Національна економіка - Савченко В.Ф. - 4.2. Природно-ресурсний потенціал національної економіки

Природні ресурси розглядаємо як матеріальні предмети і сили, які на певному рівні розвитку продуктивних сил країни можуть бути використані для задоволення потреб суспільства та держави через задіяння у матеріальному виробництві.

Природні ресурси мають споживчу вартість і є матеріальною базою виробництва. Тому постійно потрібно їх шукати, видобувати, використовувати та відтворювати. Виробництво при цьому визначається як матеріальна і нематеріальна сфери: промисловість, агропромисловий комплекс, будівництво, туристична та рекреаційна діяльність тощо.

Із загального обсягу природно-ресурсного потенціалу України 48,6 % припадає на земельні ресурси, 28,8 - мінеральні, 13,1 - водні, 9,5 % - рекреаційні.

На 1 січня 2007 р. у державному балансі запасів корисних копалин нараховувалося майже 8 тис. родовищ з 96 видів корисних копалин. 3350 родовищ освоєно промисловістю, на їх основі функціонує понад 2 тис. гірничодобувних підприємств. Вартість розвіданих запасів у розрахунку на одну особу становить близько 150 тис. дол., а за оцінками західних експертів - понад 200 тис. дол. Більше як третину експортного виторгу держава отримує від реалізації мінерально-сировинної продукції. У грошовому вираженні розвідані запаси оцінюються у 7-7,5 трлн дол. США. Україна здатна забезпечувати не тільки себе такими важливими видами корисних копалин і продуктами їх переробки, як залізо, марганець, титан, цирконій, уран, ртуть, графіт, каолін, самородна сірка, бентонітові та вогнетривкі глини, кухонна сіль, високоякісна флюсова сировина, калійні солі, декоративно-облицювальні матеріали, а й експортувати продукцію.

У значних обсягах видобуваються кам'яне вугілля (до 2 % світового), залізні (4 %) та марганцеві (10 %) руди, уран, титан, цирконій, германій, графіт (4 %), каолін (18 %), бром, охра, нерудна металургійна сировина (кварцити, флюсові вапняки і доломіти), хімічна сировина (самородна сірка, кам'яні та калійні солі), облицювальний камінь (граніти, габро, лабрадорити та ін.), скляний пісок тощо.

Імпортну залежність Україна відчуває в поставках нафти, природного газу, а також щодо більшості руд кольорових металів, магнезиту, апатитів, фосфоритів, бентонітових глин, деревини тощо.

Охарактеризуємо головні види паливно-енергетичних ресурсів - кам'яне вугілля, нафту і газ.

Основні запаси кам'яного вугілля розміщені у Донецькому та Львівсько-Волинському басейнах. Донецький басейн охоплює Донецьку, Луганську і Дніпропетровську області, має площу 52,3 тис. км². Вугленосні пласти потужністю 0,5-2,0 м розташовані на глибині 600-750 м (75 % усіх запасів), доходять до глибини 1200 м і більше. Тут видобувається основна частина кам'яного вугілля України. Львівсько-Волинський басейн має площу 8,0 тис. км². Вугільні пласти залягають горизонтально на глибині 300-650 м і мають незначну потужність - максимально 0,5-1,0 м.

Розвідано 278 родовищ нафти і 336 природного газу. Поклади цих необхідних для України корисних копалин зосереджені в Дніпровсько-Донецькому, Передкарпатському та Чорноморсько-Кримському регіонах.

До земельних ресурсів належать землі, які можуть бути використані в різних галузях і напрямах господарського комплексу держави, а саме сільськогосподарського призначення, промисловості, транспорту, зв'язку, населених пунктів, водного і лісового фондів, рекреаційного та історико-культурного призначення, а також землі запасу.

Види ґрунтів в основному залежать від території. Наприклад, на Поліссі найпоширеніші дернові, дерново-підзолисті, лучно-болотні та торфові ґрунти. У Лісостепу розміщені чорноземи, сірі ґрунти, а також лучні та солонцеві. У Степовій зоні - чорноземи, каштанові та солонцеві ґрунти. Гірські масиви Карпат і Криму мають бурі та сіро-бурі лісові ґрунти. Україна володіє унікальними запасами чорнозему, які дорівнюють третині всіх світових запасів і використовуються не зовсім ефективно.

У структурі земель 69,3 % становлять сільськогосподарські угіддя, в тому числі рілля (55 %). Ліси і лісові площі займають

17 %, водне дзеркало - 4, болота і заболочені території - 1,6 %. Під багаторічними насадженнями перебуває 2,6 % земель, пасовищами - 6,3 млн га, сіножатями - 2,2 млн га.

Сприятливий клімат, вигідне геополітичне становище і родючі землі надають певні передумови для вигідного сільськогосподарського виробництва та ефективного розвитку експортоспроможного агропромислового комплексу. Біокліматичний потенціал України здатний забезпечити високий ступінь безризиковості ведення рослинницької і тваринницької галузей. Відмінність природно-кліматичних зон, в яких розташована Україна, значною мірою нівелює негативні наслідки посух, штурмових вітрів, паводків та інших катаклізмів.

Водні ресурси України формуються переважно за рахунок стоку річок Дніпра, Дністра, Південного Бугу, Сіверського Дінця, Тиси. Значна частина річкового стоку є транзитною з територій суміжних держав. Сумарний річковий стік (без урахування стоку р. Дунаю) у середній за водністю рік становить 87,1 млрд м⁸, у тому числі транзитний стік з територій Росії та Білорусі - 34,7 млрд м⁸.

Рекреаційні ресурси України охоплюють територію, що займає 15,6 % загальної території держави. До ресурсів, що мають практичне відтворювальне та оздоровче значення, належать ландшафти, особливі кліматичні умови, мінеральні води, лікувальні грязі, біологічні і гідрологічні ресурси та ін.