10.1. Сутність і зміст управління ризиками
10.1.1. Характеристика процедур управління ризиками
Процес управління ризиками включає: передбачення ризиків;
визначення їхніх ймовірних розмірів і наслідків;
розробку і реалізацію заходів по запобіганню чи мінімізації зв'язаних з ризиками втрат.
Методологія управління ризику допускає визначення загальних підходів: виявлення причин виникнення ризиків в економіці взагалі і специфічних причин виникнення ризиків зокрема; опис видів ризиків, створення їхньої класифікації; дослідження співвідношення невизначеності і ризику; оцінку ступеня ризику тощо.
Управління ризиками сьогодні - один із видів професійної діяльності, що динамічно розвивається. У штаті багатьох західних фірм є особлива посада - менеджер по ризику (ризик-менеджер), в обов'язки якого входить забезпечення зниження усіх видів ризику. Ризик-менеджер поряд із відповідними фахівцями приймає участь у прийнятті ризикованих рішень (наприклад, видача кредиту чи вибір об'єкту інвестування) і шукає способи того, як уникнути небажаних ризиків. Ці дії названі системою управління ризиками.
Управління ризиками вимагає знань в області теорії фірми, страхової справи, аналізу господарської діяльності підприємства і т.ін. Діяльність підприємства в цій області спрямована на захист своєї фірми від дій ризиків, що загрожують її прибутковості, і сприяє рішенню основної задачі підприємництва: у залежності від ситуації вибрати з декількох проектів оптимальний, з огляду при цьому на те, що чим прибутковіше проект, тим вище ступінь ризику для фірми. Якісне управління ризиком підвищує шанси підприємницької фірми домогтися успіху в довгостроковій перспективі і зменшує небезпеку погіршення її фінансового положення.
У силу того, що в ринковій економіці господарські ризики неминучі, перше правило в управлінні ризиком наголошує: "не уникати ризику, а передбачати його, прагнучи знизити до можливо низького рівня".
Політика ризику - це сукупність заходів, що мають метою знизити небезпеку помилки вже в момент ухвалення рішення і скоротити можливі негативні наслідки такого рішення на інших стадіях функціонування підприємства.
Як було зазначено у розділі 3, причиною виникнення ризиків є невизначеність, що притаманна більшості господарських рішень в умовах ринкової економіки. Ризики можуть бути "відомі", які визначені, оцінені, для яких можливе планування, а також "невідомі" - це ті, які не ідентифіковані й не можуть бути прогнозованими. Хоча специфічні ризики й умови їх виникнення не визначені, ОПР знає, виходячи з минулого досвіду, що більшу частину ризиків можна передбачити.
Приймаючи рішення, обґрунтування яких, має високий ступінь невизначеності в таких елементах, як мета й технологія їх досягнення, доцільно приділяти увагу розробці й застосуванню корпоративних методів управління ризиками. Ці методи враховують як специфіку спрямованості господарського рішення, так і особливості корпоративних методів управління.
Управління ризиками - це процеси, які пов'язані з ідентифікацією, аналізом ризиків і прийняттям рішення, що включає максимізацію позитивних і мінімізацію негативних наслідків настання ризикових подій. Процес управління ризиками при обґрунтуванні господарських рішень включає виконання таких процедур: планування управління ризиками; ідентифікація ризиків; якісна оцінка ризиків; кількісна оцінка; планування реагування на ризики та моніторинг і контроль ризиків (рис.10.1).
Ідентифікація ризиків визначає, які ризики здатні вплинути на проект, і документує характеристики цих ризиків. Ідентифікація ризиків не буде ефективною, якщо вона не буде проводитися регулярно протягом реалізації прийнятого господарського рішення. Ідентифікація ризиків повинна залучати якнайбільше учасників: менеджерів проекту, замовників, користувачів, незалежних фахівців.
Рисунок 10.1 - Схема процедур процесу управління ризиками при обґрунтуванні господарських рішень
Ідентифікація ризиків - це ітераційний процес Спочатку ідентифікація ризиків може бути виконана частиною менеджерів проекту або групою аналітиків ризиків. Далі ідентифікацією може займатися основна група менеджерів проекту. Для формування об'єктивної оцінки в завершальній стадії процесу можуть брати участь незалежні фахівці. Можливе реагування може бути визначене протягом процесу ідентифікації ризиків.
Якісна оцінка ризиків - це процес представлення якісного аналізу ідентифікації ризиків і визначення ризиків, що вимагають швидкого реагування. Така оцінка ризиків визначає ступінь важливості ризику й вибирає спосіб реагування. Доступність супровідної інформації допомагає легше розставити пріоритети для різних категорій ризиків. Якісна оцінка ризиків - це оцінка умов виникнення ризиків і визначення їх впливу на проект стандартними методами й засобами. Використання цих засобів допомагає частково уникнути невизначеності, яка часто зустрічається в проекті. Протягом життєвого циклу проекту повинна відбуватися постійна переоцінка ризиків.
Кількісна оцінка ризиків визначає ймовірність виникнення ризиків і вплив наслідків ризиків на проект, що допомагає групі управління проектами вірно ухвалювати рішення й уникати невизначеностей. Кількісна оцінка ризиків дозволяє визначати:
ймовірність досягнення кінцевої мети проекту
ступінь впливу ризику на проект і обсяги непередбачених витрат і матеріалів, які можуть знадобитися.
ризики, що вимагають якнайшвидшого реагування й більшої уваги, а також вплив їх наслідків на проект.
фактичні витрати, передбачувані терміни закінчення.
Кількісна оцінка ризиків часто супроводжує якісну оцінку й також вимагає процесу ідентифікації ризиків. Кількісна й якісна оцінка ризиків можуть використовуватися окремо або разом, залежно від наявності часу й бюджету, необхідності в кількісній або якісній оцінці ризиків.
Планування реагування на ризики - це розробка методів і технологій зниження негативного впливу ризиків на проект. Бере на себе відповідальність за ефективність захисту проекту від впливу на нього ризиків. Ця процедура процесу управління ризиками містить у собі ідентифікацію й розподіл кожного ризику по категоріях. Ефективність розробки реагування прямо визначить, чи будуть наслідки впливу ризику на проект позитивними або негативними.
Моніторинг і контроль відслідковують ідентифікацію ризиків, визначають залишкові ризики, забезпечують виконання плану ризиків і оцінюють його ефективність із урахуванням зниження ризику. Моніторинг і контроль супроводжує процес впровадження проекту в життя. Якісний контроль виконання проекту надає інформацію, що допомагає ухвалювати ефективні рішення для запобігання виникнення ризиків. Для надання повної інформації про виконання проекту необхідна взаємодія між усіма менеджерами проекту.
Метою моніторингу й контролю є з'ясування таких питань: Чи впроваджена система реагування на ризики відповідно до плану?
Чи достатньо ефективним є реагування на ризики або необхідні зміни?
Чи змінилися ризики в порівнянні з попереднім значенням?
Чи відбулися події, спричинені впливом ризиків?
Чи прийняті необхідні заходи по мінімізації впливу ризиків?
Вплив ризиків виявився запланованим чи став випадковим результатом непередбачених умов і обставин?
Контроль може викликати вибір альтернативних стратегій, прийняття коректив, перепланування проекту для досягнення базового плану. Між менеджерами проекту й групою ризику повинне бути постійна взаємодія, повинні фіксуватися всі зміни і явища. Звіти по виконанню проекту повинні формуватися регулярно.
Усі ці процедури взаємодіють один з одним, а також з іншими процедурами. Кожна процедура виконується, принаймні, один раз у кожному господарському рішенні. Незважаючи на те, що процедури, представлені тут, розглядаються як дискретні елементи із чітко певними характеристиками, на практиці вони можуть частково збігатися й взаємодіяти.
Управління ризиками - це одна зі складових загально організаційного процесу, тому воно повинне бути інтегроване в цей процес, повинне мати свою стратегію, тактику, оперативну реалізацію. При цьому важливо не тільки здійснювати управління ризиками, але й періодично переглядати заходи й засоби цього управління.
Розглянемо, наприклад, управління екологічним ризиком, у якому враховується оцінка екологічного ризику, а також технологічні і економічні можливості його упередження. Обмін інформацією про ризик також включається в цей процес. Для аналізу ризику, установлення його припустимих меж у зв'язку з вимогами безпеки і прийняття управлінських рішень необхідно:
наявність інформаційної системи, що дозволяє оперативно контролювати існуючі джерела небезпеки, зокрема, статистичний матеріал по екологічній епідеміології;
відомості про передбачувані напрямки господарської діяльності, проектах і технічних рішеннях, які можуть впливати на рівень екологічної безпеки, а також програма для ймовірної оцінки зв'язаного з ними ризику;
експертиза безпеки і зіставлення альтернативних проектів і технологій, які виступають як джерела ризику;
розробка техніко-економічної стратегії збільшення безпеки й визначення оптимальної структури витрат для управління величиною ризику і її зниження до прийнятного рівня із соціальної, економічної і екологічної точок зору;
складання прогнозів і аналітичного визначення рівня ризику, при якому припиняється ріст числа екологічних уражень;
формування організаційних структур, експертних систем і нормативних документів, призначених для виконання зазначених функцій і процедури прийняття рішень;
вплив на суспільну думку і пропаганда наукових даних про рівень екологічного ризику з метою орієнтації на об'єктивні, а не емоційні чи популістські оцінки ризику.
Відповідно до принципу зменшуваних ризиків важливим засобом управління є процедура заміни ризиків, відповідно до якої ризик від впровадження нової техніки соціально прийнятний, якщо її використання дає менший внесок у сумарний ризик, якому підлягають люди, у порівнянні з використанням іншої, альтернативної техніки, що вирішує ту ж господарську задачу. Ця концепція тісно зв'язана з проблемою екологічної адекватності якості виробництва.
Оцінюючи ризик, що у стані прийняти на себе особа, що приймає рішення, насамперед виходить із профілю її діяльності, з наявності необхідних ресурсів для реалізації програми фінансування можливих наслідків ризику, прагне врахувати відношення до ризику партнерів по бізнесу і побудувати свої дії так, щоб щонайкраще сприяти досягненню основної мети фірми. Ступінь припустимого ризику визначається з урахуванням таких параметрів, як розмір основних фондів, обсяг виробництва, рівень рентабельності й т.ін. Чим більш великим капіталом володіє підприємство, тим воно менш відчутно до ризику і тим сміливіше підприємець може приймати рішення в ризикових ситуаціях. Комплексний підхід до управління ризиком дозволяє підприємцю ефективніше використовувати ресурси і розподіляти відповідальність, поліпшувати результати роботи фірми та забезпечувати її безпеку від дії ризику.
10.1.1. Характеристика процедур управління ризиками
10.1.2. Принципи управління ризиками
10.2. Система управління ризиками
10.2.1. Основні складові системи управління ризиками
10.2.2. Взаємообумовленість дій в системі управління ризиками
10.3. Загальна схема процесу управління ризиком
10.3.1. Мета і завдання розробки програми управління ризиками
10.3.2. Опис можливих правил управління ризиками
10.3.3. Інформаційне забезпечення розробки програми управління ризиком