В останні десятиріччя XX століття розвиток економічних та політичних процесів у різних регіонах континентів відбувався під впливом багатьох чинників та подій, але аналіз змін в економічній та політичній сферах світу дозволяє виділити дві превалюючі тенденції: сепаратизм та інтернаціоналізація з переходом до глобалізації. У першому випадку яскравими прикладами можуть слугувати сепаратистські рухи в провінції Квебек, Шотландії, Уельсі та Іспанії, а в другому — тенденції до інтернаціоналізації та транс-націоналізації економічних процесів в Європі та Америці. Ці дві тенденції, що, на перший погляд, суперечать одна одній, досить вагомо впливають на формування зовнішньої та внутрішньої політики країн світу, виявляють нові аспекти конфліктів, що сформувались історично. Водночас вони допомагають знайти нові рішення та новий погляд на існуючі проблеми, як це відбувається в Канаді, де під час загострення квебекського сепаратизму поряд з розглядом варіанта виділення провінції в суверенне державне утворення як націоналісти, так і прихильники уряду не могли не враховувати значення об'єднаної Канади в інтеграційних процесах на американському континенті, а також такі проблеми, як ускладнення та послаблення економічних зв'язків з іншими провінціями, з якими Квебеку довелось би зіткнутись у випадку відокремлення.
Вже понад два століття Америка для європейців та для населення інших континентів є "землею обітованою", відокремленою від інших країн морями та океанами. Та й самі "засновники" Америки були переконані в її особливій долі та покликанні.
З розпадом СРСР, здавалося б, у світі залишилась єдина наддержава — СІЛА. Та 90-ті роки XX ст. ознаменувались перерозподілом сил та сукупного світового обсягу виробництва, а також концентрації могутності у п'яти центрах, якими є Сполучені Штати Америки, Російська Федерація, Японія, Китай та Європейський Союз. Власне це й підштовхнуло США до створення НАФТА, яка за їх задумом мала стати противагою ЄС у світі.
Оскільки регіональне регулювання в країнах Американського континенту здійснюється багатосторонніми економічними організаціями, банками розвитку, інвестиційними корпораціями, метою яких є підтримка економічного розвитку їх членів, США вирішили використати вже усталену модель економічної інтеграції та політичної єдності — зону вільної торгівлі. Світовий досвід свідчить, що зони вільної торгівлі популярні. Такого висновку можна дійти, перелічивши укладені Угоди про зони вільної торгівлі.
Наша мета — аналіз процесів інтернаціоналізації та глобалізації в Північноамериканському регіоні на прикладі Північноамериканської зони вільної торгівлі (НАФТА, мовою оригіналу — NAFTA: North American Free Trade Area), аналіз передумов створення та історичних етапів політичного розвитку організації, її функціонування в країнах-членах, а також позицій НАФТА на сцені театру міжнародних відносин. Значне місце відводиться змінам в економіках країн-членів інтеграційного утворення, оскільки це є невід'ємною частиною аналізу результатів НАФТА як договору, що є в першу чергу економічним.
З огляду на те, що ця тема недостатньо ґрунтовно досліджена у вітчизняній літературі, довелось базуватись в основному на матеріалах, наданих мережею Інтернет на сайтах "НАФТА" та "Інтеграційні процеси". Окрім того, використано праці закордонних авторів стосовно Північноамериканської зони вільної торгівлі, насамперед, це книга Крістена Бауера "НАФТА", а також електронне видання книги Олександра Шефера "Ein amerikanischer Wirtschafts(t)raum von Alaska bis Feuerland: NAFTA und die Integra tionsperspek tiven".
3.3.1.1. Попередники НАФТА — мексиканські "макіладори" та канадсько-американська КУСТА
3.3.1.2. Утворення Північноамериканської зони вільної торгівлі — НАФТА
3.3.1.3. Основні положення Угоди про НАФТА
3.3.1.3.1. Основні положення торгівлі товарами
3.3.1.3.2. Порядок вирішення суперечок
3.3.2. Національні інтереси у Північноамериканській зоні вільної торгівлі
3.3.2.1. США: успіхи експорту versus соціальні кошти
3.3.2.2. Канада: регіоналізм versus націоналізм
3.3.2.3. Мексика: вільний ринок versus протекціонізм