Основи економіки та організації підприємництва - Тирпак І.В. - Розділ 2. Організаційні форми підприємництва

2.1. Підприємство - основна організаційна структура господарювання

Підприємство - самостійний господарюючий суб'єкт, створений для виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг з метою задоволення суспільних потреб і одержання прибутку. Підприємство самостійно здійснює свою діяльність, розпоряджається виготовлюваною продукцією, одержуваним прибутком, який залишається у його розпорядженні після сплати податків та інших обов'язкових платежів.

Основним завданням підприємств є задоволення суспільних потреб у виробленій продукції, виконуваних роботах, наданих послугах, а також одержання прибутку і реалізація на цій основі, відповідно до законодавства, соціально-економічних інтересів членів трудового колективу підприємства, взаємовідносин з бюджетом і господарюючими партнерами-постачальниками, споживачами та ін.

Поняття "підприємство" є узагальнюючим. Воно, по-перше, визначає підприємства як суб'єкти господарювання стосовно всіх форм і видів власності в Україні (організаційні форми і види підприємств). По-друге, дане поняття є загальногалузевим, тобто взагалі визначає промислові (фабрики, заводи, шахти), будівельні, транспортні, сільськогосподарські, торгові, побутові та інші підприємства.

Підприємство є основною організаційною ланкою народного господарства України. Ця організаційна ознака кваліфікує підприємство як організаційну структуру підприємництва, в якій власники засобів виробництва і робочої сили об'єднують свої виробничі ресурси для здійснення виробничої діяльності з метою одержання прибутку. Визначення " основна ланка", з одного боку, відмежовує підприємство від інших організаційних структур бізнесу і форм економічної діяльності (типу домашніх господарств, індивідуальних промислів без створення підприємств тощо), аз іншого боку, - від суб'єктів, які не належать до основної ланки: об'єднань підприємств, фінансових посередницьких організацій, органів управління економікою.

Підприємство - це господарюючий суб'єкт. Суть визначення "господарюючий суб'єкт" полягає у тому, що підприємство є товаровиробником, трудовим колективом, який на професійній основі виробляє і реалізує свій товар з метою одержання прибутку. Як господарюючий суб'єкт підприємство здійснює виробничу, науково-дослідну та комерційну діяльність. Термін "господарюючий суб'єкт" означає, що підприємства належать до комерційних, спрямованих на прибуток, на відміну від неприбуткових організацій - релігійних організацій і об'єднань громадян тощо.

Підприємство, як організаційна структура бізнесу, є самостійним господарюючим суб'єктом. Самостійність у прийнятті господарських рішень є однією з основних і необхідних умов діяльності товаровиробника. Юридичний аспект даного визначення полягає у тому, що підприємство при здійсненні своєї господарської діяльності має право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, що не суперечать чинному законодавству України.

Підприємство, як організаційна структура бізнесу, для здійснення своєї діяльності формує майно - основні та обігові фонди, інші цінності, якими воно володіє, користується і розпоряджається на правах власності або повного господарського відання.

Незважаючи на різноманітність підприємств, усім їм властиві спільні риси. Основними рисами, що дають підставу характеризувати підприємство як основну організаційну структуру підприємництва, є:

- по-перше, підприємство являє собою технологічно і територіально відособлену сукупність засобів виробництва та робочої сили. Фактори виробництва - праця, земля, капітал - функціонують та розвиваються тільки об'єднавшись у рамках конкретних підприємств. Кожне підприємство має різні фактори виробництва і по різному узгоджує їх. Наприклад, підприємства, які виробляють взуття і хлібобулочні вироби, використовують аж ніяк не схожі верстати, обладнання, сировину, а їхні робітники мають різні професії. На різних підприємствах застосовуються різні технології виробництва. Це означає, що дані підприємства технологічно і територіально відособлені, як одне від одного, так і від інших підприємств. У цьому розумінні підприємство можна визначити як технологічне поєднання факторів виробництва;

- по-друге, кожне підприємство спеціалізується на виготовленні певного товару чи наданні послуги, виконанні робіт. Поєднання факторів виробництва в процесі створення товару завершується випуском готової продукції, тобто виробничі процеси в рамках підприємства набувають завершеності у вигляді кінцевого результату. Нехай в одному випадку це буде трактор, в іншому - тільки деталь до цього трактора. Для кожного з цих підприємств то буде кінцева продукція;

- по-третє, кожне підприємство, крім технологічно-територіальної, характеризується ще й економічною відособленістю. Все майно підприємства, з усіма засобами виробництва, є власністю фірми, яка володіє цим підприємством. Зауважимо, що ця власність не буде повною, коли фірма орендує підприємство. Отже, підприємство розпоряджається своїм майном. На цій підставі воно самостійно складає свою виробничу програму, набирає кадри, здійснює управління виробничим процесом, реалізує вироблену продукцію, відшкодовує свої витрати та отримує прибуток; - по-четверте, було б неправильно зводити всю діяльність підприємства лише до технологічних і господарських процесів. Підприємство - це завжди соціальний осередок суспільства, певний колектив співробітників. На підприємстві проходить важлива частина життя людини, через колектив відбувається її розвиток, духовне зростання. Від злагоди в колективі залежить економічний успіх підприємства. Великого значення почуттю колективізму надають на японських підприємствах. Під час знайомства японець називає не своє прізвище, а фірму, де він працює.

Розкриваючи поняття підприємства, ми торкнулись основних сфер його діяльності: виробничо-технічної, господарської, соціальної. Діяльність кожного підприємства підпорядкована реалізації його основної виробничої функції - створенню максимуму товарів, наданню послуг, виконанню робіт для задоволення потреб суспільства при найменших затратах виробництва. Для здійснення цієї функції підприємство, як організаційна структура бізнесу, розгортає діяльність у різних сферах, виконуючи у кожній такі специфічні функції:

Виробничо-технологічні функції підприємства пов'язані із забезпеченням процесу виробництва необхідними засобами та їх використанням, впровадженням новітніх технологій, раціоналізацією виробничих процесів і винахідництвом.

Економічними функціями підприємства є: управління процесами виробництва та збуту товарів, укладанням контрактів, найняття працівників і раціональна організація їхньої праці, розподіл доходів (заробітної плати та прибутку), розрахунок економічної ефективності, ціноутворення, вивчення ринку.

Соціальні функції підприємства такі: поліпшення умов праці та відпочинку співробітників, створення сприятливого психологічного клімату в колективі, надання допомоги та пільг працівникам і членам їхніх сімей, благодійна діяльність.

Крім зазначених функцій, які виконує підприємство в межах національної економіки, є зовнішньоекономічні функції. Підприємство бере участь у міжнародному обміні товарів, спільному з іноземними партнерами виробництві, будівництві, науково-технічному співробітництві.

Хоча підприємства і є самостійними ланками економіки, діють вони не ізольовано. Всі вони перебувають успільному економічному просторі.

Місце та роль підприємства в національній економіці країни багато в чому залежить від типу господарської системи. Одна справа, коли підприємство функціонує у межах адміністративно-командної системи, а зовсім інша - коли воно потрапляє в ринкове середовище. Підприємство в ринковому середовищі діє за принципами економічної свободи та конкуренції. Тут господарська діяльність набуває характеру підприємницької організаційної форми.

Суспільні інтереси підприємства тісно пов'язані з діяльністю підприємців. Так, підприємці дбають про підвищення рівня зайнятості, оскільки безробіття призводить до зростання злочинності, до загальної соціальної нестабільності, а це "коштує" підприємцям досить дорого. Для того, щоб діяльність підприємців була успішною, вона не повинна суперечити суспільним інтересам.

У процесі виробництва підприємець може виконувати три ролі: підприємця власника, підприємця господаря, підприємця-менеджера. На іноземних підприємствах усі ці ролі виконує, як правило, одна особа. Будучи власником підприємства, підприємець водночас виконує функції господарювання та управління. На великих підприємствах функції власника, господаря і менеджера розмежовуються.

І на малих, і на великих підприємствах підприємець виконує певні функції, специфічні саме для даного виду діяльності, а саме: ресурсна функція, управлінська функція, інноваційна функція, функція ризику.

Ресурсна функція полягає у тому, що підприємець бере на себе ініціативу поєднання землі, сировинних ресурсів, капіталу, праці, грошей, інформації у процесі виробництва товару, наданні послуг, виконанні робіт, організовує виробництво, розподіляє засоби виробництва і трудову діяльність.

Управлінська функція підприємця - це прийняття управлінських рішень на всіх етапах виробничої та збутової діяльності, здійснення планування, організації, контролю, мотивації виробництва.

Інноваційна функція підприємця - це здійснення інновацій (нововведень), тобто новаторства, освоєння нової продукції, нових технологій і нових форм організації праці, пошук нових ринків збуту, нових засобів задоволення потреб споживачів та ін.

Функція ризику передбачає необхідність прийняття рішень, спрямованих на досягнення успіху, але не на гарантування його через мінливість та невизначеність економічної ситуації. Підприємець ризикує своїм часом, працею, діловою репутацією, вкладеними коштами. Навіть за стійкої номенклатури виробів бізнесмена може спіткати невдача, оскільки попит на дані товари може зменшитись або з'являться спритніші конкуренти.

Функції підприємця важливі та необхідні і є підставою для створення підприємницьких організаційних структур у самостійний фактор виробничої діяльності.

Таким чином, підприємство-це самостійна підприємницька організаційна структура, створена у встановленому законом порядку для здійснення господарської діяльності з метою задоволення суспільних потреб у продукції, роботах, послугах і одержання прибутку, користується правами і виконує обов'язки щодо своєї діяльності, є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків.