Міжнародні організації - Мокій А.І. - 3.2. Умови участі країн в Європейському Союзі та перспективи його розширення

Визначальні критерії участі в ЄС сформульовано для країн Центральної та Східної Європи на Копенгагенському засіданні Європейської ради в червні 1993 року як:

- досягнення стабільності інституцій, які гарантують демократію, верховенство права, права людини, дотримання і захист прав меншин (політичний критерій);

- існування функціонуючої ринкової економіки, а також здатність витримувати конкурентний тиск та дію ринкових сил у межах ЄС (економічний критерій);

- спроможність взяти на себе зобов'язання, що випливають із членства, у тому числі дотримуватися цілей політичного, економічного та монетарного союзу шляхом приведення національної системи законодавства у відповідність до Спільного доробку ЄС (юридичний критерій).

Ці критерії не є остаточними, оскільки існує ще критерій внутрішньої спроможності ЄС "поглинути" нового члена, а також географічний критерій, адже членом ЄС може стати лише "європейська країна".

Найважливішою умовою для початку переговорів про вступ до ЄС є відповідність політичному критерію членства, а приведення національного законодавства у відповідність до acquis communautaire здійснюється в останні роки перед безпосереднім вступом держави до ЄС у ході переговорів про приєднання. Підтвердженням цього є стаття 49 Договору про Європейський Союз, де встановлено, що "будь-яка європейська держава, що шанує принципи, сформульовані в частині першій статті 6, може звернутися з поданням щодо набуття членства в Союзі". Такими принципами є засадничі принципи Союзу, спільні для всіх держав-членів, а саме: свобода, демократія, шанування прав людини і основоположних свобод, верховенство права. Те, що дотримання політичного критерію є "передумовою початку переговорів про вступ" було підтверджено на засіданнях Європейської ради в Люксембурзі (1997) та Гельсінкі (1999). Звідси випливає пріоритетність досягнення відповідності політичному копенгагенському критерію, а не критерію, досягнення якого буде необхідним під час виконання узгоджених умов вступу до ЄС.

Подальше розширення ЄС пов'язується з приєднанням низки країн, які вже розпочали переговори щодо вступу до цієї організації. Так, Хорватія розпочала переговори в жовтні 2005 року, а в червні 2006 року чільники Євросоюзу заявили про прогнозований вступ Хорватії до ЄС у 2010 році.

Туреччина з квітня 1987 року є офіційним кандидатом (англ. - applicant country, candidate country) на вступ до ЄС. Офіційно попередні переговори розпочалися в жовтні 2005 року, проте фахівці прогнозують можливий вступ Туреччини у 2015 року. Країна повинна здійснити низку необхідних соціальних і економічних реформ. Географічною проблемою залишається те, що лише 3 % території Туреччини належить до Європейського континенту, хоча формально, оскільки відповідно до Копенгагенських критеріїв географічних вимог немає.

Норвегія, Ісландія та Ліхтенштейн у різний час також подавали заяви про вступ до Європейського Союзу, але внаслідок низки причин (наприклад, негативні результати референдумів у Норвегії) так і не стали його членами й залишаються учасниками єдиної економічної зони ЄС без набуття членства в Євросоюзі.

Македонія отримала офіційний статус кандидата в грудні 2005 році Албанія, Боснія і Герцеговина, Чорногорія, Сербія офіційно визнані потенційними кандидатами, створення економічного союзу (спільна зовнішня економічна політика, спільний ринок товарів та послуг, капіталу і праці), монетарного і політичного союзу, а також впровадження спільного громадянства.