В Україні теорії фінансового вирівнювання не розроблено. Немає і відповідної практики. Перерозподіл фінансових ресурсів у бюджетній системі здійснюється в рамках регулювання доходів бюджетів.
Правова основа регулювання доходів бюджетів надто загальна, вона визначена розділом IV "Міжбюджетні відносини" Бюджетного кодексу України. У цьому розділі, зокрема, зазначається, що метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених за бюджетами законодавством України, та бюджетними ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих повноважень.
Основним інструментом міжбюджетного вирівнювання є між-бюджетні трансферти.
Міжбюджетні трансферти - це кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.
Міжбюджетні трансферти поділяються на: ^ дотацію вирівнювання; ^ субвенцію;
^ кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів; ^ інші дотації.
У Державному бюджеті України можуть передбачатися такі міжбюджетні трансферти місцевим бюджетам:
^ дотація вирівнювання бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Київ і Севастополь, районним бюджетам та бюджетам міст республіканського (АР Крим) і обласного значення;
^ субвенція на здійснення програм соціального захисту;
^ субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, установлених державою;
^ субвенція на виконання інвестиційних проектів;
^ інші субвенції.
Бюджетним Кодексом (ст. 98) передбачена така процедура розрахунку і призначення трансфертів вирівнювання:
- У Державному бюджеті України затверджуються обсяги дотації вирівнювання та субвенції окремо для бюджету Автономної Республіки Крим, кожного з обласних бюджетів, бюджетів міст Києва і Севастополя, міст республіканського (в АР Крим) й обласного значення та районних бюджетів, а також коштів, що передаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів.
- Дотація вирівнювання бюджетам міст Києва і Севастополя, міст республіканського (в АР Крим) й обласного значення та районних бюджетів розраховується за формулою:
- Обсяг кошика доходів відповідного бюджету визначається із застосуванням індексу відносної податкоспроможності бюджету міста чи району на основі даних про фактичне виконання відповідного бюджету за три останні бюджетні періоди.
- Індекс відносної податкоспроможності є коефіцієнтом, що визначає рівень податкоспроможності адміністративно-територіальної одиниці співставно з аналогічним середнім показником по Україні в розрахунку на одного мешканця; при визначенні цього індексу кошик доходів збільшується на суму втрат у доходах, зумовлених наданням пільг платникам податків відповідними місцевими радами.
- Індекси відносної податкоспроможності відповідних бюджетів не можуть змінюватися і переглядатися частіше, ніж один раз на три роки.
- Дотація вирівнювання бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів розраховується за формулою:
- Якщо прогнозні показники доходів бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів, міських міст Києва і Севастополя, міст республіканського (в АР Крим) та обласного значення бюджетів перевищують розрахунковий обсяг видатків відповідного бюджету, то встановлюється обсяг коштів, які підлягають передачі до Державного бюджету України.
- Міські міст Києва і Севастополя, міст республіканського (в Автономній Республіці Крим) та обласного значення, районні ради можуть передбачати у відповідних бюджетах дотації вирівнювання бюджетам районів у містах, бюджетам сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань, а також кошти, що передаються з цих бюджетів.
1. Умови залучення іноземного капіталу в СЕЗ
2. Фінансове забезпечення діяльності СЕЗ
3. Державні податки і митне оподаткування
5.5. Особливості управління муніципальним господарством
5.5.1. Виробнича структура як об'єкт муніципального управління
1. Роль підприємницького сектора в життєдіяльності муніципалітету
2. Організаційні форми регулювання підприємництва на муніципальному рівні (світовий досвід)
3. Компетенція місцевих органів влади в сфері регулювання підприємництва
4. Особливості діяльності підприємств комунальної власності