Основи економіки та організації підприємництва - Тирпак І.В. - 10.3. Удосконалення механізму державного впливу на розвиток підприємницької діяльності

У нашій країні розвитку підприємницької діяльності ще не надається належної уваги. На сьогодні фактично ще не розроблена чітка концепція і всебічно не обґрунтована програма розвитку даної форми господарювання. Недосконалою є система фінансування та матеріально-технічного забезпечення становлення і розвитку підприємництва. Багато в чому невідпрацьованими залишаються правові й організаційні питання діяльності підприємницьких структур.

Ознайомлення зі світовими тенденціями державного регулювання підприємницької діяльності дозволяє виробити найефективнішу стратегію пристосування до дії макроекономічних факторів. Політика державного стимулювання підприємницької діяльності має використовувати такі, випробувані світовою практикою, елементи:

- пільгове кредитування та пряме державне субсидування тільки пріоритетних видів підприємницької діяльності (зокрема, інноваційних та орієнтованих на експорт проектів, виробництво нових товарів, що замінюють імпортну продукцію тощо);

- з метою недопущення безглуздих витрат обов'язково треба робити ретельну перевірку фінансового стану підприємницьких структур, аналізувати цілі та одержані результати кожного випадку надання кредитів;

- розроблення механізму персоніфікованої відповідальності державних службовців за ухвалені рішення про надання пільг, кредитів, субсидій тощо.

Урешті випадків державна кредитно-фінансова підтримка підприємств повинна бути спрямована на те, щоб змусити підприємців обходитися своїми або недержавними капіталами (використання різноманітних форм взаємофінансування, спільних кас, партнерська допомога підприємців, залучення інвестицій приватних осіб).

Вітчизняна практика свідчить, що зовнішнє фінансування підприємництва відбувається в останні роки через Український національний фонд підтримки підприємництва і розвитку конкуренції. Головними об'єктами фінансування були галузі пріоритетного значення - виробництво, переробка і зберігання сільгосппродукції (35,9%), інноваційне підприємництво (18,3%), виробництво товарів широкого вжитку (9,5%). Наявні обсяги фінансування підприємництва не задовольняють ні державу, ні підприємців. Тому, безперечно, розвитку має підлягати система кредитних інституцій різних форм власності й господарювання та вдосконалення її дії.

Конкретними внесками у розвиток кредитно-фінансової системи можуть бути створення в банківських та інвестиційних установах спеціальних фондів фінансування підприємництва, гарантування наданих позик державними та регіональними органами регулювання підприємницької діяльності. Джерелами формування таких фондів могли б виступати кошти, що перерозподіляються від підтримки неефективних і збиткових підприємств на користь підприємницьких структур із яскраво вираженою матеріалізацією результатів діяльності.

Для побудови системи оподаткування, адекватної вимогам розвитку підприємництва, необхідно відшукати форми поєднання стимуляційного впливу на загальний стан підприємництва у поєднанні з забезпеченням надійних і достатніх джерел формування коштівдержавного бюджету. Для цього доцільно встановлювати критерії для граничної межі оподаткування, скоротити кількість податків за рахунок тих, що не мають вирішального значення для бюджету, надати податкові пільги для вирішення регіональних соціальних проблем, насамперед проблеми зайнятості.

Така побудова системи оподаткування відповідала б світовій практиці, орієнтувала підприємництво на пріоритетні для держави види діяльності, а в подальшому вела б до зростання податкових надходжень до державного бюджету. Зокрема, до підприємств інноваційного напрямку діяльності у різних країнах використовуються податкові пільги: на невеликих підприємствах Італії застосовуються пільги в разі придбання провідної технології; у Франції - податковий кредит за витрати, пов'язані з науково-технічними розробками, поширюється на 1/4 обсяг коштів, спрямованих надані цілі. З метою прискорення відновлення основних фондів у ряді країн (США, Великобританія, Японія, Німеччина та ін.) широко використовується метод прискорення амортизації, що вже знайшов своє законодавче оформлення і в Україні.

Згідно з положеннями творців "економіки пропозиції" (А. Лаффера, М. Фельдстайна, Дж. Гіддера, Дж. Еванса), надто високий рівень податків пригнічує підприємство. Головною, на їхню думку, виступає пропозиція факторів виробництва, а не попит на них. Зменшення податків неминуче веде до зростання заощаджень, які викликають капіталовкладення, зростання ефективності та збагачення ринку товарів. Так званий ефект Лаффера полягає в тому, що з перевищенням певного рівня ставок податків відбувається зниження державних податків, деформуються ціни, що стимулює інфляцію.

Крім того, існує гранична межа в рівні оподаткування для кожних конкретних умов економічного розвитку. Наприклад, у США законодавчо встановлено граничний рівень податкової ставки на доходи підприємців, який складає 34%, у Великобританії - 35%,Японії та Франції - 42%, Швеції - 52%, Німеччині - 53%. В Україні цей показник становить майже 85%, що не стимулює творчо-продуктивну виробничу і підприємницьку діяльність, викликає зростання цін і масову несплату податків, зростання "тіньової" економіки.

Необхідно звернути увагу на проблеми системної трансформації в Україні. Взагалі цей термін використовують в економічних ринкових системах для характеристики змін у господарській кон'юнктурі. Початок циклу системної трансформації було означено на початку так званої "перебудови" в 1985 році, змістом якого був вихід із соціалізму, поступове створення загальних засад ринкової ліберальної системи, формування прошарку підприємців і відповідних інституцій ринкової інфраструктури, розвиток конкурентних механізмів.

Цикл системної трансформації та відповідна системна криза відрізняються від звичайного циклу економічної кон'юнктури ринкової економіки та відповідно кризи перевиробництва. Водночас існують і деякі спільні риси. Зокрема, що більша економічна криза, та сильніше відповідне знецінення виробничих фондів, то активніше може відбуватися в після кризовий період оновлення виробничої бази. Внаслідок цього після кризові економіки можуть розвиватися більш динамічно, порівняно з тими, яких не зачепили кризові явища. Аналогічна ситуація і з оновленням інституційної бази. Вагомим підтвердженням цього є повоєнний розвиток Німеччини, Японії порівняно з розвитком США, Великобританії, Франції. Тому від накопичення підприємницького потенціалу, дії макроекономічних чинників, що сприяють творчо-продуктивному підприємництву, багато в чому може залежати подальший розвиток економіки України.

Згідно з чинним законодавством України держава забезпечує свободу конкуренції між підприємцями, захищає споживачів від проявів недобросовісної конкуренції та монополізму в будь-яких сферах підприємницької діяльності.

Законодавством України визначені правопорушення, які частіше всього трапляються при здійсненні підприємницької діяльності. Ось деякі з них:

1) зловживання монопольним становищем на ринку-стан підприємця, чия частка на ринку перевищує 35%;

2) неправомірні угоди (зговір) між підприємцями - узгоджені дії, спрямовані на встановлення монопольних цін, поділ ринків, усунення з ринку;

3) дискримінація підприємців органами влади і управління - заборона створення нових підприємств, примушення підприємців до пріоритетного укладання договорів, першочергового постачання товарів певному колу споживачів, становлення обмежень щодо окремих підприємців.

Одним із важливих заходів захисту прав суб'єктів підприємницької діяльності виступає визнання судом чи арбітражним судом, виданого державним або іншим органом незаконного акта недійсним (повністю або частково). Для суду базою застосування цієї міри захисту виступає видання державним або іншим органом акта, що не відповідає його компетенції або вимогам законодавства.

Отже, регулювання підприємницької діяльності уособлює єдність та взаємодію підтримки підприємств та їхньої відповідальності за порушення чинного законодавства. Кожен із наведених вище видів правопорушень складається з певних різновидів. Тому варто стежити за змінами в законодавчих і нормативних актах.