Міжнародні організації - Кучик О.С - 3.3.2.2. Канада: регіоналізм versus націоналізм

У Канаді питання доцільності приєднання до НАФТА не викликало таких істотних заперечень, як у США. Це значною мірою пояснюється особливістю канадської промисловості, яка майже вся є експортоспроможною, але лише ЗО % підприємців мають змогу займатися експортною діяльністю.

Тому найбільша користь від НАФТА для Канади — це відкриття мексиканського ринку для канадських товарів, послуг та інвестицій. У перспективі Канада очікує істотної лібералізації доступу до державних поставок у Мексику та США: "Участь у НАФТА відкриє для нас шлях приєднання до будь-яких договорів щодо лібералізації торгових відносин, які існують і можуть бути укладеними у Західній півкулі", — пише Томас д'Акіно, колишній радник прем'єр-міністра Канади з питань торгівлі в канадському аналітичному журналі "Лідере" (№ 4, 1993). "Значна частина канадської промисловості, — додає він, — готова скористатися перевагами, які надає НАФТА. Взагалі, канадська промисловість належно підготована до збільшення експорту в Мексику. Вона базується на розвинутих технологіях та сконцентрована на виробленні високорентабельної продукції".

Після прийняття Північноамериканської Угоди про вільну торгівлю 1 січня 1994 року загальний обсяг торговельних операцій між країнами-членами НАФТА почав значно зростати. Середньорічне збільшення загального обсягу торговельних операцій за трирічний період, що закінчився 31 грудня 1996 року, становив 13,8%.

У 1996 році загальний обсяг торгівлі Канади з партнерами по НАФТА збільшився на 5,8 % і досягнув 338 млрд дол. США. Значний обсяг експорту вплинув на збільшення обсягу торгівлі товарами з цими партнерами на рекордну суму, яка становила 41,2 млрд дол. США, і зробив значний внесок у зниження поточного дефіциту торговельного балансу цієї країни, порушивши тенденцію, що переважала понад десятиріччя. Збільшення експорту товарів майже компенсувало дефіцит Канади у сфері послуг і нетоварних операцій з її партнерами по НАФТА.

Збільшення канадського експорту з моменту початку дії Угоди про НАФТА і пов'язане з цим зменшення дефіциту торговельного балансу стали стійкою тенденцією, особливо виявляючись у таких сферах, як автомобільне обладнання (вантажні, легкові автомобілі і запчастини), машини і виробничі товари, видобуток алюмінієвої та залізної руд і добрив. Як відображення цієї тенденції, частка експорту партнерів по НАФТА в загальному обсязі експорту Канади збільшилася з 80,8 % у 1993 році до 81,5 % у 1996 році. Імпорт у Канаду з країн-членів НАФТА також зріс, особливо в галузі імпорту машин і обладнання, автомобілів і запчастин, сільськогосподарських продуктів. Частка імпорту з країн-членів НАФТА в загальному обсязі імпорту Канади збільшилася з 69,2 % в 1993 році до 70,2 % в 1996 році.

За вражаючим зростанням з моменту набуття чинності 1 січня 1989 року Угоди про CUSTA обсяг канадського експорту в США зріс на 22 % у 1994 році, після чого спостерігалося більше зростання в 1995 році (14 %) і в 1996 році (6 % ), коли було досягнуто показника 223,5 млрд дол. США. Двостороння торгівля також розширилася в подібних межах і становила в 1996 році 381,0 млрд дол. США. У цей же час Канада і США щодня обмінюються товарами і послугами на суму 1 млрд дол. США. Предметом найінтенсивнішої торгівлі між Канадою і США, як і раніше, є машини і транспортне обладнання. З початком дії CUSTA канадський експорт до США промислових і виробничих товарів, на які звичайно припадає найвищий ПДВ, постійно зростав. Таким чином Канада продовжує залишатися основним пунктом призначення експорту США, показники якого зросли на 82,9 % (71 млрд дол. США) з 1988 до 1996 року.

Однією з найважливіших переваг, які Канада отримала у НАФТА, став більший доступ на мексиканський ринок. Канадські фірми отримали можливість збільшити обсяги продажу у таких ділянках (доступ до яких був раніше закритий), як автомобілебудування, фінансові послуги, вантажні перевезення, енергетика і рибальство. Крім того, канадський експорт поступово урізноманітнився, а на товари, що оподатковувались при експорті в Мексику, в 1996 році припало понад 50 %. У результаті, зараз Мексика займає дев'яте місце серед найбільших експортних ринків Канади і є четвертим за значенням джерелом імпорту.

Незважаючи на економічні зміни, які були необхідними для Мексики в результаті фінансової кризи в грудні 1994 року та її наслідків, канадський експорт у Мексику виріс на 5,4 % і досягнув 1,1 млрд дол. США у 1995 році, довівши показник двосторонньої торгівлі майже до 6,5 млрд дол. США. Експорт у Мексику зріс ще на 5,3 % у 1996 році, а двостороння торгівля збільшилась на 10,4 %, що становило понад 7,2 млрд дол. США. До 1996 року баланс двосторонньої торгівлі між Канадою і Мексикою вдвічі перевищив рівень торгівлі, зареєстрований у 1992 році. Зусилля Мексики, спрямовані на лібералізацію її ринку, особливо в сферах енергетики, банківської справи, телекомунікації і транспорту, продовжують відкривати перед експортерами з Канади і США все нові можливості. З розвитком і посиленням мексиканської економіки попит на товари і послуги буде зростати, і партнери Мексики по НАФТА цілком здатні їх задовольнити.

Обіг торгівлі у сфері послуг між Канадою і США зріс на 71 % з 1988 року. НАФТА розширила чисельність сфер, що підпадають під цю угоду, порівняно з канадсько-американською угодою про вільну торгівлю, і включає практично всі аспекти зовнішньої торгівлі в сфері послуг. За трирічний період, що закінчився 31 грудня 1996 року, експорт канадських послуг до США зріс на 16,9 %, в той час як імпорт з США збільшився на 11,3 %. У 1996 році експорт канадських послуг у США і Мексику збільшився незначно, певною мірою знизивши традиційний для Канади в цьому секторі дефіцит. Одним компонентом торгівлі, що швидко розвивається в сфері послуг, були галузі комп'ютерних та інформаційних послуг, де існує високий рівень спеціалізації. Фактично, двостороння торгівля між Канадою і США у сфері інформаційних послуг стала однією з тих, що найшвидше розвиваються в світі.

Експорт у США також збільшився у таких сферах, як комунікації, архітектура, інжинірингові та інші технічні послуги, менеджмент і рекламні послуги. Незважаючи на те, що торгівля в сфері послуг перебуває на етапі піднесення, на неї припадає лише 14 % загальної торгівлі товарами народного споживання, але, враховуючи їх важливість у ВВП Канади (на них припадає майже дві третини), а також швидке зростання секторів послуг у країнах НАФТА, можна очікувати зростання обсягу торгівлі в цій сфері.

Вагомі кроки були зроблені країнами-членами НАФТА в сфері лібералізації торгівлі за допомогою зниження тарифів. Укладення Північноамериканської угоди про вільну торгівлю не вплинуло на ті положення канадсько-американської угоди про вільну торгівлю, згідно з якими практично всі тарифи між США і Канадою мали бути скасованими 1 січня 1998 року. Стосовно торгівлі між Мексикою і Канадою практично всі тарифи повинні бути скасованими до 1 січня 2003 року. Крім того, НАФТА надасть можливість прискореного скасування тарифів за угодами із зацікавленими країнами. Цей процес залежить від промислового розвитку і включає відкриті обговорення за участю споживачів та інших зацікавлених сторін, зокрема, сектора промисловості.

Отримані дані і результати досліджень показують розмір впливу, спричиненого зниженням тарифів, згідно з CUSTA і НАФТА, на темпи зростання торгівлі. Канадський експорт у США зростав швидше (як у коштах, так і в обсягах) у лібералізованих секторах (тобто промислове машинобудування, текстильна промисловість, споживчі товари), аніж у секторах, де тарифи вже були низькими або дорівнювали нулю. Імпорт з США відображає подібні тенденції (особливо в таких галузях, як виробництво одягу, харчових продуктів і напоїв, меблів, транспортного обладнання і товарів домашнього побуту).

Канадський експорт у США товарів, що зазнали лібералізації за CUSTA і НАФТА, з 1988 до 1995 року зріс у ціні приблизно на 140 % (якщо 100 % — це зростання експорту загалом). Імпорт товарів такого роду зі США зріс майже на 100 %, у той час як загальний обсяг імпорту збільшився на 75 %.

Завдяки НАФТА значно підвищилась зацікавленість іноземних інвесторів Канадою, одночасно забезпечуючи канадцям більше можливостей здійснювати вкладення в економіки партнерів по угоді. Положення угоди забезпечують інвесторам значну стабільність у прийнятті рішень, оскільки гарантують справедливе, прозоре і недискримінаційне ставлення до інвесторів і їх інвестицій на всій території зони вільної торгівлі. Внесок НАФТА в підвищення продуктивності, що ґрунтується на зростанні конкуренції і кращих стартових цінових показниках, також викликав збільшення капіталовкладень у Канаді. Сумарний показник прямих іноземних інвестицій в Канаду зріс на 8,7 % у 1994 році, 9,3 % у 1995 році і 7,4 % (що становило 180 млрд дол. США) у 1996 році. Значно збільшилися інвестиції в сфері фінансових послуг, транспортного й автомобільного обладнання, хімічної промисловості, енергетики, телекомунікацій, харчової промисловості. Канадська статистика свідчить, що у 1996 році Канада була третім за величиною одержувачем прямих інвестицій від транснаціональних корпорацій, на яку припадало 12 млрд дол. прямих інвестицій з різних джерел. Іноземні інвестори фінансували значну частину своїх інвестицій за допомогою реінвестування прибутків, отриманих у Канаді, переваги чого відчули всі канадці. До кінця 1996 року 87 % прямих іноземних інвестицій припало на канадські дочірні компанії.

США продовжують залишатися найбільшим іноземним інвестором у Канаді та найбільшим реципієнтом прямих інвестицій з Канади, на які припало більше ніж половина всіх вихідних канадських інвестицій.

Підписання НАФТА призвело до значних змін в обігу капіталу між Канадою та Мексикою. Канадські інвестиції у Мексику значно збільшились, концентруючись у таких сферах, як гірничодобувна промисловість, банківська справа та телекомунікації, в той час як зростання мексиканських інвестицій у Канаду хоча й має постійний характер, але все ще значно відстає у масштабах.

Отже, очевидним стає позитивний вплив НАФТА на економіку Канади та її партнерів по Угоді, але ефективність Північноамериканської угоди про вільну торгівлю вплинула і на внутрішньополітичне життя країни.

Політики, що виступають за відокремлення Квебеку від федерації, стверджували, що незалежний Квебек може приєднатися до Північноамериканської угоди про вільну торгівлю. Таким чином вони ігнорували заяву американського представника про те, що США будуть розглядати відокремлення одного із суб'єктів федерації Канади як можливість для перегляду НАФТА. У1997 році американський уряд видав нове попередження, що США мають намір переглянути та повторно підписати Угоду про НАФТА з рештою провінцій Канади у випадку відокремлення Квебеку, посилаючись на те, що зміняться основні умови Угоди. Юридичні підстави для цього існують, але, крім того, не слід забувати, що в ситуації з НАФТА думка американського Конгресу іноді буває важливішою за норми міжнародного права.

Таким чином, вихід Квебеку з Канади може погіршити економічне становище не лише провінції, але й країни загалом. Це не можуть не враховувати як прихильники сепаратизму, так і федералісти. Будь-який перегляд НАФТА надасть можливість США знову диктувати свої умови, оскільки членство у НАФТА буде необхідним більше Канаді та Квебеку, аніж іншим членам. Американці, ймовірно, прагнутимуть відмінити деякі поточні обмеження, наприклад, на англомовні фірми у Квебеку, наполягатимуть на нових договорах стосовно сільського господарства тощо. Але навіть якщо Квебек зможе ввійти до складу НАФТА, уникнувши значних поступок, його економічне становище може погіршитись, оскільки Канада, вірніше решта її провінцій, що є основними торговельними партнерами Квебеку, буде вже іноземною державою і рівень доступу Квебеку на її внутрішній ринок суттєво зміниться. Шанси на укладення особливої угоди між Квебеком та Канадою незначні, оскільки, згідно з Угодою про НАФТА, надання будь-яких економічних переваг однією країною-членом НАФТА іншій автоматично поширюється на інших учасників Угоди.

У нових умовах найбільшим клопотом Канади стане не посилення "змагання імпорту" на канадському ринку, а, найімовірніше, загроза зменшення закупівель США на канадському ринку і збільшення на мексиканському. Це залежить від спроможності мексиканської промисловості конкурувати з канадською, а також від змагання між цими двома економіками взагалі. У цьому змаганні на боці Канади — безумовна технологічна перевага, Мексики — дешева робоча сила.

Серед важливих чинників, що змушують Канаду повернутися обличчям на південь, до Латинської Америки, — зростання конкуренції на "молодих" світових ринках. Шлях до них вона, як і США, вбачає через Мексику. З цього огляду НАФТА також приваблює Канаду, позаяк угода передбачає "вільний та рівноправний доступ" до мексиканських ринків для країн-учасниць. Це означає, що перевага, яку завдяки геополітичному положенню й економічній могутності мали США перед Канадою у південному напрямку, стає дещо меншою.

До цього варто додати, що, на відміну від Сполучених Штатів Америки, Канаді майже не загрожує еміграційна хвиля з півдня. Вона не має кордону з Мексикою, і це практично унеможливлює нелегальну імміграцію. Більше того, Канада, з її величезною територією та ресурсами і порівняно невеликою кількістю населення (27 млн осіб) здатна без істотних ускладнень прийняти значну кількість дешевої робочої сили з півдня, яка не створить конкуренції висококваліфікованим місцевим робітникам.

Отже, якщо США більше, ніж інші, виграють від впровадження НАФТА, Канада, отримуючи добрі перспективи на півдні континенту, майже нічого не втратить. Мабуть, ця обставина й зумовила те, що там не відбувалося гострих дискусій з приводу зони вільної торгівлі, як у США та Мексиці.