На відміну від організацій, міжнародні ради не володіють правосуб'єктністю і не використовують спеціальні механізми регулювання ринків. Головною метою їх створення є сприяння реалізації міжурядових торговельних угод через регулювання відносин між учасниками угод, надання їм інформації про тенденції розвитку товарних ринків. На сьогодні діють міжнародні ради з оливкової олії, олова, зерна.
Міжнародна рада з оливкової олії - МРОЛ (International Olive Oil Council - iOOC) - створена в 1959 році в межах відповідної Міжнародної угоди (1956) зі змінами у 1963, 1974, 1986 і 1993 роках. У 1993 році підписаний Протокол, яким розширено сферу дії угоди 1986 року, до 31 грудня 1998 року. Учасниками є 12 країн і країни ЄС.
Основні цілі угоди - співробітництво та узгоджені заходи на ринку, обмін технологіями вирощування і переробки, розширення торгівлі і стандартизація продукції, збір і обмін інформацією із цих питань. Угода не передбачає безпосереднього регулювання ринків, а лише здійснює надання рекомендацій учасникам.
Робочими органуми МРОЛ є пленарні сесії ради, економічний, технічний комітети, підкомітети з хімії оливкової олії, комітети експертів та з пропаганди споживання.
Міжнародна рада з олова - МРО (International Tin Council - ITC) - створена для підтримки Міжнародної угоди з олова І (Конференція ООН по олову, 1953 p., вступила в дію з 1956 р. на 5 років), Угода II - 1961-1966 роки; Угода III - з 1967-1971 роки; Угода IV - 1972-1976 роки; Угода V - 1977-1981 роки, продовжено до 1982 року; Угода VI - 1983-1986 роки; Угода VII - 1987-1994 роки. Учасниками МРО є 22 держави та країни ЄС. Основні цілі МРО - запобігання надмірним ціновим коливанням, збалансування ринку, здійснення заходів для збільшення виробництва і справедливого розподілу олова. До складу МРО входять представники учасників, які збираються на сесії чотири рази на рік. Рада призначає виконавчого директора, керуючого стабілізаційним запасом та секретаря. Допоміжними органуми є група з економічних питань і розгляду цін, адміністративний комітет, комітет з фінансування буферного запасу, комітет з видатків і цін, мандатний і статистичний комітети.
Рада здійснює: щоквартальну оцінку обсягів виробництва та споживання олова на поточний і наступний квартал, спостереження за видатками, рівнем виробництва, кон'юнктурою ринку; збір, узагальнення та публікацію інформації.
У I, II, III Угодах як регулюючий механізм для обмеження цінових коливань використовувався стабілізаційний запас (25,4; 20 тис. т), а також експортні квоти (у 1957-1959 pp. тау 1968-1969 pp.). У V Угоді розміри запасу збільшені до 40 тис. т (з них 20 тис. т - додатковий запас, фінансований на добровільних засадах споживачами). Регулювання у VI Угоді включає як буферний запас (30 тис. т), так і запровадження експортних обмежень при нестачі запасу для зниження цін.
Міжнародна рада із зерна - МРЗ (International Grain Council - IGC) - діє з 1933 року з поновленням у 1949, 1953, 1956, 1962, 1967 і 1971 роках. Міжнародна угода з пшениці 1971 року продовжувалась сім раз, а у 1982 році ще на три роки. Прийнята у 1995 році. Міжнародна угода із зерна включила Конвенцію про торгівлю зерном 1995 року та Конвенцію про надання продовольчої допомоги 1995 року, які є самостійними правовими актами.
Угода 1967 року розроблялася в межах ГАТТ, а її текст - прийнятих в рамках ФАО угоди 1971 і двох наступних у межах ЮНК-тлд.
Основні цілі Конвенції з торгівлі пшеницею (11 країн-експортерів і 19 - імпортерів):
1) розширення торгівлі зерновими (збіжжям), забезпечення вільного розвитку ринку, усунення торгових бар'єрів, дискримінаційної практики;
2) стабілізація ринків, зміцнення світової продовольчої безпеки;
3) забезпечення форуму для обміну інформацією та обговорення питань торгівлі зерном.
Реалізацію Конвенції з торгівлі зерном здійснює Міжнародна рада з зерна; Конвенції про продовольчу допомогу - Комітет з продовольчої допомоги - автономний орган, що обслуговується Секретаріатом Міжнародної ради з зерна. Рада складається з представників учасників, проводить дві регулярні сесії на рік, призначає виконавчий комітет, голову та заступника. Виконавчий комітет затверджує Комітет з кон'юнктури ринку в складі технічних представників (по п'ять учасників від експортерів та імпортерів), який здійснює спостереження за кон'юнктурою та публікує огляди стану ринків.
Поточна робота здійснюється Секретаріатом ради на чолі з виконавчим директором, який готує проекти документів для сесії Міжнародної ради та виконкому, публікує щомісячну інформацію про угоди, фрахтові ставки, розрахунки індикаторних цін на зерно, а також проводить дослідження з різних питань. Діяльність фінансується за рахунок країн-учасниць.
Міжнародні консультаційні організації (МКО) створені у формі комітетів з метою сприяння розвитку торгівлі через надання учасникам відповідної інформації, обговорення проблем розвитку виробництва, торгівлі, регулювання цін. До них належать Комітет з бавовни та Комітет ЮНКТАД з вольфраму.
Міжнародний консультаційний комітет з бавовни - МККБ (International Cotton Advisury Committee - ICAC) - заснований у 1939 році на міжнародній конференції з бавовни. У 1946 році створені секретаріат і виконавчий комітет, який у 1948 році перетворено в постійний комітет. У 2002 році до складу МККБ входило 43 країни-виробники, членство було відкритим для всіх учасників ООН і ФАО. Функції комітету переважно мають дослідницький, інформаційний і рекомендаційний характер.
Вищий орган МККБ - пленарна сесія (раз на рік), виконавчі - керуючий комітет, комітет з інформації та статистики, комітет з досліджень у сфері виробництва. У період між сесіями робота МККБ здійснюється через постійний комітет, до функцій якого входить підготовка та проведення обговорень поточного і перспективного розвитку ринку, втілення практичних заходів за рішеннями пленарних сесій, підготовка проектів цих рішень, затвердження бюджету, керівництво діяльністю секретаріату, розгляд рекомендацій підкомітету з бюджету та фінансів.
Комітет ЮНКТАД з вольфраму (Міжнародна група експертів з вольфраму) створений у 1963 році за участю 29-ти країн з метою збору і поширення інформації про ринок, підготовки і публікації оглядів кон'юнктури, розгляду заходів зі стабілізації ринку. Підзвітний Комітету із сировини Ради ЮНКТАД. Практикує створення на тимчасових засадах допоміжних органів.
Міжнародні дослідницькі групи (МДГ) із сировинних товарів - це міжурядові організації, що діють під егідою ЮНКТАД з метою обговорення актуальних проблем розвитку ринків сировини і прийняття необхідних рекомендацій.
МДГ з каучуку - МДГК (International Rubber Study Group - IRSG) - створена у 1944 році за участю 27-ми країн з метою суспільного обговорення проблем розвитку, споживання і торгівлі натуральним і синтетичним каучуком; збору інформації, її публікації, надання рекомендацій учасникам, розгляду заходів щодо усунення перешкод у торгівлі. Керівництво МДГК здійснює генеральний секретар, який очолює секретаріат у складі адміністратора, економіста, статистика та адміністративного персоналу. Учасники щорічно збираються на сесії чи асамблеї (один раз на два роки), де обирається виконавчий комітет. Виконком здійснює поточне керівництво, контроль за роботою секретаріату. Робочими органуми групи є статистичний комітет, комітет експертів, тимчасовими органуми - групи і комісії.
МДГ зі свинцю та цинку - МДГСЦ (International Lead and Zink Study Group - ILZSG) - створена в 1958 році на Міжнародній конференції по свинцю і цинку під егідою ЕКОСОР ООН. Учасники - 31 країна. До головних завдань МДГСЦ належать проведення консультацій, дослідження тенденцій кон'юнктури, підготовка рекомендацій.
Керівний орган МДГ - секретаріат, робочі органи - сесія; постійний, економічний, статистичний комітети; підкомітети (з металобрухту, нових гірничих та металургійних проектів; з виробництва, з споживання, економічної політики, з умісту в бензині свинцю). Основна робота проводиться на сесіях груп (раз в рік).
МДГ з міді - МДГМ (International Copper Study Group - ICSG) - створена в 1989 році поза межами ЮНКТАД зі статусом незалежної МО. Цілі аналогічні цілям інших МДГ.
Тема 10. Міжнародні економічні організації та угоди з регулювання промислової власності
10.1. Міжнародне співробітництво у сфері захисту промислової власності
10.2. Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ)
10.3. Регіональні міжнародні патентні організації
Тема 11. Міжнародні організації регулювання науково-технічного співробітництва та передачі технологій
11.1. Регулювання багатостороннього науково-технічного та промислового співробітництва
11.2. Діяльність ООН з питань передачі технологій
11.3. Міжнародне науково-технічне співробітництво в межах ЄС
Тема 12. Міжнародне регулювання інвестиційної діяльності та науково-технічного і промислового співробітництва