Мікроекономіка - Буряк П.Ю. - ТЕМА 5. Теорія граничної корисності і споживчий вибір

В цьому розділі розглядається теорія поведінки споживача. Цій теорії належить особливе місце в мікроекономічній теорії, оскільки вона описує як люди при обмежених ресурсах здійснюють вибір поміж існуючими альтернативами. Методи і інструменти, розкриті в цьому розділі, спільні і для наступних тем з мікроекономіки. В даному розділі розглядаються дві основні концепції споживчої поведінки - теорія граничної корисності (кардиналіс-тична позиція) і теорія кривих байдужості (ордииалістична позиція). Основна мета теми - розглянути механізм раціональної поведінки споживача. Він лежить в основі всіх індивідуальних рішень споживачів щодо купівлі товарів, які, в свою чергу, відображаються на кривій попиту, описаній раніше.

ТЕМА 5. Теорія граничної корисності і споживчий вибір

Теорія граничної корисності благ як суб'єктивно-психологічна теорія цінності була розроблена в кінці XIX - на початку XX століття представниками австрійської школи, яку очолювали К. Менгер, Ф. Візер, Е. Бьом-Баверк, Б. Сакс. В 20-ті роки XX століття її наступницею стала "молода австрійська школа", яку представили Л. Мізес, Ф. Хайек, Р. Штігль, О. Моргерштерн, П. Розенштейн-Родан, Г. Хаберлер.

Різні модифікації цієї теорії були розвинуті І. Джсвенсом і А. Маршаллом у Великобританії, Л. Вальрасом в Швейцарії і Дж. Б. Кларком і Е. Селігменом в США.

5.1. Корисність та споживчі уподобання

Теорія корисності передбачає, що ціна, яку готовий заплатити покупець за благо, тобто ціна попиту, є категорією суб'єктивною. Вона залежить від смаків споживача, його бажань і потреб в певному товарі. Кожен покупець, беручи до уваги існуючі ринкові ціни й індивідуальні смаки, намагатиметься раціонально витратити свій дохід, тобто витратити його в такий спосіб, щоб отримати при цьому максимальну корисність або задоволення.

Корисність - це властивість товару чи послуги задовольняти особисті потреби; це певний ступінь задоволення, який одержує особа при використанні чи споживанні товару.

Корисність товару є неоднаковою для різних людей, оскільки вона визначається особистими уподобаннями і смаками. Наприклад, викурена сигарета або спожита цукерка приносить різне задоволення різним людям. Більше того, корисність, задоволення, від певних товарів є різною для однієї і тієї ж людини в різний час та за різних обставин (склянка холодної води в спеку і в мороз, ліки для хворої та здорової людини).

Теорія корисності має певний недолік: ще нікому на практиці не вдалось визначити корисність від споживання певного товару, так як кожний споживач має свою суб'єктивну оцінку корисності певного блага.

Тим не менше, теорія корисності припускає, що корисність все таки можна визначити і називає певну загальну одиницю її вимірювання - ютіль (від англійського слова utility - корисність). Вважається, що кожна одиниця певного блага має певну кількість ютілів.

Розрізняють граничну і сукупну корисність.

Гранична корисність (ГК) - це додаткове задоволення, яке одержує людина від споживання кожної додаткової, останньої, одиниці блага. Гранична корисність, на думку теоретиків австрійської школи, визначається цінністю блага, яка залежить від співвідношення "запасу" (кількості) цього блага і потреби в ньому. При збільшенні "запасу" і певній незмінній потребі в ньому гранична корисність зменшується, оскільки зменшується цінність кожної наступної одиниці блага. Це пояснюється тим, що потреба в конкретному продукті поступово задовольняється і споживач оцінюватиме кожну наступну його одиницю корисністю, яка буде зменшуватися. Ця закономірність одержала назву закону спадної граничної корисності (першого закону Госсена). Дія цього закону продемонстрована в стовпчику 2 таблиці 5-1.

На думку прихильників теорії граничної корисності, остання лежить в основі ціни попиту на продукт: чим вища гранична корисність, тим більша ціна продукту. Законом спадної граничної корисності можна пояснити чому ціни на певні блага є високими, а на інші - низькими. Так, ціна на діаманти є високою, оскільки кількість їх є обмеженою і люди їх використовують (купують) також в обмежених кількостях, для останньої купленої одиниці яких гранична корисність є високою. Вода, наприклад, є дешевою, бо води багато і люди споживають її у великій кількості, для останньої спожитої одиниці якої гранична корисність є низькою.

Сукупна корисність (СК) є сумою граничних корисностей придбаних одиниць товарів:

Із зростанням кількості блага сукупна його корисність збільшується (стовпчик 3 таблиці 5-1), але збільшується сповільнено, оскільки гранична корисність кожної наступної її одиниці зменшується. Якщо прийняти до уваги можливість від'ємного значення граничної корисності певної одиниці блага, то сукупна корисність може навіть зменшуватись.

Таблиця 5-1. Закон спадної граничної корисності (гіпотетичні дані)

Дію закону спадної граничної корисності можна проілюструвати графічно (графік 5-1).

Так, як покатує графік 5-1, гранична корисність є дода-тньою, коли сукупна корисність зростає у міру збільшення кількості одиниць певного блага. Однак, ріст сукупної корисності із збільшенням кількості блага є все меншим, оскільки гранична корисність зменшується. Крива граничної корисності є спадною, а сукупної корисності - висхідною, однак вона стає все більш иолого-ю. Коли гранична корисність дорівнює 0, то сукупна корисність є максимальною (для 5 од. блага). Наступні додаткові одиниці блага не приносять задоволення. Для них гранична корисність набуває від'ємного значення, а сукупна корисність зменшується (крива сукупної корисності стає нисхідною).

Розглянута динаміка граничної і сукупної корисності властива більшості благ. Однак, існують деякі виняткові блага, на які дія закону спадної граничної корисності взагалі не розповсюджується. Зокрема, це антикваріат, колекціонування монет і марок. Для цих благ гранична корисність зростає з кожною додатковою їх одиницею (крива граничної корисності є висхідною, що ілюструє графік 5-2, а), а сукупна корисність зросгає, причому все більшими приростами (крива сукупної корисності є висхідною і все стрімкішою із збільшенням кількості даного блага, що ілюструє графік 5-2, б).

Для таких благ, як ліки, алкоголь, сигарети закон спадної граничної корисності починає діяти не відразу: спочатку гранична корисність з кожною додатковою одиницею блага зростає, а сукупна корисність зростає все більшими приростами (що на графіку 5-3 ілюструється висхідною кривою граничної корисності та все стрімкішою кривою сукупної корисності). Лише з певного моменту кожна наступна одиниця блага викликає зменшення граничної корисності, а сукупна корисність зростає все повільніше (на графіку 5-3 ця динаміка проілюстрована спадною кривою граничної корисності та все пологішою висхідною кривою сукупної корисності). І наступає момент, коли сукупна корисність є максимальною, а гранична корисність дорівнює 0, після чого сукупна корисність зменшується (крива сукупної корисності стає нисхідною), а гранична корисність набуває від'ємного значення.