Основи економіки та організації підприємництва - Тирпак І.В. - 2.5. Реорганізація і припинення діяльності підприємства

Загальні підстави реорганізації і припинення діяльності підприємств усіх видів визначені Господарським кодексом, Законами України та іншими нормативно-правовими актами. У разі банкрутства підприємства припинення його діяльності регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності позичальника або визнання його банкрутом", який теж поширюється на підприємства всіх видів.

Особливі підстави і форми припинення діяльності підприємств окремих видів встановлені також законами про ці підприємства та іншими нормативними актами, зокрема, про корпорацію, приватизацію та ін.

Діяльність підприємства припиняє його власник (вищий орган підприємства або уповноважений ним орган). Припинення діяльності підприємства за юридичними підставами, як зазначалося вище, може бути двох видів: добровільним і примусовим.

Підставами добровільного припинення діяльності підприємства є ініціатива власника підприємства або передбачені законом чи установчими документами обставини. Мотиви ініціативи підприємства (підприємця) закон не регулює. Це можуть бути: зміна профілю діяльності, конкуренція, затоварення внаслідок зменшення попиту на вироблювану продукцію тощо.

До передбачених законом чи установчими документами обставин про припинення діяльності підприємства відносяться:

а) закінчення терміну, на який створювалося підприємство;

б) досягнення мети, поставленої засновниками підчас створення підприємства (ст. 19 Закону України "Про господарські товариства").

Установчі документи підприємств можуть включати й інші підстави даного виду. Рішення про припинення діяльності підприємства з цих підстав приймає його вищий орган управління. Підприємці зобов'язані припинити свою діяльність також у разі закінчення терміну дії ліцензії.

Види підстав примусового припинення діяльності підприємства визначені в законодавстві про підприємства у вигляді примірного переліку.

Примусово підприємства припиняють свою діяльність, по-перше, на підставі рішень суду, арбітражного суду про визнання недійсними установчих документів підприємства, невідповідність їх чинному законодавству та акту (рішення засновника) про створення підприємства. По-друге, підприємство припиняє свою діяльність на підставі рішення суду, арбітражного суду за поданням органів, що контролюють його діяльність, у разі систематичного або грубого порушення ним чинного законодавства. По-третє, підприємство припиняє свою діяльність на підставі рішення суду, арбітражного суду у разі несвоєчасного повідомлення ним про зміну свого місцезнаходження. При зміні місцезнаходження підприємство повинно в 7-денний термін повідомити про це орган державної реєстрації. По-четверте, підприємство припиняє свою діяльність на підставі рішення арбітражного суду про визнання його банкрутом. Порядок такого припинення діяльності визначає Закон України "Про відновлення платоспроможності позичальника або визнання його банкрутом".

Господарський кодекс передбачає дві правові форми припинення діяльності підприємства: ліквідацію і реорганізацію. У випадку ліквідації підприємство припиняє свою діяльність як суб'єкт права без правонаступництва. Реорганізація передбачає виникнення на основі діючого підприємства одного або більше нових підприємств як суб'єктів права. У разі реорганізації підприємства усі його права та обов'язки переходять до правонаступника (правонаступників). Законодавство визначає п'ять правових способів реорганізації підприємства: злиття, приєднання, поділ, виділ та перетворення. З юридичної точки зору ці способи розрізняються залежно від того, до якого суб'єкта права переходять усі майнові права та обов'язки підприємства, що реєструються.

Злиття двох і більше підприємств в одне означає перехід прав і обов'язків кожного з них до підприємства, що виникло внаслідок правового акту злиття. У цьому випадку виникає нове підприємство.

Приєднання одного підприємства до іншого означає, щодо нього переходять права і обов'язки приєднаного підприємства Нове підприємство внаслідок такої реорганізації не виникає.

Поділ підприємства є створенням на базі одного існуючого підприємства двох і більше підприємств як суб'єктів права. Це поділ усього майна підприємства. Даний спосіб реорганізації передбачає затвердження власником (уповноваженим ним органом) роздільного акту (балансу). Згідно з цим актом частина майна та відповідні права і обов'язки реорганізованого підприємства переходять до підприємств, створених внаслідок поділу.

Виокремлення передбачає, що з діючого підприємства виділяються один або більше структурних підрозділів, які створюються як самостійні підприємства. Поділу всього майна підприємства цей спосіб реорганізації не передбачає. Згідно з роздільним актом (балансом) до них переходять частина майна та відповідні права і обов'язки реорганізованого підприємства.

Перетворення підприємства як спосіб реорганізації означає перетворення однієї форми власності на іншу (наприклад, державної на колективну) і, відповідно, зміну організаційно-правової форми підприємства. Даний спосіб реорганізації масово застосовується у процесах корпоратизації і приватизації майна державних підприємств. При перетворенні до підприємства, яке щойно виникло, переходять права і обов'язки колишнього підприємства.

Підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру в органах статистики.

Статусу суб'єкта права і юридичної особи підприємство позбавляється після здійснення заходів, які є ліквідаційним процесом, врегульованим законом, а саме:

1. Ліквідація підприємства здійснюється ліквідаційною комісією, яка призначається органом (особою), що прийняв рішення про ліквідацію. Цей орган (особа) може покласти обов'язок щодо ліквідації підприємства на його органи управління.

2. Встановлення порядку і строків ліквідації, що встановлюються органом, який прийняв рішення про ліквідацію (власник, уповноважений орган, суд, арбітражний суд).

3. Встановлення терміну для задоволення претензій кредиторів, який не може бути меншим двох місяців з моменту оголошення підприємства про його ліквідацію.

4. Виконання ліквідаційною комісією своїх обов'язків: повідомлення про ліквідацію підприємства в процесі про порядок і терміни ліквідації; вжиття необхідних заходів для стягнення дебіторської заборгованості підприємства, виявлення його кредиторів та претензій останніх. Кредитори та інші юридичні й фізичні особи, що мають угоди з підприємством, повідомляються про ліквідацію письмово.

5. Ліквідаційна комісія згідно із встановленим законом порядком здійснює інвентаризацію і оцінку майна підприємства та його реалізацію, розрахунки з кредиторами і членами трудового колективу, складає ліквідаційний баланс і подає його органу, який призначив ліквідаційну комісію, або власнику. Майнові претензії кредиторів до підприємства, що ліквідується, задовольняються за рахунок його майна. При цьому законодавство припускає, що відповідного майна для задоволення всіх кредиторів може не вистачити. Тому законодавство про ліквідацію підприємств передбачає загальне правило щодо черговості задоволення боргів підприємством, що ліквідовується, а також ця черговість стосується будь-якого підприємства-боржника.

Залежно від підстав ліквідації підприємства встановлено два

види черговості погашення боргів. Якщо підприємство ліквідовується у звичайному порядку, тоді діє черговість, встановлена діючим чинним законодавством.

Якщо підприємство оголошене банкрутом, тоді діє черговість сплати боргів. Першочерговими є борги:

- перед бюджетом;

- витрати на відновлення природного середовища, якому завдано шкоди ліквідованим підприємством;

- розрахунки з оплати праці згідно з трудовими договорами (контрактами) ліквідованого підприємства;

- вимоги кредиторів, забезпечені заставою. Черговість задоволення інших боргів має бути встановлена

у статуті (установчому договорі), а саме:

- друга черга - за вимогами органів державного соціального страхування і соціального забезпечення. У межах цієї черги здійснюється капіталізація платежів, належних з підприємства у зв'язку із заподіянням каліцтва, іншого ушкодження здоров'я громадянина або в зв'язку з його смертю;

- третя черга - своєчасно виявлені й заявлені вимоги кредиторів, незабезпечені заставою;

- четверта черга - повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства і виплати за акціями трудового колективу;

- п'ята черга - претензії, виявлені і заявлені після закінчення терміну, встановленого для їх пред'явлення, а також будь-які інші вимоги.

Суть черговості полягає у тому, що вимоги кожної наступної черги виконуються після повного задоволення вимог попередньої черги. Якщо в межах однієї черги майна для повного погашення боргів не вистачає, воно розподіляється пропорційно до заявлених ними і визначених ліквідаційною комісією сум.

При ліквідації підприємства застосовується категорія так званих "погашених" претензій. Погашеними згідно із законом визначаються претензії:

а) незадоволені за браком майна;

б) невизнані ліквідаційною комісією.

Останні можуть бути оскаржені до суду або арбітражного суду кредиторами. Позови про задоволення їх вимог мають бути подані кредиторами протягом місяця від дня одержання повідомлення про повне або часткове невизнання претензій.

Майно, що залишилося після задоволення претензій кредиторів і членів трудового колективу, використовується за вказівкою власника або у порядку, передбаченому статутом підприємства.

Запитання для самопідготовки:

1. Охарактеризуйте підприємство як основу створення підприємницької організаційної структури.

2. Назвіть основні функції підприємства.

3. Визначте місце і роль підприємства в національній економіці.

4. Перерахуйте організаційні форми підприємств.

5. Дайте характеристику видам підприємств та їх класифікації.

6. Перелічіть які бувають підприємства за розмірами виробництва.

7. Опишіть умови організації створення підприємств.

8. Які існують установчі документи створення підприємств та надайте їх зміст?

9. Які Ви знаєте умови і порядок державної реєстрації підприємства?

10. Опишіть умови і порядок відкриття рахунку в установі банку.

11. Поясніть порядок реорганізації підприємств.

12. Зазначте порядок припинення діяльності підприємства.