Національна економіка: регіональний та муніципальний рівень - Круш П.В. - 2. Фінансове забезпечення діяльності СЕЗ

1. Умови залучення іноземного капіталу в СЕЗ.

2. Фінансове забезпечення діяльності СЕЗ.

3. Державні податки і митне оподаткування.

4. Валютний механізм СЕЗ.

1. Умови залучення іноземного капіталу в СЕЗ

Створення і успішна діяльність СЕЗ неможлива без формування спеціального господарського механізму, який означає встановлення особливого режиму господарювання з використанням як адміністративних, так і економічних важелів. При цьому економіка регіону СЕЗ залишається органічною складовою частиною економіки країни.

Інвестиційна політика СЕЗ ґрунтується на:

^ асигнуваннях з державного, місцевого бюджетів;

^ позичкових коштів внутрішнього та зовнішнього джерел;

^ відрахувань від прибутків місцевих підприємств і організацій;

^ зарубіжних інвестиціях.

Для успішної реалізації місії СЕЗ необхідними є значні первинні інвестиції з боку приймаючої країни, які здійснюються ще до появи іноземних інвесторів.

Виділяються чотири основні напрями таких інвестиій:

1) земля, на якій будуть розташовані підприємства та адміністративні приміщення зони;

2) фізична інфраструктура - під'їзні шляхи, земляні роботи, водопостачання, енергопостачання, каналізація, телекомунікації тощо;

3) виробничі приміщення;

4) витрати на презентацію і рекламно-пропагандистську діяльність.

Якість і масштаби цих початкових інвестицій - це ключові фактори у рішенні іноземних компаній про вкладення ними інвестицій. Відомі загальні орієнтири, характерні нині для світового ринку: обсяг початкових капітальних витрат на створення зони - 5000 дол. на робоче місце. Досить стандартний показник (10 тис. робочих місць) потребуватиме вкладень на суму приблизно 50 млн дол.

Для іноземних інвесторів необхідно створити умови, що забезпечують прискорену адаптацію їх до особливостей роботи у приймаючій країні, а також виходу на її внутрішній ринок. Для створення таких умов проводяться такі заходи: ^ цілеспрямоване та диференційоване зниження (відміна) податків;

^ встановлення прискорених строків амортизації основних фондів;

^ звільнення від митного оподаткування і експортно-імпортних податків продукції, що ввозиться з-за кордону для споживання на території ВЕЗ, а також для продукції ВЕЗ, що вивозиться за кордон;

^ надання різноманітних пільг при оплаті оренди території та об'єктів інфраструктури;

^ зниження плати за ресурси;

^ надання більш привабливих умов кредитування і страхування.

Разом з тим треба мати на увазі, що створення ВЕЗ майже завжди пов'язане з певним ризиком. Причому основний ризик припадає на приймаючу країну, яка повинна вкласти в зону великі інвестиції, щоб привернути увагу інвесторів, які можуть і не з'явитися.

Дослідження останніх років показали, що інвестори надають великого значення політичній стабільності у приймаючій країні, ставленню її уряду і населення в цілому до приватних інвестицій, традиціям поваги до міжнародних зобов'язань тощо.

2. Фінансове забезпечення діяльності СЕЗ

На першому етапі формування зони, коли створюється вся необхідна інфраструктура, ще не можна чекати, що зроблені капітальні витрати будуть приносити хоча б якийсь прибуток. Тільки через 5-7 років, як свідчить світовий досвід, можна сподіватися на початок окупності певних витрат.

При цьому капітальні витрати приймаючої країни на створення матеріальної бази ВЕЗ та відповідної інфраструктури можна розглядати з двох точок зору. По-перше, створюється матеріальна цінність для національної економіки, оскільки фінансові ресурси перетворюються на реальні фізичні активи. По-друге, слід брати до уваги витрати внаслідок прийняття альтернативного курсу або відсутність капіталовіддачі при альтернативному використання капіталу.

Усі проекти створення ВЕЗ мають бути піддані аналізу за системою "витрати-випуск", але при цьому треба мати на увазі, що успіх діяльності зони, як свідчить світовий досвід, визначається ступенем її конкурентоспроможності відносно інших зон, а не рівнем її внутрішньої прибутковості.

Грошова і фінансова система економіки має декілька ознак:

^ банківська система;

^ природа і розміри міжбанківського ринку; ^ попит на банківський кредит; ^ зростання вкладів у банках;

^ вартість банківського посередництва; ^ банківські відсоткові ставки;

^ кредитні обмеження та загальна заборгованість економіки.

Ці риси надають цінну інформацію щодо здатності економіки постачати необхідні фінансові ресурси для комерційної і промислової діяльності, яку планується вести в конкретних СЕЗ.

Вважається, що фінансові системи новоутворених держав у сучасних умовах не можуть задовольнити фінансової вимоги фірм, які будуть діяти у ВЕЗ цих країн.

Вирішення проблем здебільшого залежатиме від методів, якими будуть нарощуватися обсяги зовнішніх капіталів для офшорної діяльності.

Існує багато норм, які прямо або опосередковано стимулюють банки для здійснення своїх міжнародних операцій через відділення. Найважливіші з них стосуються валютного контролю, грошової політики та заходів щодо фінансової дисципліни, а також характеру податкової системи. Такі політичні заходи стимулювали розвиток офшорних фінансових ринків в інших країнах світу.

Система офшорних банківських послуг може застосовуватися шляхами вирішення таких проблем:

^ дозволи на операції з валютою;

^ зниження формальностей та контрольних процедур;

^ податковий режим.

До можливих наслідків введення системи офшорних банківських послуг у вільних економічних зонах можна віднести: > нові джерела фінансування; ^ зниження вартості фінансів; ^ зменшення банківських формальностей; ^ збільшення міжбанківської конкуренції; ^ передача банківських ноу-хау;

^ інтернаціоналізація внутрішньої банківської системи;

^ створення міжбанківського ринку;

^ узгодженість цілей грошової політики;

^ етап у досягненні конвертованої грошової одиниці.