Національна економіка: регіональний та муніципальний рівень - Круш П.В. - 1. Система органів муніципального управління і факультативні муніципальні утворення

1. Система органів муніципального управління і факультативні муніципальні утворення.

2. Органи самоорганізації населення і порядок їх утворення.

3. Функції і компетенція органів самоорганізації населення.

4. Фінансово-економічні основи діяльності органів самоорганізації населення.

5. Правовий статус, функції і компетенція муніципальних асоціацій.

6. Порядок утворення і легалізація муніципальних асоціацій.

1. Система органів муніципального управління і факультативні муніципальні утворення

Право створювати представницькі органи місцевого самоврядування, місцеві ради народних депутатів, гарантовано в Україні Конституцією, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", іншими законодавчими актами.

Система місцевих рад будується у повній відповідності до існуючого в Україні адміністративно-територіального устрою. Вона складається з двох систем - базового (муніципального) і регіонального рівнів.

Система місцевих рад муніципального рівня охоплює населені пункти - частину комплексно заселеної території, яка склалася внаслідок господарської та іншої соціальної діяльності, має стійкий склад населення, власну назву, зареєстровану в порядку, встановленому законодавством.

До населених пунктів відносять село, селище, місто.

Чисельність населення в населених пунктах є базою для подальшого визначення кількісного складу місцевих рад народних депутатів.

Закон України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів"" від 06.04.2004 р., стаття 16 (витяг)

Загальний склад сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради має становити при чисельності:

1) до 1 тисячі жителів - від 12 до 15 депутатів включно;

2) від 1 тисячі до 3 тисяч жителів - від 16 до 26 депутатів включно;

3) від 3 тисячі до 5 тисяч жителів - від 20 до 30 депутатів включно;

4) від 5 тисячі до 20 тисяч жителів - від 30 до 36 депутатів включно;

5) від 20 тисяч до 50 тисяч жителів - від 30 до 46 депутатів включно;

6) від 50 тисяч до 100 тисяч жителів - від 36 до 50 депутатів включно;

7) від 100 тисяч до 250 тисяч жителів- від 40 до 60 депутатів включно;

8) від 250 тисяч до 500 тисяч жителів- від 50 до 76 депутатів включно;

9) від 500 тисяч до 1 млн жителів - від 60 до 90 депутатів включно;

10) від 1 млн до 2 млн жителів - від 76 до 120 депутатів включно;

11) понад 2 млн жителів - від 76 до 150 депутатів включно.

Проблеми місцевого значення часто локалізуються не за адміністративно-територіальною ознакою. Тому вирішення таких проблем не можна віднести до компетенції конкретної ради народних депутатів і її виконавчих органів. Це є об'єктивною причиною створення так званих факультативних органів місцевого самоврядування - таких, що мають необов'язковий характер і мають вирішувати проблеми місцевого значення, які віднести до компетенції місцевих рад є недоцільним з тієї чи іншої причини.

До факультативних органів муніципального управління належать органи самоорганізації населення і муніципальні асоціації.

Органи самоорганізації населення - одна з форм участі членів територіальних громад муніципальних утворень у вирішенні питань місцевого значення. Це є виборні органи, які утворюються частиною мешканців, які тимчасово, чи постійно проживають на відповідній території в межах села, селища чи міста.

Муніципальні асоціації - це об'єднані на добровільній основі органи місцевого самоврядування різних рівнів.

2. Органи самоорганізації населення і порядок їх утворення

Правовий статус органів самоорганізації населення визначається Конституцією України (ст. 140), Законом України "Про органи самоорганізації населення" від 11.07.2001 p., Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" від 29.11.2001 p., Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (ст. 4, 14, 16, 80), іншими законодавчими актами.

Органи самоорганізації населення створюються за ініціативою місцевих жителів і з дозволу відповідної сільської, селищної, міської, районної в місті ради на окремих ділянках відповідних адміністративно-територіальних одиниць (мікротериторіальних одиниць), а саме:

> сільський, селищний комітет - в межах території села, селища, якщо його межі не співпадають з межами діяльності сільської, селищної ради;

> вуличний, квартальний комітет - у межах території кварталу, декількох чи однієї вулиці з прилеглими провулками в місцях індивідуальної забудови;

> комітет мікрорайону - в межах території окремого мікрорайону, житлово-експлуатаційної організації в містах;

> будинковий комітет - у межах будинку (декількох будинків) в державному, муніципальному житловому фонді і фонді житлово-будівельних кооперативів.

З ініціативою про створення органів самоорганізації населення до відповідної ради можуть звернутися збори (конференція) мешканців за умови присутності (представлення) на цих зборах (конференції) не менше половини мешканців відповідної території, які мають право голосу.

На зборах (конференції) більшістю голосів обирається ініціативна група, яка подає до відповідної ради заяву про створення органу самоорганізації населення, протокол зборів (конференції) із зазначенням основних напрямків діяльності цього органу, а також список учасників зборів (конференції) із зазначенням їх паспортних даних.

Питання про створення органу самоорганізації населення має бути розглянутим на найближчому засіданні відповідної ради за участю відповідної ініціативної групи.

У разі згоди ради на створення органу самоорганізації населення останній обирається зборами (конференцією) мешканців мікро територіального утворення на основі загального рівного права шляхом тайного голосування. Організація проведення таких зборів (конференції) доручається виконкомам відповідних рад.

Орган самоорганізації населення обирається на строк повноважень відповідної ради, якщо інше не передбачено її рішенням чи положенням про цей орган.

Орган самоорганізації населення вважається діючим після того, як відбулася його легалізація, яка здійснюється шляхом його реєстрації або проголошення про його створення. Лише за умов реєстрації цей орган отримує статус юридичної особи. Одним із суттєвих умов реєстрації органу самоорганізації населення є наявність Положення про орган самоорганізації населення, яке затверджується зборами (конференцією).

Орган самоорганізації населення має колегіальний характер. Він обирається у складі Керівника, його заступника, секретаря, інших членів.

Основною формою його роботи є засідання. Члени органу самоорганізації населення виконують свої обов'язки на громадських засадах. Але за рішенням зборів Керівник і секретар можуть працювати на постійній основі з оплатою праці за рахунок коштів, переданих органам відповідною радою.

Члени органу самоорганізації населення мають право брати участь в засіданнях відповідних рад та їх виконавчих органів, якщо порядок денний стосується їх діяльності.

Органи самоорганізації населення можуть приймати рішення організаційно-розпорядчого характеру відносно питань, віднесених до їх повноважень.

2. Органи самоорганізації населення і порядок їх утворення
3. Функції і компетенція органів самоорганізації населення
4. Фінансово-економічні основи діяльності органів самоорганізації населення
5. Правовий статус, функції і компетенція муніципальних асоціацій
6. Порядок утворення і легалізація муніципальних асоціацій
Розділ 4. Фактори територіального розвитку
4.1. Економіко-географічне положення і природно-ресурсний потенціал регіону
1. Оцінювання економіко-географічного положення регіону
2. Особливості економіко-географічного положення адміністративних областей України
3. Природно-ресурсний потенціал регіону та його оцінювання
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru