Міжнародні організації - Мокій А.І. - 1.4. Цілі, функції та основні напрями діяльності міжнародних організацій

Міжнародні організації - це організаційно-правова форма міждержавного співробітництва. У системі міжнародних організацій для координації діяльності створюються спільні органи, координаційні комітети.

Класифікація міжнародних організацій, зумовлена їх значною кількістю, різноманітністю сфер діяльності, здійснюється за такими базовими критеріями.

1. За характером членства та юридичною природою учасників розрізняють міждержавні (міжурядові) і неурядові.

Міжнародна міжурядова організація - це об'єднання держав, створене на основі договору з метою досягнення спільних цілей, для якого характерним є членство держав, наявність установчого міжнародного договору, постійних органів, здійснення діяльності в інтересах держав-членів, поважаючи їх суверенітет як суб'єкта міжнародного права.

Неурядова міжнародна організація створюється на основі об'єднання фізичних чи юридичних осіб у формі асоціацій, федерацій і діє в інтересах членів для досягнення конкретних цілей.

2. За предметом діяльності виокремлюють політичні, економічні, кредитно-фінансові, військово-політичні, з питань охорони здоров'я, культури, торгівлі та ін.

3. За колом учасників міждержавні організації поділяються на універсальні, відкриті для участі всіх держав (ООН та її спеціалізовані установи), і регіональні, членами яких можуть бути держави одного регіону.

4. За компетенцією розрізняють організації загальної та спеціальної компетенції. Діяльність організацій загальної компетенції охоплює всі сфери відносин між державами-членами: політичну, економічну, соціальну, культурну (ООН, Рада Європи, Ліга арабських держав).

Організації спеціальної компетенції налагоджують співробітництво в окремій сфері (Всесвітня поштова спілка, Міжнародна організація праці, Всесвітня організація охорони здоров'я, Міжнародне агентство з атомної енергії) і поділяються за напрямами діяльності - політичні, економічні, соціальні, культурні, наукові, релігійні.

5. За характером повноважень міжнародні організації поділяються на міждержавні й наддержавні (наднаціональні). До першої групи належать майже всі міжнародні організації, метою яких є здійснення міждержавного співробітництва і рішення адресовані державам-членам. Головною метою наддержавних організацій є здійснення інтеграції, а їх рішення поширюються безпосередньо на фізичних та юридичних осіб держав-членів. Наприклад, такою наддержавною організацією є Європейський Союз (ЄС).

6. За умовами участі міжнародні організації поділяються на відкриті, у яких будь-яка держава може стати членом, і закриті, де прийом проводиться згідно із запрошенням засновників.

7. За цілями і принципами діяльності: правомірні - створюються відповідно до міжнародного права; протиправні - створюються з порушенням загальновизнаних норм міжнародного права із цілями, що суперечать інтересам міжнародного миру та міжнародної безпеки.

Крім того, характеристику міжнародних організацій, що здійснюють регулювання світових господарських зв'язків, можна доповнити класифікацією за організаційними принципами і за сферою багатостороннього регулювання.

Класифікація за організаційними принципами передбачає участь або неучасть у системі ООН, з урахуванням профілю організації та цілі діяльності. Відповідно до цього підходу, міжнародні організації поділяються на такі групи: 1) міжнародні організації системи ООН; 2) міжнародні організації, що не входять до системи ООН; 3) регіональні економічні організації.

Класифікація міжнародних організацій за сферою багатостороннього регулювання передбачає їх поділ на групи залежно від сфер і цілей регулювання:

- організації, що регулюють економічне та промислове співробітництво і галузі світового господарства; - організації в системі регулювання світової торгівлі; - регіональні економічні організації в системі регулювання світового господарства; - міжнародні та регіональні організації з регулювання підприємницької діяльності; - неурядові організації та об'єднання, які сприяють розвитку міжнародних господарських зв'язків.

1.4. Цілі, функції та основні напрями діяльності міжнародних організацій

На сучасному етапі розвитку світових господарських зв'язків науково-технічна революція перетворила більшість національних та регіональних проблем у проблеми глобальні, чим і зумовлено зростання ролі міжнародних організацій, насамперед ООН, у регулюванні світових господарських зв'язків.

До головних цілей та функцій міжнародних організацій належать:

1) вивчення та застосування заходів вирішення найважливіших проблем міжнародних економічних відносин; 2) забезпечення стабілізації валют; 3) сприяння усуненню торговельних бар'єрів і забезпечення широкого товарообміну між державами; 4) виділення коштів на додаток до приватного капіталу для надання допомоги технологічному та економічному прогресу;

5) стимулювання покращання умов праці і трудових відносин;

6) прийняття резолюцій і рекомендацій з регулювання світових господарських зв'язків.

Як організаційні форми співробітництва міжнародні міжурядові організації створюються державами відповідно до об'єктивної необхідності і потреб розвитку міжнародних економічних відносин.

Міжнародне регулювання здійснюється за напрямами:

1) економічне і промислове співробітництво; 2) співробітництво у галузі транспорту; 3) співробітництво у валютно-фінансовій сфері; 4) співробітництво у сфері світової торгівлі; 5) співробітництво у сфері інтелектуальної власності; 6) співробітництво у сфері стандартизації і сертифікації продукції; 7) співробітництво у сфері інвестицій; 8) науково-технічне співробітництво; 9) співробітництво у сфері міжнародної комерційної практики.

Здійсненням співробітництва займаються міжнародні організації відповідної компетенції. Організації системи ООН, а також регіональні здійснюють міжнародне економічне співробітництво через органи ЕКОСОР, спеціалізовані установи та автономні органи, пов'язані з ООН. Метою регіонального економічного співробітництва є надання допомоги країнам, що розвиваються, забезпечення стійкого економічного зростання і розвитку найважливіших галузей економіки, підвищення рівня соціального розвитку та покращання життя людей.