Мікроекономіка - Буряк П.Ю. - 9.5. Прибуток фірми

V результаті ринкового господарювання фірма, одержавши дохід у вигляді іропювої виручки, співставляє зроблені витрати з отриманим доходом, щоб впевнитись чи досягнута основна ціль підприємницької діяльності: отримання прибутку. Отже основним економічним змістом прибутку є факт перевищення доходів, отриманих від підприємницької діяльності, над понесеними фірмою видатками. Коли доходи більші ніж витрати - фірма має прибуток, а коли переважають витрати над виручкою-збиток на величину різниці між ними.

Мікроекономічний аналіз розрізняє такі види прибутку: економічний прибуток, бухгалтерський прибуток і нормальний прибуток.

Економічний прибуток - це різниця між валовим доходом і валовими витратами фірми, включаючи як явні" так і неявні.

Бухгалтерський прибуток - цс різниця між валовим доходом і явними ви ґратами. Економісти називають такий прибуток бухгалтерським прибутком або ще інакше розрахунковим, тому що він враховує при розрахунку тільки явні (грошові) платежі, які фіксуються у бухгалтерській звітності фірми.

БП = ВД-ЯВ, (9.18)

де БП - бухгалтерський прибуток; ВД - валовий дохід; ЯВ - явні витрати.

Нормальний прибуток - цс тон мінімальний прибуток, який повинен заробити підприємець, щоб він хотів залишатися у цьому бізнесі і продовжував діяльність. Це - плата за виконання підприємницьких функцій.

Поняття "нормальний прибуток" часто використовують для позначення альтернативних (неявних) витрат капіталу фірми. Нормальний прибуток - це прибуток, від якого власник фірми відмовляється, використовуючи свої власні ресурси у своїй фірмі, але який він міг би отримувати, вкладаючи свої ресурси в інше діло.

Економісти включають нормальний прибуток у неявні платежі (витрати), щоб утримати ресурси фірми у даній галузі діяльності. Нормальний прибуток має бути достатньо високим, щоб існуючі фірми залишилися в даній галузі, і достатньо низьким, щоб нові фірми не входили в цю галузь. Він є неявним фактором витрат який одержує підприємець за організацію своєї справи.

Будь-які надходження прибутку понад загальними економічними витратами відображають економічний, або чистий, прибуток. Економічний прибуток не входить у витрати, тому що цс дохід, отриманий понад нормальний прибуток.

Для систематизації розуміння різних видів прибутку, їх доцільно вишикувати по мірі зменшення: найбільшим є бухгалтерський прибуток як різниця між загальною виручкою і бухгалтерськими витратами. Тобто він більший від економічного прибутку на величину економічних, внутрішніх витрат. Нормальний прибуток займає по величині проміжне між ними значення і залежить від економічної ситуації в економіці країни.

Скажімо коли в Україні у перші роки ринкового господарства підприємець міг отримати на вкладену грошову одиницю навіть 100 % прибутку то тепер менше ніж 25 %, і це визначає сьогодні норму нормального прибутку. Вона під впливом міжгалузевої конкуренції вирівнюється у всіх галузях і поступово знижується. Це явище називається парадоксом прибутку.

Для ілюстрації розподілу прибутку на його види розглянемо приклад.

Приклад. Фірма отримала загальний дохід 50000 грн. Явні грошові витрати (зарплата найманих працівників і вартість придбаної сировини і матеріалів) становлять 30000 грн. Залишок у сумі 20000 гри. є бухгалтерським прибутком. Власник фірми раніше працював найманим робітником і отримував за рік 10000 гри. Це - неявні витрати. Для початку власного діла він використав 20000 грн. своїх заощаджень як первісний капітал. Втім, він міг їх покласти в банк, де отримав би 10 % доходу, що становить 2000 грн. на рік. Ці 2000 грн. є неявними альтернативними витратами капіталу, вкладеного у фірму, і нормальний прибуток, необхідний для того, щоб залучити капітал саме сюди, а не в інший проект. Якщо від загального доходу відрахувати явні (грошові) і неявні витрати, включаючи нормальний прибуток, то залишиться економічний прибуток у сумі 8000 грн.

Валовий дохід складає 50000грн.

За мінусом явних витрат Оплата праці 20000 грн.

Вартість сировини і матеріалів 10000 грн.

Бухгалтерський прибуток 20000 грн. За мінусом неявних витрат Втрачена зарплата 10000 грн.

Альтернативні витрати капіталу (нормальний прибуток) 2000 грн.

Економічний прибуток 8000 грн.

Для максимізації прибутку співставляють дані про доходи і витрати фірми. Прибуток максимізує такий об"єм виробництва коли співвідношення валового доходу до валових затрат є більшим від 1, а відношення граничного доходу до граничних витрат рівне 1.

Існує два методи максимізації прибутку фірми.

1. Метод порівняння загального доходу і загальних витрат.

Ми вже знаємо, що економічний прибуток фірми є різницею між загальним виторгом і загальними витратами: Еп = ВД- ВВ.

Прибуток може бути додатним, від'ємним і рівним нулю. Якщо ВД > ВВ у то фірма має прибуток (ЕП> 0). Якщо ВД = ВВ, то економічного прибутку фірма не має (ЕР = 0).

Якщо ВД <ВВ, то фірма матиме збитки (від'ємний прибуток): -ЕП(ЕП<0).

Побудуємо криві фірми ВВ і ВД та розмістимо їх на одному графіку 9.22.

Проаналізуємо співвідношення ВВ і ВД. На проміжку між 0 і OKI тому, що ВВ>ВД, економічний прибуток буде від'ємний (-£77).

У точці А, ЕП = 0. На проміжку від 0 до /О, £77 > 0. У точці В (рівень КЗ), ЕП знову дорівнює нулю внаслідок того, що ВД = ВВ.

Рівень /О є граничним. Поза 0Ю фірма має - ЕП (ЕП < 0), тобто збитки на всіх рівнях вище за ОТО. Геометрично -ЕП є відстанню по вертикалі на будь-якому рівні К між ВД і ВВ9 на що вказує фігурна дужка.

Оскільки від 0К до 0ІО ВД більший за ВВ і £77 додатним, то фірма буде діяти в межах рівня випуску продукції 0К і QKS. У точці К*

прибуток £77 максимальний, бо відстань між ВД і ВВ є найбільшою. У цій точці нахили обох кривих ВВ і ВД однакові.

Отже, порівнявши ВД і ВВ, робимо висновок: найбільш прибутковим для фірми буде рівень випуску продукції 0К* цс той рівень, за якого £77 буде максимальним.

2. Метод порівняння граничного доходу і граничних витрат.

Побудуємо на одному графіку 9.23 криві фірми ГД і ГВ.

З геометричної точки зору граничні витрати, як відношення приросту загальних витрат до зміни кількості реалізованої продукції, є нахилом кривої загальних витрат.

Відповідно відношення зміни величини валового доходу до зміни кількості реалізованої продукції є показником граничного доходу і характеризує кут нахилу його кривої.

Загальним правилом для максимізації прибутку є тс, що фірма отримує максимальний прибуток тоді, коли вона виробляє той рівень виробництва Ку за якого ГД = ГВ. Це правило є обов'язковим для всіх фірм, незалежно від того в яких умовах вони працюють.

Показник граничного економічного прибутку ГЕП = ГД - ГВ; або граничний економічний прибуток, як відношення зміни економічного прибутку до зміни кількості реалізованої продукції - є нахилом кривої ЕП.

Якщо ГД = ГВ, то ГЕП = 0. Це означає, що ніякого додаткового прибутку, що долучається до ЕП у результаті ще однієї додаткової одиниці реалізованої продукції немає. ЕП за даного рівня виробництва К є максимальним.

Коли ГД > ГВУ то існує певний додатковий прибуток що може бути отриманий в результаті виробництва додаткової продукції. Отже збільшуючи рівень виробництва К фірма підвищить прибуток. ГЕП >0, ЕП зростає, а витрати зменшуються.

У випадку, коли ГВ > ГД виникають втрати бо додаткова одиниця продукції не приносить додаткового прибутку за даного рівня виробництва, ЕП зменшується, збільшувати виробництво немає змісту. ГЕП < із.

У нашому прикладі графік 9-23 при виробництві на проміжку від 0 до К*$

ГД > ГВ. це свідчить, що кожна додаткова одиниця продукції додає більше до ВД, ніж до ВВ. Тому £77 зростає, ГЕП> 0.

У точці К* ГД = ГВ, кожна додаткова одиниця продукції додає одночасно ідо за трат і до прибутку. Тут ГЕП=0.

Поза рівнем виробництва ГВ > ГД і при виробленні додаткової одиниці більше додається до ВВ ніж до ВД. ГЕП< 0, ЕП падає.

Отже, максимальний прибуток (тах ЕП) досягається тоді, коли додаткова одиниця випуску продукції і спричинятиме зростання ЕП не знаходиться в точці К*

Правило максимізації прибутку полягає у рівності граничного доходу і граничних витрат.