Організація і методика економічного аналізу - Косова Т.Д. - 1.3. Метод, методика, способи і прийоми економічного аналізу

Кожна наукова дисципліна має свій предмет та метод дослідження. Термін "метод" походить від грецького "шеіНойоз", що в перекладі означає "шлях до чогось", тобто знання про те, яким способом, в якій послідовності потрібно розв'язувати ті чи ті завдання.

Під методом у широкому розумінні слова слід розуміти шляхи, способи та засоби пізнання дійсності, сукупність органічно пов'язаних принципів та прийомів дослідження різноманітних явищ. Метод визначається змістом та особливостями предмета. Предмет відповідає на запитання, що ми вивчаємо, а метод - як вивчаємо, якими способами та з допомогою яких саме засобів.

Під методом економічного аналізу розуміють науково обґрунтовану систему теоретико-пізнавальних категорій, принципів, способів та спеціальних прийомів дослідження, що дають змогу приймати обґрунтовані управлінські рішення і базуються на діалектичному методі пізнання.

Особливості діалектичного методу полягають у тому, що всі явища, які досліджуються, розглядаються в їх взаємозв'язку та русі, зміні та розвитку, при цьому розвиток розуміють як боротьбу протилежностей на засаді об'єктивних законів реальної дійсності.

Категорії економічного аналізу - це загальні, ключові поняття даної науки: фактори, резерви, модель, результативний показник, відсоток, дисконт, фінансовий результат, капітал, зобов'язання, активи, грошовий потік, леверидж тощо.

Принципи економічного аналізу регулюють процедурну сторону його методології та методики.

Основним елементом методу економічного аналізу є його науковий інструментарій (апарат), тобто сукупність загальнонау-кових та специфічних способів і прийомів дослідження основної діяльності підприємств.

Метод аналізу має певні специфічні особливості, до яких належать:

- використання системи показників, що характеризують діяльність підприємства;

- вивчення причин зміни показників;

- визначення та вимірювання взаємозв'язків та взаємних залежностей між ними за допомогою спеціальних прийомів.

Метод реалізується через методику. Методика як сукупність правил, прийомів і способів для доцільного виконання будь-якої роботи завжди конкретна.

В економічному аналізі методика являє собою сукупність аналітичних способів і правил дослідження економіки підприємства, що певним чином відповідні до мети аналізу.

Під загальною методикою розуміють систему дослідження, що однаково використовується при вивченні різних об'єктів еконемічного аналізу в різних галузях економіки. Індивідуальні методики конкретизують загальну відносно визначених галузей економіки, визначеного типу виробництва або об'єкта дослідження.

Способи і прийоми економічного аналізу можна умовно розділити на математичні та евристичні (психологічні прийоми творчого мислення).

До математичних прийомів та способів відносять:

1. Традиційні логічні прийоми обробки інформації (порівняння; відносні та середні величини; групування; балансові; графічні; табличні).

2. Прийоми детермінованого аналізу:

2.1. Моделювання факторних систем (адитивних; мультип-лікативних; кратних; комбінованих);

2.2. Способи факторних розрахунків (ланцюгові підстановки; абсолютних різниць; індексний; відносних різниць; інтегральний тощо);

2.3. Способи детермінованої комплексної оцінки (метод сум; суми місць; середньої геометричної; метод відстаней).

3. Прийоми фінансової математики (прості та складні відсотки, дисконтування, визначення нарощеної суми).

4. Прийоми стохастичного аналізу: кореляція (парна, рангова, канонічна), регресійний аналіз; дисперсійний аналіз; компонентний аналіз; сучасний багатомірний факторний аналіз тощо.

5. Прийоми оптимізації показників (математичне програмування, дослідження операцій, теорія ігор, теорія масового обслуговування; сітьові методи планування і управління, теорія управління запасами тощо).

Основними традиційними прийомами економічного аналізу є:

- абсолютні величини - показують, як змінюється показник протягом певного періоду часу або на скільки один порівнянний показник (об'єкт, явище) відрізняється від іншого за певною ознакою у абсолютному виразі;

- відносні величини обчислюються шляхом побудови часового ряду, тобто вони характеризують зміну того чи іншого показника в часі у відносному виразі. Здебільшого відносні величини є відношенням двох абсолютних величин (відсоток виконання плану, темпи зростання та приросту окремих показників тощо);

- спосіб порівняння являє собою оцінку й аналіз об'єкта, що досліджується, через аналогічні об'єкти (логічно порівнянні, але різнорідні за економічним змістом). Тобто порівняння як метод спосіб дослідження здійснюється через зіставлення одного показника з іншими з метою визначення спільних рис або розбіжностей між ними (планових і фактичних показників, фактичних показників з нормативними, фактичних показників з аналогічними показниками минулих років тощо);

- середні величини являють собою узагальнюючу характеристику якісно однорідних, але кількісно відмінних одна від одної величин. Середні величини використовуються в якості однієї з найважливіших характеристик варіаційного ряду, що отримані при обробці економічних даних;

- групування - зведення первинних даних в окремі однорідні групи залежно від тієї чи іншої ознаки. Групування дозволяють не тільки систематизувати матеріал, а й виявляти характерні і типові взаємозв'язки процесів, ліквідувати випадкові відхилення;

- балансовий спосіб - це спеціальний прийом зіставлення взаємозв'язаних показників основної діяльності у формі балансу;

- таблиці - компактно і концентровано розкривають мовою цифр не тільки вихідну інформацію, але і алгоритми розрахунків та їхні результати. У таблицях прийнято розташовувати: спочатку абсолютні показники, потім відносні; вихідну інформацію раніше, ніж розрахункові показники; спочатку факторні показники, потім - результативні; далі - послідовні дії факторного аналізу і баланс відхилень, зведені результати аналізу.

В умовах поширення використання електронних таблиць EXCEL особливу увагу слід приділити графічному відображенню вихідної інформації і результатів її обробки.

Microsoft Excel підтримує різні типи діаграм, дозволяючи представити дані у найбільш зрозумілому вигляді. Створюючи діаграму за допомогою майстра діаграм - або використовуючи команду "Тип діаграми" для зміни існуючої діаграми - можна легко вибрати потрібний тип у списку стандартних або призначених для користувача типів діаграм:

- гістограма дозволяє представити зміну даних впродовж відрізку часу або наочно порівняти різні величини. Гістограми діляться на наступні підтипи: звичайна гістограма, гістограма з накопиченням, нормована гістограма з накопиченням, об'ємна гістограма;

- лінійчата діаграма дозволяє наочно порівняти окремі елементи. Лінійчаті гістограми діляться на наступні підтипи: з групуванням, із накопиченням;

- графік показує тенденцію зміни величин через рівні проміжки Графіки діляться на наступні підтипи: звичайний, із накопиченням, нормований із накопиченням, об'ємний;

- кругова діаграма відображає елементи, які створюють ряд даних, показує внесок кожного значення у загальну суму;

- точкова діаграма показує відношення між чисельними значеннями в декількох рядах даних або відображує дві групи чисел як один ряд даних з координатами x і у;

- діаграма з областями підкреслює зміну значення величин з часом;

- кільцева діаграма, як і кругова, показує відношення часток до цілого, але цей тип діаграми може включати декілька рядів даних;

- пелюсткова діаграма дозволяє порівнювати сукупні значення декількох рядів даних, показує відмінність значень щодо центральної крапки;

- поверхневу діаграму доцільно використовувати для пошуку якнайкращого поєднання в двох наборах даних. Так само, як на топографічній карті, області, що відносяться до одного діапазону значень, виділяються однаковим кольором або узором;

- бульбашкова діаграма - це різновид точкових діаграм, яка порівнює три набори значень і може бути представлена в об'ємному вигляді. Розмір бульбашки, або маркер даних показує значення третьої змінної;

- біржові діаграми найчастіше використовуються для демонстрації цін на акції,

- лінійчаті, циліндрові, конічні і пірамідальні діаграми використовують для підсилення ефекту гістограм, лінійчатих діаграм і об'ємних гістограм.

У детермінованому аналізі для виміру впливу факторів на результативний показник використовують різні способи, у основі яких лежить прийом елімінування.

Елімінування - означає усунення, виключення впливу всіх, окрім одного, факторів на величину результативного показника. Цей прийом виходить з умовного визнання того, що всі фактори змінюються незалежно один від одного.

Процеси моделювання можна умовно підрозділити на три етапи: 1 етап - аналіз теоретичних закономірностей; 2 етап - визначення методів для вирішення завдань; 3 етап - аналіз отриманих результатів.

Виділяють наступні типи детермінованих моделей:

- адитивні:

у = а+Ь+с, (1.1)

де у - результативний показник, а, Ь, с - фактори.

- мультиплікативні:

у = а хЬх с. (1.2)

- кратні:

^{у=а/ь o (1.3)}

- комбіновані (змішані):

у = а / (Ь + с), у = а / Ьс, у = а + Ьс. (1.4)

Поширеним в аналітичних розрахунках є спосіб ланцюгової підстановки через можливість використовувати його в детермінованих моделях усіх типів. Суть методу ланцюгових підстановок полягає у послідовній, почерговій заміні у функціональній моделі, яка описує базисний рівень економічного показника, базисних параметрів на звітні, в обчисленні умовних результатних показників та їх порівнянні для визначення впливу факторів. При цьому в першу чергу підлягають заміні кількісні параметри, далі - структурні, в останню чергу - якісні. Якщо у формулі міститься кілька кількісних, структурних або кілька якісних показників, послідовність замін залежить від оцінки того, які з них є основними, а які - похідними, які - вторинні. За почергово! заміни базисних показників у формулі на звітні одержані результати можна зіставляти між собою, різниця між кожним наступним та попереднім показником і виражатиме елімінування впливу всіх інших факторів, крім заміненого.

Математичний опис способу ланцюгових підстановок при використанні його, наприклад, у трьохфакторних мультиплі-кативних моделях виглядає в такий спосіб.

Трьохфакторна мультипликативна система:

^уо = ^ао ^хЬо ^хсо■ ^(1.5)

Послідовні підстановки:

у = а₁хЬ₀ хс₀; (1.6)

у"=а_х хЬ₁ хс₀; (1.7)

у = а х Ь₁ х с₁. (1.8)

Тоді для розрахунку впливу кожного з факторів треба виконати такі дії:

А^у(а) = ^у' - ^уо; (1.9)

Ду (Ь) = у" - у'; (1.Ю)

Ау(с) = у - у (1.11)

Баланс відхилень:

У1 -Уо = ^АУ (а) + Ау(Ь) + Ау(с). (1.12)

У мультиплікативних і комбінованих (змішаних) моделях широко застосовується спосіб абсолютних різниць, який також заснований на прийомі елімінування. Правило розрахунків цим способом у мультиплікативних моделях полягає в тому, що відхилення (дельту) по факторному показнику, що аналізується, треба помножити на фактичні значення мультиплікаторів (співмножників), розташованих ліворуч від нього, і на базові значення тих, котрі розташовані праворуч від фактора, що аналізується.

Розглянемо порядок аналітичних розрахунків на прикладі трьохфакторної мультиплікативної моделі (1.5).

Розрахунок впливу окремих факторів:

Ау(а) = Аа х Ь, х с,; (1.13)

Ау (Ь) = а хАЬ х с,; (1.14)

Ау(с) = а х Ь хАс. (1.15)

Має бути баланс відхилень (1.12).

Спосіб відносних різниць використовується аналогічно, як і абсолютних різниць, тільки в мультиплікативних і комбінованих (змішаних) моделях. Розглянемо порядок аналітичних розрахунків на прикладі трьохфакторної мультиплікативної моделі (1.5). Для виявлення впливу факторів даним способом спочатку необхідно визначити відносні відхилення кожного факторного показника. Наприклад, для першого фактора це буде процентне відношення його зміни до бази:

А' а=(а₁ - а₀)І а_й, де А" - відносне відхилення фактора, долі од.

Аналогічний розрахунок проводиться за всіма факторами. Потім для визначення впливу зміни кожного фактору проводяться такі розрахунки:

Ау(а) = у, хА⁶ а ; (1.16)

Ау(Ь) = (у, +Ау(а))хА^еЬ ; (1.17)

Ду(с) = (уо +Ду(а) + Ду (Ь)) хД^е с ■ (1.18)

Має бути баланс відхилень (1.12).

В управлінській діяльності широко застосовуються індекси, зокрема, для відображення змін в обсязі випуску та реалізації, у цінах на товари й акції, у валютообмінних курсах тощо. Індекси - це узагальнюючі показники порівняння в часі й у просторі. Вони відбивають зміну досліджуваного явища за якийсь період у порівнянні з базисним періодом. Така інформація дає можливість порівняти зміни різних факторів і проаналізувати їхню поведінку.

У факторному аналізі індекси використовуються в муль-типлікативних та кратних моделях.

У статистиці розрізняють загальний індекс та агрегатні індекси.

Загальний індекс - характеризує явища, що визначаються сукупністю безпосередньо непорівнянних елементів.

Агрегатні індекси - це загальні індекси, в яких з метою елімінування впливу окремих факторів на індекс відбувається фіксування інших факторів на незмінному (базовому або звітному) рівні.

Класичним прикладом використання індексів є визначення зміни обсягу реалізації та виявлення впливу на цю зміну кількості продукції, що реалізована, та цін на цю продукцію.

Загальний (груповий) індекс обсягу реалізації продукції визначається за формулою:

_{Т = Е д А}

=^(1.19)

де д₁, Яо - відповідно звітні та базисні обсяги реалізованої продукції;

Р₁, Р_о - звітні та базисні ціни на продукцію.

Загальний індекс не дає змоги виявити окремо вплив факторів на зміну обсягу реалізації. Для розв'язання цієї мети використовують агрегатні індекси. При побудові агрегатних індексів в статистиці використовується таке правило:

- якісні фактори, які входять у формулу, фіксуються на рівні базового періоду;

- кількісні фактори фіксуються на рівні звітного періоду. Так, агрегатний індекс фізичного обсягу продажу має такий

вигляд:

_{т = Е а ро}

'=^{. (1.2о)}

Різниця між чисельником та знаменником цього індексу відображає зміну виручки від реалізації за рахунок зміни фізичного обсягу продукції, що реалізована.

Агрегатний індекс цін записується так:

_{т = Е А р1}

^{'=1^. (1.21)}

У даному випадку різниця між чисельником та знаменником означає зміну виручки в результаті середньої зміни цін на продукцію, що реалізована.

Розглянемо послідовність розрахунків індексним способом на прикладі трьохфакторної мультиплікативної моделі (1.5). Для виявлення впливу факторів даним способом спочатку необхідно визначити індекси кожного факторного показника. Наприклад, для першого фактора:

^та = ^а1^{І а}о. (1.22)

Потім для визначення впливу зміни кожного фактору проводяться такі розрахунки:

Ау (а) = у, o (І_а -1); (1.23)

Ау(Ь) = у, o Іа o (іь -1); (1.24)

^Ау(с) = ^у, ^ ^т_а ■ ^т_ь o^(т_с ^-1). (1.25)

Має бути баланс відхилень (1.12).

Розглянуті вище способи ланцюгових підстановок, абсолютних, відносних різниць, індексний спосіб мають загальний недолік: при визначенні впливу одного з факторів інші приймаються в розрахунок незмінними. Цей умовний прийом елімінування не відбиває реальної ситуації. При використанні названих способів трохи занижується результат впливу тих факторів, заміна (підстановка) яких проводиться раніше, за рахунок завищення результату останньої підстановки. Більш точні розрахунки у факторному аналізі можуть бути отримані, наприклад, при використанні інтегрального способу■

Інтегральний спосіб застосовується в детермінованому факторному аналізі в мультиплікативних, кратних і комбінованих моделях. Даний метод дозволяє розкласти додатковий приріст результативного показника у зв'язку з взаємодією факторів між ними. Практичне використання інтегрального методу базується на спеціально створених робочих алгоритмах для відповідних факторних моделей.

Алгоритм розрахунку впливу факторів для двофакторної моделі:

^уо = ^ао o ^Ьо (1.26)

а / ч а 7 Да oДЬ

^ду(а) = ^Да ^ ^Ьо +-2-; (1.27)

а / ч а 7 Да oДЬ

^Ду(а) = ^ао ^^ДЬ+-2-; (1.28)

Перевірка:

у 1 - уо =Ду (а) + Ду (Ь). (1.29)

Значна, до того же зростаюча, кількість об'єктів аналізу, індикаторів, критеріїв діяльності робить неможливим виділити з числа результативних показників який-небудь один у якості загального, придатного для комплексної оцінки. Звідси виникає необхідність агрегування системи показників із метою ранжування результатів.

Конструювання інтегрального показника для узагальнюючої комплексної оцінки може проводитися методами: сум; середньої геометричної; коефіцієнтів; суми місць; відстаней тощо.

Комплексна оцінка методом суми визначається шляхом підсумовування фактичних значень показників чи їхніх темпів зростання стосовно бази порівняння. Недолік цього методу - можливість одержання високої оцінки по загальному показнику при відставанні деяких інших, коли відбувається згладжування, вирівнювання загального результату.

Метод середньої геометричної базується на визначенні коефіцієнтів за окремими показниками, коли за одиницю приймається найвище значення даного індикатора. Інтегральна оцінка розраховується за формулою середньої геометричної.

Метод коефіцієнтів заснований на одержанні інтегрального показника шляхом перемноження відповідних коефіцієнтів і, власне кажучи, аналогічний методу середньої геометричної.

Метод суми місць припускає попереднє ранжирування кожного об'єкта аналізу - організації чи підрозділу, в залежності від рівня показників, що досліджуються. Число місць повинно дорівнювати кількості організацій, що аналізуються. Чим менша сума місць, тим вищий ранг привласнюється об'єкту.

Треба відмітити, що з метою одержання більш точної комплексної оцінки кожним з перерахованих методів може бути врахована порівняльна значущість показників-індикаторів. Коефіцієнти значущості, як правило, визначаються експертним шляхом.

При використанні методу відстаней встановлюється близькість об'єктів аналізу до об'єкта-еталона по кожному з показників, що порівнюються. Вихідні дані формуються у вигляді матриці (а,,), тобто табл., де по рядках записані номера показників

(і = 1, п), а по стовпчиках - номера підприємств ( І = 1, т ). По кожному показнику знаходиться максимальне значення і заноситься в стовпчик умовного еталонного підприємства (т + 1).

Вихідні показники матриці а, стандартизуються відносно відповідного показника еталонного підприємства по формулі:

^ХіІ= тах X ^{. (1.3,)}

І ¹

де Ху - стандартизовані показники стана 1-го підприємства.

Для кожного аналізованого підприємства значення його рейтингової оцінки визначається по формулі:

^{Я. =^(1-хх ,)2 + (1-х2,)2 +....+(1-хп])2 , (1.31)}

Я, - рейтингова оцінка для у'-ого підприємства;

Ху, Ху, ■■, Х_п,, - стандартизовані показники у'-ого аналізованого підприємства

Найменшому значенню рейтингової оцінки (Я,) відповідає перше місце в ранжируванні, оскільки це підприємство найближче до еталонного.