Виробничу структуру цеху утворюють виробничі ділянки, допоміжні й обслуговуючі підрозділи, що належать до його складу, а також зв'язки між ними. Ця структура визначає поділ праці між підрозділами цеху, тобто внутрішньоцехову спеціалізацію і кооперування виробництва.
Виробнича ділянка як об'єднана за тими або іншими ознаками група робочих місць становить структурну одиницю цеху, що виокремлюється в окрему адміністративну одиницю й очолюється майстром за наявності не менше 25 робітників в одну зміну.
Робоче місце — первинний структурний елемент ділянки, — закріплена за одним робітником (або бригадою робітників) частина виробничої площі зі знаряддями, що розміщені на ній, та іншими засобами праці, у тому числі інструменту ми, пристосуваннями, підйомно-транспортними та іншими пристроями відповідно до характеру робіт, які виконуються на певному робочому місці.
В основу формування виробничих ділянок, так само як і цехів, може бути покладена технологічна або предметна форма спеціалізації.
За технологічної спеціалізації ділянки оснащуються однорідним устаткуванням (групове розташування верстатів) для виконання визначених операцій технологічного процесу. Так, механічний цех може включати токарську, фрезерну, револьверну, свердлильну та інші ділянки. Переваги і недоліки технологічної форми спеціалізації ділянок такі самі, як під час формування цехів відповідно до цієї форми спеціалізації.
За предметної форми спеціалізації цех розбивається на предметно-замкнуті ділянки, кожна з яких спеціалізується на випуску вузької номенклатури виробів, що мають схожі конструктивно-технологічні ознаки, і реалізує закінчений цикл їх виготовлення. Устаткування цих ділянок різне і розміщується так, щоб забезпечувалася більш повна реалізація принципу прямоточності руху закріплених за ділянкою деталей. У практичній діяльності, як правило, виокремлюють три види предметно-замкнутих ділянок:
— предметно-замкнуті ділянки з виробництва конструктивно і технологічно однорідних деталей (наприклад, ділянки шліцевих валиків, пінолей, втулок, фланців, шестірень та ін.);
— предметно-замкнуті ділянки з виробництва конструктивно різнорідних деталей, весь технологічний процес виготовлення яких складається, однак, з однорідних операцій і однакового технологічного маршруту (наприклад, ділянка круглих деталей, ділянка плоских деталей та ін.);
— предметно-замкнуті ділянки з виробництва всіх деталей вузла, підвузла дрібної складальної одиниці або всього виробу (застосовується покомплектна система оперативного планування, в якій за планово-облікову одиницю береться вузловий комплект).
Організація предметно-замкнутих ділянок зумовлює майже повну відсутність виробничих зв'язків між ділянками, забезпечує економічну доцільність використання високопродуктивного спеціалізованого устаткування і технологічного оснащення, дає змогу одержувати мінімальну тривалість виробничого циклу виготовлення деталей, спрощує управління виробництвом у межах цеху, Інші переваги та недоліки предметної форми спеціалізації ділянок аналогічні перевагам і недолікам під час формування цехів за цією формою спеціалізації.
У цехах предметної спеціалізації можуть бути створені ділянки як предметної, так і технологічної спеціалізації, а в цехах технологічної спеціалізації — технологічні ділянки, сформовані за групами устаткування і габаритами виробів.
Важливою частиною виробничої структури цеху є склад допоміжних і обслуговуючих підрозділів. До них належать: ділянка ремонту устаткування і технологічного оснащення, ділянка централізованого заточування інструменту. Ці ділянки розвантажують допоміжні цехи (ремонтно-механічний, інструментальний та ін.) від виконання дрібних замовлень і строкових робіт.
До складу обслуговуючих структурних підрозділів цехів основного виробництва належать: складські приміщення (матеріальні й інструментальні комори), внутрішньоцеховий транспорт (візки, електрокари, конвеєри та ін.) і пункти для здійснення технічного контролю якості продукції, оснащені контрольно-вимірювальною технікою.
Обробні підрозділи.
Тема 13. ОДИНИЧНИЙ І ГРУПОВИЙ МЕТОДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА
13.1. Методи організації непотокового виробництва
13.2. Технологічна і предметна форми спеціалізації
13.3. Особливості організації предметно-замкнутих ділянок
Розрахунок розміру партії деталей кожного найменування.
Побудова стандарт-плану ПЗД.
Визначення середнього розміру заділів і незавершеного виробництва.
13.4. Особливості предметно-групової і змішаної форм організації виробництва