фінансового менеджменту та його функцій представлена в найбільш повному вигляді.

Міжнародний фінансовий менеджмент - це система прийняття економічних рішень, які виникають при реалізації завдань фінансового менеджменту в умовах інтернаціоналізації господарчої діяльності фірми, ТНК.

Міжнародний фінансовий менеджмент вирішує такі специфічні завдання:

o аналіз стану платіжного балансу країни;

o планування фінансових операцій з точку зору використання у міжнародних розрахунках різних валют;

o кредитування експортної діяльності;

o міжнародне капітальне бюджетування, мотивація проведення прямих та портфельних інвестицій;

o операції на євровалютному, євро кредитному ринках та євроринку цінних паперів.

o Реалізація завдань фірми визначається вибором географії міжнародного ринка, для якого характерні:

o еластичність, тобто на ринку діє достатня кількість кредитних інструментів та фінансових інститутів, що швидко відкликаються на зміни відсоткових ставок та умови кредитування;

o акумулювання вільних фінансових ресурсів;

o стабільність фінансових важелів та інструментів, несприйнятливість відсоткових ставок до зовнішньоекономічних процесів;

o низька вартість участі в операціях на ринку, тобто існує невелика різниця між ставкою відсотка за кредитом та відсотком за депозитом;

o легке прогнозування умов розміщення коштів на даному ринку та умов кредитування;

o порівняно легкий доступ до фінансових ресурсів ринку міжнародних облігацій.

Підприємницька стратегія ТНК будується, виходячи з її глобальної мети (місії) і має п'ять напрямів:

1) стратегію в галузі дослідження і розвитку;

2) операційну стратегію;

3) фінансову стратегію;

4) маркетингову стратегію;

5) стратегію людських відносин.

Згідно з цим виділяються три основні функції менеджменту: виробничий менеджмент, котрий охоплює перший, другий і п'ятий напрями, маркетинговий менеджмент та фінансовий менеджмент.

В управлінні ТНК ці функції утворюють систему, у якій всі функції - головні, рівнозначні і взаємозумовлені підсистеми (підрозділи) єдиної системи управління, котрі діють (повинні діяти) в інтересах організації в цілому. її загальним завданням є досягнення поставленої мети якомога ефективніше і продуктивніше, ніж конкуренти.

Управління виробництвом покликане забезпечити ефективне функціонування виробничих систем для реалізації загальної мети фірми в заданих межах щодо витрат і прибутку. Виробничий менеджмент пов'язаний з функцією пропозиції.

Маркетинг безпосередньо пов'язаний з функцією попиту, що визначає зміст виробничої діяльності фірми. Його місце визначається тим, що загальна стратегія забезпечення конкурентоспроможності фірми і стратегічні рішення в галузі виробничої і фінансової діяльності приймаються тільки після ретельного аналізу і визначення потреб і самого продукту. Функцією фінансового менеджменту є взаємо-пов'язання попиту і пропозиції в рамках фінансів фірми. Управління щодо ефективного розподілу коштів в активах підприємства та їх збільшення є головним завданням фінансового менеджменту. В його віданні знаходяться важелі фінансового регулювання, а також фінансовий облік і контроль, який дозволяє кожну операцію в корпорації виміряти в показниках прибутку й збитків і кожному менеджеру пред'явити позов за успіх або невдачу на довіреній йому дільниці. Зв'язок фінансового менеджменту з виробничниками йде по лінії управління матеріально-технічними засобами, насамперед у частині системи управління запасами "точно в строк", котра залежить від коливань валютного курсу, обмеження експорту, великих відстаней, відмінностей у відносних витратах на робочу силу і валюти оплати праці в різних країнах. З маркетингом фінансовий менеджмент пов'язаний по лінії фінансування міжнародної торгівлі, ціноутворення і коливань обмінних курсів.

Фінансовий менеджмент ТНК виконує як загальні для всіх фірм функції (хоча вони й мають свої особливості в рамках ТНК), так і функції, притаманні лише міжнародному менеджменту, котрі зумовлені функціонуванням у неоднорідному середовищі, в умовах валютного ризику, обмежень на міжнародну торгівлю й інвестиції, політичного ризику, особливих умов оподаткування й обліку.

Якщо фірму розглядати як сукупність капіталів, що надходять з різних джерел (від інвесторів, що вкладають свої кошти в капітал компанії, кредитів, доходів, отриманих внаслідок діяльності фірми) і спрямовуються на різні цілі (придбання основних коштів, створення товарних запасів, придбання цінних паперів, готівкові гроші тощо), то управління таким рухом капіталу і є функцією фінансового менеджменту.

Основні специфічні операції, які виконуються фінансовим менеджментом ТНК:

o зарубіжна інвестиційна діяльність, що включає в себе:

o фінансове планування, тобто процес оцінювання і вибору інвестицій довгострокового призначення, прямих іноземних інвестицій;

o управління інвестиційним ризиком;

o управління портфельними інвестиціями і визначення диверсифікації портфеля за країнами;

■ складання кошторисів міжнародних капіталовкладень з визначенням їх окупності;

■ вибір джерел та оптимального рівня фінансування;

■ визначення валюти отримання позики й виплати позики;

■ фінансування міжнародної торгівлі;

■ визначення вартості капіталу і прибутку на інвестований капітал;

■ грошові операції між філіями в різних країнах;

■ купівля-продаж іноземної валюти;

■ управління валютно-кредитним і валютно-фінансовим ризиком;

■ визначення шляхів зниження фінансового ризику ТНК;

■ питання оподаткування;

■ постійний зв'язок з ринками іноземних валют, євровалюти, єврооблігацій і т. ін.;

■ визначення дивідендної політики.