Національна економіка - Старостенко Г.Г. - ТЕМА I. НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: ЗАГАЛЬНЕ ТА ОСОБЛИВЕ

1.1. Національна економіка: господарська система і навчальна дисципліна

1.2. Передумови становлення і розвитку національної економіки

1.3. Принципи і фактори функціонування, структурні елементи національної економіки

1.4. Поняття про Систему національних рахунків (СНР), мета створення і використання

1.1. Національна економіка: господарська система і навчальна дисципліна

Складний шлях розбудови державності, який пройшла Україна за роки незалежності, був невіддільним від створення основ національної економіки. Тривалий час, за радянського періоду, українська економіка, являючи собою органічну складову єдиного народногосподарського комплексу Радянського Союзу, в суверенній Україні поступово набувала рис єдиного цілого. Одним із підтверджень цих процесів стало те, що впродовж останнього десятиліття минулого сторіччя у практичне господарське життя та наукову термінологію поступово увійшов термін "національна економіка", що акцентував увагу не тільки на етнічному аспекті, а головне - підкреслював необхідність і значимість дослідження економіки в масштабі нації, держави та на цілісних засадах її формування і функціонування. Саме тому конкретні та одночасно системні знання про економіку країни в цілому можливо отримати, розглядаючи її і як сферу господарської практики, і як науку. Цим обумовлюються й потреба вивчення навчальної дисципліни "національна економіка" як системи знань про функціонування національного господарства, а також особливе місце цієї дисципліни серед інших дисциплін вищої економічної школи.

Таким чином, на найвищому рівні узагальнення для повнішого розкриття змісту і сутності національної економіки вихідним положенням є те, що її слід розмежовувати як науку і як сферу господарської практики. Однак, з іншого боку, навіть в умовах такого розмежування не менш важливим є врахування взаємозв'язку та взаємозалежності цих ключових підходів до розуміння феномена національної економіки. Адже наука, наукове пізнання - це вираження істотного, однак такого, що не є безпосередньо даним, а опосередкованим - теоретичним пізнанням, що відображає світ законів, теоретичних систем, що логічно обґрунтовані. Тому вивчення національної економіки як науки поряд із поглядом на неї як на господарську практику дає можливість глибше розкрити її внутрішню сутність, зміст, конкретно-історичні форми, організацію та управління нею.

Отже, навчальний курс "Національна економіка" повинен відображувати:

1) яким чином мають бути об'єднані теоретичні підходи до економічного розвитку з реальними процесами функціонування економіки як цілісного організму:

2) наукові підходи до визначення стратегічного розвитку країни, виходячи із конкурентних переваг та існуючих слабостей ЇЇ розвитку, оскільки використання національних економічних факторів досягнення успіху в кожній конкретній ситуації стає можливим за умови, коли країна чітко визначиться із можливостями свого потенціалу та забезпечить довгостроковий процес його нарощування;

3) субординований зв'язок окремих господарських процесів у країні та їх особливості намакро-, мезо-, імікрорівнях. враховуючи, що на результати господарювання впливають як економічні, так і неекономічні фактори; 4) принципи взаємодії різних ринків та загальні підходи державної економічної політики, зважаючи на потребу гармонійного взаємозв'язку держави і ринку в напрямку забезпечення економічного зростання як основи суспільного добробуту.

Національна економіка як наука, подібно іншим наукам, має свій об'єкт, предмет, використовує відповідні методи, інструментарій та суб'єкт наукового дослідження.

В якості об'єкта національної економіки виступає національна господарська система, різні аспекти якої досліджуються цілим рядом економічних дисциплін, серед яких політична економія, економічна історія, економічна географія, економічна статистика, економетрія тощо. Національна економіка як наукова дисципліна включає в себе суміжні поняття, категорії та закони гуманітарних наук, що відображають фактори, під дією яких відбувається економічне зростання країни.

Предметом дослідження національної економіки виступають соціально-економічні процеси відтворення, закономірності функціонування і розвитку господарської системи, ЇЇ структурно функціональних елементів, потенціалів і механізмів.

При вивченні об'єкта і предмета національної економіки використовується широкий спектр загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання. Найбільш ефективним методом економічна теорія визнає системний. Системний аналіз являє собою методологію дослідження властивостей і відносин в об'єктах дослідження за допомогою їх представлення у вигляді окремих підсистем. Згідно з принципами системного підходу національна економіка розглядається як упорядкована сукупність окремих взаємопов'язаних підсистем, компонентів, елементів, що формують її структуру, визначають закономірності функціонування та взаємодію із зовнішнім середовищем. Використання системного підходу до управління та планування розвитку і функціонування національної економіки стає необхідним, виходячи із того, що її розвиток як складного комплексу потребує вирішення масштабних завдань з урахуванням динаміки її структури.

Структурно-функціональний підхід до пізнання національної економіки втілює в собі принципи теорії систем і системного аналізу. Згідно з цим підходом економіка розглядається як одна із підсистем системи "суспільство" та може розглядатися як на рівні загальних процесів розвитку, так і на рівні її поточного функціонування, коли її підсистеми становлять окремі комплекси, спрямовані на створення матеріальних благ, послуг, майна, доходів. У межах такого підходу особливо важливим є збалансування економічного, соціального та екологічного напрямів суспільного розвитку.

Особливе місце серед методів пізнання національної економіки займає метод макроекономічного моделювання. Системну модель економіки зазвичай розглядають у двох вимірах. 1. Позитивного - як схематичного опису будь-якого явища чи процесу в суспільстві - стосовно економічних явищ і процесів здійснюють переважно за допомогою дескриптивних (описуючих) моделей. 2. Нормативного-як зразка, еталона для відтворення-це моделі, що містяться у прогнозах, перспективах, оптимізаційних процедурах тощо.

Взагалі математику рахують мовою науки, бо в іншому випадку отримане знання взагалі не вважається науковим у його власному значенні. Важливим питанням методології науки "національна економіка" є необхідність поєднання кількісного І якісного аналізу, що дозволяє окреслити якісні характеристики процесів, що відбуваються в національній економіці, визначити їх динаміку та з'ясувати фактори, які впливають на взаємозв'язки між елементами національного господарства. Таке поєднання дає змогу створювати нові макромоделі. що характеризують національну економіку та виявляти нові функції, які відображають взаємозв'язки між ендогенними і екзогенними змінними в національній економіці.

Національна економіка як частина складної соціальної системи невіддільна від процесів саморозвитку, а тому в її і туковому пізнанні важливе місце займають методи, пов'язані із процесами самоорганізації. Це означає, що національна економіка як гнучка, відкрита система, що розвивається, здатна перебудовуватися, змінювати свою структуру саме з огляду на процеси самоорганізації. Як справедливо наголошують окремі науковці, ядро саморозвитку економіки нормують соціально-економічний (що характеризується історично визначеною формою привласнення процесу, умов та результатів виробництва продукту і людини), соціальний (що представлений історично визначеною системою відтворення людини як особистості) та технологічний (комплекс технологічних процесів і охоплюють різні галузі та об'єднані ввиробництва уклади. той же час. управління розвитком і функціонуванням національної економіки визначається як взаємодія саморегулятивних органів управління нею із зовнішнім, державним регулюванням. Проте технології директивного управління в ринкових умовах господарювання все більше спрямовуються на технології спрямовуючого, регулятивного характеру і переважаюче значення відводиться методам опосередкованого, економічного впливу на об'єкт управління. У цьому аспекті особливого значення набуває синергетичний підхід до управління, коли відбувається постійна взаємодія внутрішніх і зовнішніх впливів, що забезпечує кращу організацію управлінням складними системами, до яких належить національна економіка. Тобто самоорганізація є здатністю системи до розвитку не лише за рахунок зовнішніх ресурсів, але й використання внутрішніх можливостей. У такому зв'язку постають нові завдання перед державним регулюванням національної економіки. Вони лежать в площині встановлення тісного взаємозв'язку між державним регулюванням і самоорганізацією функціонування та розвитку національної економіки.

У кінцевому рахунку через пізнання національної економіки як науки розкривається сутнісний аспект національної економіки. Розкриття змістовного аспекту національної економіки пов'язане з її пізнанням як сфери господарської практики через відповідний аналіз стану, тенденцій, факторів і параметрів господарської системи, механізмів формування та функціонування цієї системи, методів і форм управління й регулювання такої системи відповідними органами та структурами. Стосовно навчальної дисципліни "національна економіка", то її основне значення проявляється у співставленні як теоретичних, так і практичних уявлень щодо оптимального розвитку національної економіки, причинно-наслідкових зв'язків між окремими процесами, які відбуваються в межах національної економіки.

Національна економіка - це складна господарська система, що склалася на певному рівні розвитку продуктивних сил, в умовах належного поділу праці І відповідно продуктів цієї праці між окремими учасниками процесів виробництва, розподілу, перерозподілу, обміну і споживання, що перетворюють цю систему в єдине ціле та відповідає принципам суверенності, цілісності й національної орієнтації.

Ключові характерні риси національної економіки зумовлені та тісно пов'язані із: суверенітетом нації і держави; територіальною цілісністю; наявністю відповідного природно-ресурсного і економічного потенціалів; формами та правами власності: наявністю власної національної грошової одиниці і цілісної фінансової системи; рівнем розвиненості власного ринку; сформованим законодавчим та нормативно-правовим полем; наявністю стабільних зовнішніх зв'язків.

Національна економіка як господарська система є багаторівневою. В національній господарській системі виділяють декілька рівнів, що взаємодіють в єдиному економічному просторі країни. Серед них:

- міжкраїнний рівень, що включає взаємовідносини національної економіки України із країнами ближнього і далекого зарубіжжя та із світовою господарської системою в цілому;

- загальнонаціональний макроекономічний рівень, що включає внутрішньогосподарські взаємовідносини національної економіки України в цілому;

- регіональний рівень, до якого належать взаємозв'язки 25 регіонів України;

- внутрішньорегіональний рівень, що являє собою системи взаємовідносин у рамках поділу суспільної праці всередині господарства регіонів України:

- комплекси галузей національної економіки (агропромисловий комплекс, паливно-енергетичний, промисловий та ін.);

- рівень окремих видів економічної діяльності національної господарської системи (промисловість, будівництво, сільське господарство та Ін.);

- рівень взаємозв'язків підприємств, організацій, об'єднань усіх видів фінансово-промислових груп;

- рівень окремих організаційно-правових форм господарювання, що передбачені законодавством України:

- внутрішньовиробничий рівень: служби та підрозділи підприємств, організацій, об'єднань та ін.

Національна економіка як господарська система є складною системою, що налічує комплекс підсистем. До ключових підсистем національної економіки належать:

- організаційна, що включає сукупність суб'єктів господарювання: організації, установи, підприємства, галузі, регіони, їх взаємовідносини та взаємозв'язки;

- структурна, що включає низку господарських комплексів: промисловий, аграрний, будівельний тощо;

- функціонально-ресурсна, що включає сукупність потенціалів, серед яких: природно-ресурсний, виробничий, трудовий, науково-технічний тощо;

- інституційна, що включає сукупність інститутів держави і ринків, серед останніх: ринок засобів виробництва, ринок товарів і послуг, ринок капіталів, ринок цінних паперів, ринок праці тощо.

Для всіх підсистем національної економіки, в свою чергу, притаманні ряд відповідних характеристик і параметрів, показників. Так, динаміка відтворювального процесу, що охоплює сукупність практично всіх соціально-економічних процесів, які відбуваються в національній економіці характеризується насамперед обсягом виробництва, темпами розвитку та пропорціями, що характеризують цей процес. У цілому ключовими параметрами, що характеризують стан, тенденції, закономірності розвитку національної економіки, а також її роль та місце в системі світогосподарських зв'язків і світовій економіці виступають її ефективність та конкурентоспроможність.

Національна економіка відіграє особливу роль в управлінні розвитком господарства з урахуванням інтересів держави та допомагає вирішити низку важливих завдань:

1. Як складова теорії економіки та загальної економічної теорії досліджує специфічні форми реалізації об'єктивних економічних законів, що проявляються у вигляді окремих закономірностей, обсягів, темпів і пропорцій розвитку соціально-економічних процесів розширеного відтворення.

2. Як наука відображає макроекономічний підхід до відтворювального процесу, розглядає економіку країни в узагальненому вигляді і у такому аспекті характеризує економічне життя країни, оцінює її потенціали, ринки, стан, досягнення та недоліки, проблеми та перспективи. Отримані дані дають можливість здійснювати міжкраїнні порівняння.

3. Як сфера людської діяльності на основі поглибленого аналізу світової та вітчизняної практики досліджує типи національних господарських систем, форми організації та управління ними, розробляє господарські рішення, які охоплюють конкретні відтворення на певному проміжку часу, реалізуючи ці рішення на макроекономічному рівні з урахуванням соціально-економічних процесів, що відбуваються в даний момент.

4. Як навчальна дисципліна покликана підвищувати якість людського фактора соціально-економічного розвитку. Володіючи знаннями щодо чинників, які визначають стан, закономірності та тенденції розвитку господарської системи, застосовувати їх на практиці, вносити відповідні корективи в господарські рішення щодо стабілізації, розвитку та ефективності економіки країни, у зміст і характер соціальної, демографічної, економічної, структурної, грошово-кредитної, інвестиційно-інноваційної, валютної та іншої політики держави.

Отже, сутність національної економіки як науки і сфери господарської практики зводиться до того, щоб на основі об'єктивного наукового аналізу обґрунтовувати стратегію і тактику соціально-економічної політики держави, створювати нормальні умови соціального розвитку, зростання доходів та рівня споживання населення, забезпечувати соціальний захист і соціальну підтримку громадян у цілому і кожного громадянина окремо.