Міжнародні організації - Кучик О.С - 1.1.2. Структура та цільові завдання організації

Згідно із Статутом СНД, цілі та принципи цієї організації викладені у першому розділі. Зокрема, в ст. 2 зазначається таке:

— здійснення співробітництва в політичній, економічній, екологічній, гуманітарній, культурній та інших сферах;

— всесторонній та збалансований економічний і соціальний розвиток держав-членів у рамках спільного економічного простору, міждержавна кооперація та інтеграція;

— забезпечення основних прав та свобод людини відповідно до загальноприйнятих норм та принципів міжнародного права і документів ОБСЄ;

— співробітництво між державами-членами з метою забезпечення міжнародного миру та безпеки, здійснення ефективних заходів по скороченню озброєнь та військових затрат, ліквідація ядерної та інших видів зброї масового знищення, досягнення всезагального та повного роззброєння;

— сприяння громадянам держав-членів у вільному спілкуванні, контактах та пересуванні в межах Співдружності;

— взаємна правова допомога та співпраця в інших сферах правових відносин;

— мирне вирішення суперечок і конфліктів між державами Співдружності.

Згідно з ст. З для досягнення цілей Співдружності держав-членів, виходячи з загальноприйнятих норм міжнародного права і Хельсінського Заключного Акта, будують свої відносини на основі таких принципів, як:

— повага суверенітету держав-членів, невід'ємного права народів на самовизначення і права розпоряджатися своєю долею без зовнішнього втручання;

— непорушність державних кордонів, визнання існуючих кордонів і відмова від протиправних територіальних загарбань;

— територіальна цілісність держав і відмова від будь-яких дій, направлених на розчленування чужої території;

— незастосування сили чи погрози силою проти держав-членів;

— вирішення суперечок мирним шляхом задля безпеки і справедливості;

— верховенство міжнародного права в міждержавних відносинах;

— невтручання у внутрішні та зовнішні справи один одного;

— забезпечення основних прав та свобод людини без різниці у расі, етнічній приналежності, мові, релігії, політичних чи інших переконань;

— добросовісне виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно з документами СНД;

— врахування інтересів один одного і Співдружності в цілому, надання допомоги на основі взаємозгоди в усіх сферах їх взаємовідносин;

— об'єднання зусиль і надання допомоги один одному з метою створення мирних умов життя народів держав-членів СНД, забезпечення їхнього політичного, економічного і соціального прогресу;

— розвиток взаємовигідного економічного та науково-технічного співробітництва, розширення інтеграційних процесів;

— духовне єднання всіх народів, ґрунтоване на повазі їх самобутності, тісна співпраця з метою збереження культурних цінностей і культурного обміну [33].

Статут СНД, затверджений на нараді глав держав 22 січня 1993 року, набув чинності 22 січня 1994 року. Згідно із Статутом, всі органи СНД мають суто консультативні та координаційні функції. У межах СНД створюються такі структурні органи:

1. Рада голів держав — учасниць Співдружності;

2. Міжпарламентська Асамблея (МПА):

а) Рада МПА СНД;

б) Комісії МПА:

— з правових питань;

— з питань економіки та фінансів;

— з питань соціальної політики та прав людини;

— з питань аграрної політики, природних ресурсів та екології;

— з політичних питань і міжнародної співпраці;

— з питань оборони та безпеки;

— з питань науки та освіти;

— з питань культури, інформації, туризму і спорту;

— з питань вивчення досвіду державного будівництва і місцевого самоврядування;

— контрольно-бюджетна комісія;

3. Рада голів урядів;

4. Рада міністрів закордонних справ (РМЗС);

5. Координаційно-консультативний комітет держав-учасниць (створений у квітні 1993 року), що працює на постійній основі;

6. Міждержавний економічний комітет (реформований у Виконавчий Комітет);

7. Економічний суд;

8. Рада міністрів оборони держав-учасниць (РМО);

9. Штаб координації військового співробітництва держав-учасниць;

10. Рада командувачів прикордонними військами;

11. Комісія з питань прав людини (ліквідована);

12. Органи галузевого співробітництва.

У Статуті вказано, що робоча мова Співдружності — російська, а офіційне місце перебування координуючих органів СНД — м. Мінськ (Білорусь), де знаходяться Виконавчий секретаріат, Економічний суд Співдружності та низка галузевих органів.

Витрати з фінансування діяльності органів Співдружності розподіляються на основі пайової участі держав-членів СНД. За рішенням Ради глав держав від 9 вересня 1994 року частка України затверджена у розмірі 14 % від загальної суми. Частка Російської Федерації — 50 %, Білорусі, Узбекистану, Казахстану — по 5, інших семи країн — по 3 % . На 1995 рік кошторис виконавчого секретаріату СНД (м. Мінськ, вул. Кірова, 17) рішенням Ради глав урядів затверджено в сумі 8531 млн. російських рублів та 300 тис. дол. США [24, с. 32].