Міжнародні економічні відносини - Передрій О.С. - 1.6.2. Фактори впливу на платіжний баланс та його державне регулювання

Платіжний баланс - віддзеркалення в першу чергу тих соціально-економічних процесів, які відбуваються в тій чи іншій країні. У той же час він здійснює вплив на відтворення через курсові співвідношення валют, зовнішню заборгованість, золотовалютні резерви тощо.

Платіжний баланс знаходиться під впливом наступних факторів:

- міжнародна конкуренція, нерівномірність соціально-економічного розвитку країн;

- циклічність розвитку національних економік і світової економіки в цілому;

- закордонні державні витрати, пов'язані в першу чергу з військовими витратами;

- міжнародна економічна взаємозалежність та її посилення в умовах розвитку інтеграційних процесів;

- структурні та цінові зміни в зовнішній торгівлі;

- вплив валютно-фінансових факторів;

- інфляція;

- ізоляціоністська політика відносно певних країн (політика ембарго);

- соціально-економічні катаклізми: стихійні лиха, неврожай, катастрофи.

Чисельність факторів та їх динамізм, що обумовлюють стан платіжного балансу, формують ситуацію, за якої надзвичайно складно збалансувати надходження у країну та її виплати. Більше того, оскільки практично не існує безпосередньої загрози порушення економічної стабільності при певному неспів-падінні вхідних і вихідних потоків, держави не ставлять збалансування як завдання для беззаперечного вирішення, особливо якщо це стосується короткострокових періодів часу. Однак у довгостроковій політиці пасивне сальдо платіжного балансу призводить до вимушеного зменшення офіційних резервів, зміни курсової вартості національної валюти.

Дефіцит платіжного балансу в економічній теорії розглядається як результат виникнення певних диспропорцій в національному господарстві. Виходячи з причин їх виникнення, з певною часткою умовності вони поділяються на чотири групи:

1. Структурні. Диспропорції, які виникають у зв'язку з невідповідністю виробничої структури національної економіки потребам світового ринку.

2. Цінові. Диспропорції, які визначаються зростанням інфляційних витрат і вартості факторів виробництва.

3. Ті, що визначаються рівнем доходу. Ця група диспропорцій обумовлена зниженням державних доходів і збільшенням витрат.

4. Обумовлені автономним переміщенням значних мас капіталу. Це стосується разових виплат, наприклад, на проведення військових операцій, витрати на утримання за кордоном військових баз тощо.

Які регулюючі фактори та методи впливу на платіжний баланс?

Головними з них є:

- продаж національним банкам резервних валютних коштів;

- зміна величини відсоткових ставок по кредитах;

- контроль за грошовою емісією, дефляційна політика;

- ефективна податкова політика;

- введення валютних обмежень;

- зміна валютного курсу - девальвація національної валюти;

- проведення ефективної внутрішньої економічної політики. Дефіцит платіжного балансу найчастіше означає, що країна

більше ввозить товарів і послуг, ніж вивозить, розраховуючись фінансовими зобов'язаннями. При цьому формується ситуація, при якій країна "живе в кредит". Це супроводжується такими явищами, як зростання загальної заборгованості, зменшення або відсутність резервної валюти, падіння курсу національної валюти, зниження життєвого рівня населення.

Регулювати платіжний баланс зобов'язані не тільки ті країни, в яких пасивне сальдо. Адже активне сальдо платіжного балансу означає поставку за межі національної економіки більшої кількості товарів, ніж їх отримано по імпорту. Взамін відбувається надходження грошових зобов'язань в іноземній валюті. Все це призводить до завищення валютного курси, гальмування економічного зростання і збільшення безробіття. У такій ситуації, до прикладу, опинилися ФРН і Японія на початку 70-х років.

У сучасних умовах регулювання платіжного балансу втратило свою актуальність. Це обумовлено наступними обставинами. По-перше, в умовах високоінтегрованого світового господарства більш доцільним є формування валютного резерву країни з багатьох валют провідних країн світу. Долар сьогодні втратив монопольне положення резервної валюти. При цьому практика існування плаваючих валютних курсів забезпечує невиконання виникаючих диспропорцій в міжнародних розрахунках. По-друге, не менш вагомий вплив справила монетаристська концепція платіжного балансу, згідно якої держава може свідомо збільшувати короткострокові зобов'язання,

"жити в кредит" з метою їх подальшого використання як грошових активів.

В якості загальних висновків слід зазначити, що оптимальні рішення щодо стану платіжного балансу в кожному конкретному випадку можуть прийматися за умови оцінки всіх без винятку соціально-економічних і політичних факторів. Лише за цієї умови може бути кінцево визначена потреба і разом із тим система заходів стосовно скорочення чи ліквідації дефіциту або профіциту платіжного балансу.