Міжнародні економічні відносини - Амеліна І.В. - 1. Система міжнародних послуг

1. Система міжнародних послуг

Під широким терміном "міжнародна торгівля" можна розуміти не тільки відносини купівлі продажу товарів, а й послуг.

Світовий ринок послуг - це система міжнародних відносин обміну, де основним товарним об'єктом виступають різноманітні види послуг і яка існує на основі МПП.

Послуга - це продукт праці, створений в результаті угоди про купівлю - продаж, у якого відсутня речова форма.

Умови розвитку світового ринку послуг:

o науково-технічний прогрес(інтелектуальні послуги);

o ускладнення виробництва;

o насичення ринків товарами(торговельні послуги);

o інформаційний бум;

o нові наукові відкриття(ноу-хау);

o зростання кількості компаній з надання послуг;

o прискорений розвиток нових видів транспорту;

o підвищення частки нових видів послуг (банківських, страхових, посередницьких).

Разом з міжнародною торгівлею товарами (у речовому розумінні цього слова) широко розвинена і торгівля послугами, таблиця 4.1.

Регіон з найшвидшим зростанням експорту комерційних послуг у 2011 р. є СНД, який має 20 % зростання доларової вартості експорту. Африка мала найповільніше зростання експорту послуг у порівнянні з будь-яким регіоном - зростання склало 0 %. Всі інші регіони мають зростання між 10 % і 14 %.

Таблиця 4.1. СВІТОВИЙ ЕКСПОРТ КОМЕРЦІЙНИХ ПОСЛУГ, 2011Р. (млрд. дол.)1

Міжнародна торгівля товарами і торгівля послугами тісно пов'язані між собою. При постачаннях за кордон товарів з'являється все більше послуг, починаючи з аналізу ринків і закінчуючи транспортуванням товарів. Багато видів послуг, що поступають в міжнародний обіг, включаються в експорт і імпорт товарів. В той же час міжнародна торгівля послугами має деякі особливості в порівнянні з традиційною товарною торгівлею.

Основна відмінність полягає в тому, що послуги не мають упредметненої форми, хоча ряд послуг набуває її, наприклад: у вигляді магнітних носіїв для комп'ютерних програм, різної документації, віддрукованої на папері і ін. Проте з розвитком і розповсюдженням Internet істотно знижується необхідність використання матеріальної оболонки.

Послуги на відміну від товарів виробляються і споживаються одночасно і не підлягають зберіганню. У зв'язку з цим часто потрібна присутність закордоном безпосередніх виробників послуг або іноземних споживачів в країні виробництва послуг. Виділяють чотири способи міжнародної торгівлі послугами.

1. Трансгранична торгівля (cross-border trade), тобто ситуація, коли продавець і покупець послуги не переміщаються через кордон, його перетинає тільки послуга. Такий спосіб продажу послуг значно наближений до продажу товарів в міжнародній торгівлі, наприклад надання юридичних консультацій з-за кордону телефоном (або факсом) або участь в кореспондентській навчальній програмі зарубіжного учбового закладу.

2. Споживання закордоном (consumption abroad), тобто ситуація, коли споживач з однієї країни придбає і споживає послугу на території іншої країни. В цьому випадку відмінність в порівнянні з торгівлею товарами полягає в тому, що послуга і продавець послуги не переміщаються через кордон, її перетинає споживач послуги, наприклад виїзд закордон на навчання або для лікування.

3. Торгова присутність в країні надання послуги (commercial presence, або - right of establishment), тобто ситуація, коли фірма, що надає послугу, перетинає кордон і, знаходячись на території даної країни, відкриває представництво або дочірню фірму, через яких здійснює надання послуги. Сама послуга і її споживач в даному випадку через кордон не переміщаються.

4. Присутність фізичних осіб, що надають послугу (presence of natural persons providing services), тобто ситуація, коли послуга поміщена безпосередньо в діяльності людей, які приїжджають з-за кордону в країну, де знаходиться її споживач, наприклад приїзд з-за кордону іноземного архітектора або іноземного персоналу закордонного банку, що відкриває своє представництво в даній країні.

Послуги дуже різноманітні, а сфера їх застосування розширюється з кожним роком. Одним з показників розвитку країни є роль, яку грає сфера послуг в національній економіці.

Відповідно до положення СОТ всі послуги підрозділяють на 12 секторів:

1. Послуги для бізнесу.

2. Будівельні послуги.

3. Послуги зв'язку (поштові, кур'єрські і телекомунікаційні).

4. Дистриб'юційні послуги (послуги торгових агентів, роздрібна і оптова торгівля, франчайзинг).

5. Транспортні послуги.

6. Фінансові послуги.

7. Освітні послуги.

8. Послуги охорони здоров'я.

9. Туристичні послуги.

10. Рекреаційні послуги.

11. Послуги з охорони довкілля.

12. Інші послуги.

Найбільш неоднорідним є сектор послуг для бізнесу, що включає наступні послуги: професійні, комп'ютерні, у сфері досліджень і розробок, у сфері обігу, нерухомості, з оренди устаткування без обслуговуючого персоналу і ін.

До професійних послуг відносяться: правові, бухгалтерські, з податкового консультування, аудиторські, архітектурні, інженерні, з містобудівного і ландшафтного планування, послуги медперсоналу, стоматологів і ветеринарів, з науково-технічного консультування.

Послуги з оренди устаткування без обслуговуючого персоналу залежно від предмету оренди підрозділяються на чотири групи, зв'язані: з суднами, з літаками, з іншим транспортним устаткуванням, з іншими машинами і устаткуванням.

До інших послуг для бізнесу відносяться послуги: з оренди устаткування з обслуговуючим персоналом, рекламні, з вивчення ринку і громадської думки, з консультування у сфері управління, з консультування у сфері сільського господарства, полювання, лісництва, рибальства, з консультування у сфері видобутку корисних копалин, посередництво в працевлаштуванні, охоронні, з ремонту устаткування, видавницькі, поліграфічні, перекладацькі, пакувальні, з прибирання будівель, фотопослуги, з організації з'їздів і конференцій, з проектування інтер'єрів.

Сфера послуг зазвичай більшою мірою захищена державою від іноземної конкуренції, чим сфера матеріального виробництва. Донині в міжнародному масштабі регулювання в цій сфері відбувалося тільки в рамках спеціалізованих організацій, зокрема кодексів, вироблених в ОЕСР.

На початку Уругвайського раунду була створена окрема переговорна група з послуг.

Як зразок і за основу для переговорів було узято ГАТТ, проте у зв'язку із значними відмінностями в переміщенні через кордон товарів і послуг було оформлено абсолютно нову угоду - Генеральна угода з торгівлі послугами, ГАТС (General Agreement on Trade in Services, GATS).

ГАТС повинне було функціонувати окремо від ГАТТ, але після створення СОТ воно стало одним з елементів цієї організації, обов'язковим для виконання всіма країнами-членами.