Національна економіка - Мельник А.Ф. - 3.1. Теорії суспільного добробуту - складова соціально-ринкової економіки

3.1. Теорії суспільного добробуту - складова соціально-ринкової економіки.

3.2. Концептуальні підходи до проблеми справедливості.

3.3. Теоретичні основи розбудови соціально ринкової економіки.

3.4. Концепції ефективності конкурентної ринкової економіки.

3.1. Теорії суспільного добробуту - складова соціально-ринкової економіки

Добробут людини і суспільства є інтегральною оцінкою всіх аспектів життєдіяльності людини, що показує, наскільки добре прожитий певний період життя. В рамках теорій суспільного добробуту на увагу заслуговують:

- економічна теорія, або теорія суспільного вибору, у рамках якої здійснюється позитивний аналіз того, як формуються та реалізуються різні суспільні переваги. Цей розділ економічної науки тісно пов'язаний з теорією держави, правилами голосування, поведінкою виборців і т. ін.;

- теорія суспільного прогресу, яка ґрунтується на еталонній етичній системі. Поняття суспільного прогресу означає напрям розвитку суспільства, який є бажаним з погляду вибраної еталонної етичної системи. При цьому допускається, що більшість членів суспільства можуть не розділяти цю концепцію суспільного прогресу;

- еволюційна теорія, в основі якої лежить еталонна етична система, побудована на аналізі процесу еволюції живої природи;

- інституційна теорія добробуту, яка трактує розвиток як загальну об'єктивну категорію, що стосується однаковою мірою всіх членів суспільства. Тим самим долається індивідуалістичний, атомістичний погляд на суспільство як на безліч незалеж-них один від одного індивідів, позбавлених єдиної суті.

Для характеристики системи добробуту в економіці використовують два підходи:

1) індивідуалістичний, який базується на ідеях плюралізму;

2) інституціональний, що передбачає використання певного еталонного критерію для оцінювання добробуту.

В економічній науці дотепер не сформовано загальновизнаної теорії добробуту, яка б містила єдиний критерій для його оцінювання. В ролі таких критеріїв використовують:

а) критерій Бентама, відповідно до якого добробут визначається кількістю задоволених членів суспільства. Цей критерій е суб'єктивним, оскільки різні люди по-різному оцінюють одні й ті самі явища життя (що для одного може бути добрим, те для іншого - поганим);

б) критерій добробуту В. Парето, відповідно до якого оптимальним є стан економіки, за якого не можливе поліпшення одних членів суспільства без погіршення становища інших. Будь-яка зміна економічних умов, що створює вигоди для однієї групи індивідів і не завдає збитку іншій групі, збільшує суспільний добробут. Такий підхід не вимагає вимірювання або міжособистіс-ного порівняння корисності, однак його недоліком є обмежена сфера можливого застосування. У реальному житті майже будь-яка зміна суспільних умов створює вигоди для одних і втрати для інших. З оптимуму Парето випливає важливий висновок для фінансової науки, оскільки будь-які реформи у фінансовій сфері не доцільні, якщо вони не покращують життя населення.

Використання цих критеріїв на практиці дало змогу К. Ерроу сформулювати теорему неможливості, згідно з якою агрегуван-ия індивідуальних переваг не надає оптимального розв'язку, оскільки сумарні переваги не мають властивості транзитивності, необхідної для визначення оптимуму. Будь-який колективний вибір, що задовольняє вимогам повної впорядкованості й транзитивності, універсальності, Парето сумісності й незалежності від сторонніх альтернатив, перетворює одного індивіда на диктатора, тобто суспільний вибір не може бути одночасно і раціональним, І демократичним.

Аналітичне обґрунтування добробуту здійснюється за допомогою функції суспільного добробуту, або розподілу суспільних благ. Є численні різновиди функції суспільного добробуту, найбільш відомі з яких такі:

- функція суспільного добробуту Бентама (класична утилітаристська функція) - представляє рівень суспільного добробуту - суму індивідуальних функцій корисності членів суспільства;

- функція добробуту як сума зважених корисностей (різновид функції Бентама), за допомогою яких суспільство зважує корисності окремих індивідів з огляду на їх важливість для суспільного добробуту;

- функція добробуту Роулза (мінімаксна) - показує, що зростання суспільного добробуту залежить від зростання добробуту індивіда з найнижчим його рівнем;

- функція суспільного добробуту Бергсона - Семюелсона (індивідуалістична), яка ґрунтується на індивідуалістичній філософії, відповідно до якої суспільний добробут визначається добробутом окремо взятих членів суспільства. До цієї функції висуваються дві загальних вимоги. По-перше, вона має відповідати критерію Парето, тобто якщо корисність одних членів суспільства зростає, а інших не зменшується, то функція має зростати. По-друге, - вимога симетрії, яка полягає в тому, що значення функції не повинне залежати від переставлення її аргументів, що означає рівну значущість всіх членів суспільства.

Суспільний добробут є невід'ємною складовою соціально-ринкової економіки. Саме поняття "соціальна ринкова економіка" з'явилося в Німеччині, де і було розроблено основні концепції соціальної ринкової економіки. X. Ламберт, характеризуючи сутність соціальної ринкової економіки, представив її як синтез гарантованої державою свободи, економічної свободи та ідеалів соціальної держави, пов'язаних із соціальною захищеністю та соціальною справедливістю. Отже, соціалізація означає орієнтацію ринкової економіки на досягнення як економічних, так і соціальних цілей, з відповідним обмеженням ринку за умов, якщо втрачається суспільна ефективність або постає загроза небажаних соціальних наслідків.