Основи підприємницької діяльності - Варналій З.С. - 1. Підприємницькі інтереси та механізм їх реалізації

Ми вже розглянули питання рушійних сил підприємництва. Його розв'язання завжди залежить від головної діючої особи - підприємця. І це цілком зрозуміло. Адже вміння підприємця перетворити свої ідеї у життєздатний бізнес визначає конкурентоспроможність продукції, розміри отримуваного доходу, прибутку, винагороди. До високоефективної господарської діяльності підприємця спонукають його воля та бажання, прагнення задовольнити власні потреби, особисті інтереси. З'ясування суті інтересів підприємця, мотивів до невпинного пошуку нового і є головною метою теми.

1. Підприємницькі інтереси та механізм їх реалізації

Ознайомлення зі складовими рушійних сил підприємництва дає змогу стверджувати, що головна мета підприємця - отримання прибутку або підприємницького доходу. При більш детальному ознайомленні зі спонукальними мотивами до праці спостерігається намагання підприємця управляти рухом матеріальних цінностей, максимізувати дохід та мінімізувати витрати. Він бажає брати участь у розподілі доходу, визначати напрямки його використання. Тобто, підприємець спрямовує свої зусилля на втілення власних задумів таким чином, щоб мати певні форми вираження особистих інтересів як економічного суб'єкта господарювання.

У чому ж полягає глибинний зміст підприємницького інтересу? Яким чином здійснюється його реалізація?

Для відповіді на ці питання доцільно звернутися до вихідних категорій мотивації - потреб і винагород. Адже підприємницький інтерес грунтується на потребах, які започатковують його розвиток, визначають спрямованість. Тісний зв'язок потреб з інтересами характеризує останні як прояв творчої діяльності підприємця, його намагання вдосконалити свої здібності, утвердитися в ринковому середовищі. Це означає, що причини високоефективної діяльності підприємця, як особливого соціально-психологічного типу господарника, криються у такому могутньому різновиді, як особистий інтерес.

При цьому необхідно звернути увагу на таку обставину. Для підприємця його трудова діяльність не насаджується ззовні і не протистоїть йому як прояв чужої волі. Це форма прояву власної сутності його як особи, самовираження сенсу підприємницької діяльності. Діяльність підприємця в індивідуальній свідомості на рівні сформованої потреби і реалізується в самостійних, творчих та новаторських функціях.

У структурі підприємницького інтересу присутня взаємодія двох аспектів. Перший - матеріально-мотиваційний, пов'язаний із ринковою оцінкою діяльності, розмірами винагороди у формі доходу або прибутку. Другий - загальноекономічний, пов'язаний із реалізацією індивідуальних здібностей, можливостями повноцінного втілення потреби у самостійну, ініціативну діяльність.

Здатність підприємця проявляти свої інтереси значною мірою залежить від стану навколишнього ринкового середовища. Стан ринку визначається дією конкурентних механізмів, закону попиту та пропозиції. Крім того, слід враховувати, що невизначеність результатів, ризикованість дій здатні призвести до певних суперечностей між інтересами підприємця й інтересами суспільства. Наприклад, обмежений попит населення на продукцію та послуги, що запропоновані підприємцем, змушує швидко реагувати на зміни потреб споживачів. Знаходження нової ринкової прогалини (тобто тих товарів і послуг, на які виникає попит) може супроводжуватися намаганням компенсувати попередні втрати і одержувати прибуток за рахунок підвищеної ціни. Тому для узгодження підприємницьких інтересів з інтересами суспільства особливого значення набуває, по-перше, конкурентно-ринкове середовище, а по-друге - державне регулювання підприємницької діяльності.

Це дозволяє зробити висновок, що для успішної реалізації підприємницького інтересу потрібні сприятливі соціально-економічні та організаційні умови. На цій основі з'являються можливості прояву здібностей до підприємницької діяльності, втілення в ній цілей і потреб, реалізації особистого інтересу. Залежність між загальними умовами формування підприємницького інтересу і формами його реалізації може бути представлена в табл. 1.4.

Таблиця 1.4

Спонукальні мотиви підприємницької активності

Слід зазначити, що розгорнута мотивація підприємництва може бути лише за умов розвинутого конкурентного середовища. Підприємець реалізує свій інтерес як власник, сприяючи покращанню організації бізнесу. Водночас як управлінець він повинен контролювати розвиток власної справи, здійснювати аналіз прийнятих управлінських рішень, планувати подальшу діяльність.

Якщо підприємець не поєднує функції власника і менеджера, його економічна заінтересованість і відповідальність обмежена формами та величиною оплати його праці й отриманого доходу.

Новаторська функція підприємця відзначається взаємодією складових мотивації до праці, матеріальних і моральних стимулів. Новатор відрізняється колосальним творчим та інтелектуальним потенціалом. Він здатний генерувати ідеї в будь-якій сфері підприємницької діяльності під впливом внутрішніх спонукальних мотивів до самовираження власних можливостей. Саме тому поєднання інноваційної, новаторської діяльності та підприємництва дає дуже часто значний "вибуховий" ефект.

Піклування про збереження власного підприємства від банкрутства, намагання творчо розвивати бізнес зумовлюють необхідність капіталізації частини підприємницького доходу - формування резервних та страхових фондів, фондів розвитку виробництва, проведення пошукової діяльності. Це сприяє подальшому інноваційному розвитку підприємництва, втіленню задумів і намірів підприємця. Отже, реалізація інтересів підприємців здійснюється через їхню господарську діяльність, спрямованість на максимальний економічний успіх. Однак суттєво важливо, що у підприємця переважають не споживацькі мотиви, а продуктивно-творчі, тобто повернення прибутку знову у виробництво.

Окрім того, прибутковість вкладених коштів в умовах конкурентно-ринкового середовища досягається через надійне забезпечення потреб споживачів. Тим самим підприємницький інтерес приносить вигоду не лише підприємцям, а й споживачам і в цілому суспільству.