Основи ринкової економіки України - Селезньов В.В. - 12.4. Операції з цінними паперами

Операції на ринку цінних паперів здійснюються на основі вільного розпорядження цінними паперами їх власниками - фізичними та юридичними особами.

Під угодою з цінними паперами варто розуміти взаємну угоду, пов'язану з виникненням, припиненням або зміною майнових прав, закладених у цінному папері. Вони можливі при купівлі-продажу, обміні, спадкуванні, передачі в довірче управління, відступленні права вимоги (цесії), даруванні тощо. Операції з цінними паперами оподатковуються державним митом.

Найчастіше відбувається купівля-продаж цінних паперів. У загальному випадку біржова угода купівлі-продажу складається з таких етапів:

1) замовлення на купівлю-продаж;

2) узгодження параметрів і укладення угоди;

3) реєстрація угоди;

4) кліринг (проведення розрахунків);

5) виконання угоди.

Як правило, вирішивши придбати або продати цінні папери, інвестор звертається по допомогу до брокера, члена біржі, з яким укладається відповідна угода. Брокер дізнається про котирування цінних паперів, які клієнт вирішив придбати або продати, і підшуковує підхожих контрагентів для укладання угоди.

Далі інвестор дає вказівку брокеру купити (продати) певну кількість цінних паперів за поточним ринковим курсом. Вказівки клієнта брокер одержує шляхом прийняття доручення (наказу) брокеру (англ. order), який оформлюється на стандартному бланку встановленої форми.

Курс цінного папера являє собою угоду. Це ціна, за якою один інвестор згодний купити, а інший - продати. Ціна покупця (англ. bid) - це ціна, яку він готовий заплатити за даний цінний папір (тобто ціна, за якою цінний папір можна продати). Ціна продавця (англ. ask) - це ціна, за яку він готовий продати цінний папір і, відповідно, піна, за якою цей папір можна купити.

Різниця між цінами покупця і продавця називається спредом (англ. spread - проміжок). На фондовій біржі спред є показником якості ринку: чим він менший, тим більш активним і ліквідним є ринок.

Ціна угоди встановлюється в результаті торгів між двома брокерами. її величина, що влаштовує і покупця, і продавця, обумовлена, насамперед, їх сподіваннями. Якщо інвестор сподівається на зростання курсу папера, то купуватиме, а якщо на падіння, то продаватиме Його.

Встановлення ціни на фондовому ринку можна образно уявити у вигляді сутички між биком та ведмедем. Бики підштовхують ціни угору, а ведмеді - униз. Залежно від того, хто перемагає, ринок цінних паперів може бути таким, що йде на підвищення (англ. bull market - букв, ринок "бика"), або таким, що йде на зниження (англ. bear market - букв, ринок "ведмедя"). Відповідно інвесторів та біржових брокерів, що грають на підвищення або зниження, називають "биками" та "ведмедями". Така назва має давню традицію, на фронтоні Нью-Йоркської фондової біржі навіть є барельєфне зображення цих тварин (мал. 42).

Мал. 42. Символи фондового ринку

Ціна, за якою відбувається угода, - це ціна, що влаштовує і "бика", і "ведмедя", бона відображає збіг їхніх сподівань.

Дані про укладену угоду вносяться до біржової книга (або у комп'ютер). На підставі запису в біржовій книзі працівник біржі оформлює реєстраційний документ. Один примірник цього документа залишається на біржі, інший видається одному з учасників угоди (за бажанням). Другий учасник угоди може одержати копію цього документа.

Протягом п'яти днів після укладення угоди учасники повинні упорядкувати свої рахунки і сплатити комісію брокеру за посередництво. Брокер, у свою чергу, зобов'язаний надати клієнту звіт брокера про проведену операцію купівлі-продажу за встановленою формою.

Оскільки в результаті здійснення угоди відбувається зміна власника цінних паперів, то якщо цінний папір є іменним, необхідно зробити відповідні записи в реєстрі власників іменних цінних паперів.

Законодавством України передбачено обов'язкове ведення реєстру власників іменних цінних паперів. Діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних паперів передбачає збір, фіксацію, опрацювання, зберігання і надання даних щодо іменних цінних паперів, їх емітентів і власників. Здійснюють таку діяльність незалежні реєстратори, зберігачі та депозитарії.

Реєстратор - це юридична особа, що має відповідний дозвіл і здійснює діяльність з ведення реєстру власників іменних паперів. Функції реєстраторів полягають не лише у веденні реєстру власників, а також у тому, щоб допомогти емітенту ввійти у фондовий ринок, стежити за якістю документів з фондових операцій. Крім того, реєстратор може виступити консультантом емітента з операцій з цінними паперами. .

Емітент може і самостійно вести реєстр власників іменних цінних паперів, якщо кількість власників іменних цінних паперів не перевищує 500 осіб. У цьому разі він зобов'язаний мати одного постійного штатного співробітника, що безпосередньо займається реєстраторською діяльністю, атестований як фахівець з питань ведення реєстру й одержав кваліфікований сертифікат встановленого зразка. Якщо такий фахівець підготовлений, то необхідно одержати дозвіл у Державній комісії з цінних паперів і фондового ринку або її територіального відділення на право ведення реєстру самостійно.

Зберігай - комерційний банк або торговець цінними паперами, який має дозвіл на зберігання та обслуговування обігу цінних паперів і операцій емітента з цінними паперами на рахунках у цінних паперах як щодо тих цінних паперів, що належать йому, так і тих, які він зберігає згідно з договором про відкриття рахунка в цінних паперах. При цьому зберігач не може вести реєстр власників цінних паперів, щодо яких він здійснює угоди.

Укладення угод з цінними паперами супроводжується не лише їх передачею від одного власника до іншого або переобліком прав власності на них у реєстраторів та зберігачів, а й здійсненням розрахунків між покупцями та продавцями. При разових або нечисленних угодах розрахунки за ними провадяться звичайним шляхом, як і при угодах купівлі-продажу інших товарів. Проте на ринку цінних паперів, організованому у формі біржової торгівлі або на основі торгово-інформаційних систем, число угод і учасників торгівлі дуже велике, що призвело до виділення діяльності з розрахунків за цінні папери в специфічну сферу з утворенням спеціалізованих розрахунково-клірингових організацій. В Україні таку діяльність здійснюють депозитарії.

Депозитарій - це юридична особа, що надає послуги зі зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску та обслуговує операції емітента щодо випущених ним цінних паперів. Депозитарій відкриває та веде рахунки, на яких враховуються цінні папери, передані йому клієнтами на зберігання, обслуговує операції по цих рахунках (включаючи кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів), а також безпосередньо зберігає сертифікати цих цінних паперів. Рахунки, призначені для обліку цінних паперів, називаються рахунками депо.

Депозитаріями можуть виступати спеціалізовані фірми, для яких депозитарна діяльність є виключним видом діяльності. У разі одержання відповідного дозволу депозитарії можуть також вести реєстри власників іменних паперів.

Реєстратори, зберігачі та депозитарії разом становлять Національну депозитарну систему, структура та діяльність якої регулюється Законом "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні".

Здійснення операцій з цінними паперами може мати різну мету. В загальному випадку угоди з цінними паперами укладаються з метою:

♦ простого інвестування тимчасово вільних коштів у цінні папери для одержання доходу;

♦ одержання контролю над акціонерним товариством, придбання його у власність та одержання доходу від використання цієї власності, який буде перевищувати дохід від простого володіння акціями;

♦ хеджування;

♦ спекуляції;

♦ арбітражу.

Власник цінного папера може одержувати дохід двома способами: від володіння цінним папером і від розпорядження ним. Дохід від володіння може бути одержаний у вигляді відсотків або дивідендів. Дохід від розпорядження цінним папером - це дохід від продажу цінного папера за ринковим курсом, коли він перевищує первісну номінальну вартість, за якою був придбаний.

Частка простих акцій, зосереджена в руках одного власника, що дає йому змогу фактичного контролю над акціонерним товариством, називається контрольним пакетом акцій. Теоретично контрольний пакет акцій має становити 50% від усіх вилущених простих акцій плюс одна акція. Проте на практиці він може бути значно меншим (4-5% і навіть 1%).

Інвестори, що купують акції з метою одержання контрольного пакета та управління підприємством, називаються стратегічними інвесторами. На відміну від них, так звані портфельні інвестори купують акції з метою одержання доходу та спекуляцій.

Метою купівлі контрольного пакета акцій є, в кінцевому підсумку, заволодіння добре налагодженим, контрольованим і прибутковим підприємством. Можливий варіант, коли скуповуються "занижені в ціні" фірми з великою кількістю невикористаних активів у вигляді грошових коштів, нерухомості ТОЩО, з метою заробити на розпродажу.

Заволодіти необхідною кількістю акцій можна, зорганізувавши так званий "рейд на світанку". "Рейд на світанку" (англ. dawn raid) - це раптова спроба скупити велику кількість акцій компанії у перші хвилини ділового дня на фондовій біржі, до того, як брокери зможуть відреагувати на це шляхом підвищення цін на акції. Нині у багатьох країнах світу подібні рейди обмежуються законодавчо.

Хеджування - це купівля або продаж похідних цінних паперів (ф'ючерсів і опціонів) для того, щоб знизити ризик можливих втрат від майбутніх комерційних угод (див. главу 8).

Купівля або продаж цінних паперів у розрахунку на підвищення або зниження їх курсу називається спекуляцією.

Спекуляції на фондовому ринку не можна віднести до надійних вкладень, але слід зазначити, що вони забезпечують найвищу дохідність з усіх видів фондових операцій.

До операцій з цінними паперами відносять також арбітражні угоди та свопінг (своп-угоди).

Арбітражна угода (англ. arbitration agreement) - це угода, що передбачає одночасну купівлю і продаж тих самих або подібних цінних паперів з тим, щоб використати з вигодою різницю курсів у різних біржових центрах при порівняно низькому ступені ризику.

Розрізняють арбітраж у часі та арбітраж у просторі.

При арбітражі у часі угоди відбуваються на тому самому ринку і вигоду одержують від сприятливої зміни цін у майбутніх періодах. При арбітражі у просторі угоди відбуваються одночасно на кількох різних ринках і дохід одержують від різниці курсів на цих ринках.

Свопінг (англ. swapping) - це продаж одного цінного папера з одночасною купівлею іншого цінного папера. Свопінг здійснюється, як правило, з метою ухилення від податків, які доводиться сплачувати при тривалому володінні певними цінними паперами.