Основи ринкової економіки України - Селезньов В.В. - 15.5. Соціальний захист

Ринок за своїм змістом явище соціальне. Ринок не існує заради ринку. Його принцип не виробництво заради виробництва, а виробництво заради задоволення потреб людини, інакше кажучи, заради підвищення добробуту учасників процесу виробництва.

Тому має сенс говорити не просто про ринкову економіку, а про соціально орієнтовану ринкову економіку, яка в кінцевому підсумку підкоряє всю діяльність своїх функціональних структур задоволенню матеріальних і духовних потреб людини.

Однією з основних задач держави є соціальний захист своїх громадян і передусім най вразливіших прошарків суспільства: людей похилого віку, дітей, самотніх матерів, інвалідів тощо. Система соціального захисту в Україні містить у собі загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державну соціальну допомогу малозабезпеченим, а також різні компенсаційні виплати (мал. 49).

Мал. 49. Система соціального захисту

Державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (працедавцем) та громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Державне соціальне страхування є загальнообов'язковим. Це означає, що йому підлягають усі робітники та службовці підприємств незалежно від форми власності. Підприємства, установи, організації, а також громадяни зобов'язані сплачувати внески на державне соціальне страхування. Відрахування внесків на державне соціальне страхування здійснюється платниками щомісяця за ставками, які встановлюються в законодавчому порядку.

Управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням здійснюють відповідні цільові страхові фонди (див. главу 16), які є некомерційними самокерованими організаціями.

Державне соціальне страхування становить фундамент соціального захисту населення і включає такі основні види:

♦ страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

♦ страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання;

♦ страхування на випадок безробіття;

♦ пенсійне страхування.

Відповідно до чинного законодавства з страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, здійснюються такі виплати:

♦ допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);

♦ допомога у зв'язку з вагітністю та пологами;

♦ одноразова допомога при народженні дитини;

♦ допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

♦ допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві);

♦ допомога на забезпечення оздоровчих заходів.

Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є видані у встановленому порядку лікарняний листок (листок непрацездатності), свідоцтво про народження, свідоцтво про смерть. Інші документи не можуть служити підставою для виплати допомоги.

По страхуванню у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням виплачується:

♦ допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

♦ одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого;

♦ грошова сума у разі часткової або повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого (щомісяця);

♦ пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

♦ пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

♦ грошова сума за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Підставою для нарахування виплат потерпілому є висновок медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), що діє в системі охорони здоров'я України.

По страхуванню на випадок безробіття надається;

♦ допомога по безробіттю;

♦ відшкодування витрат, пов'язаних з професійною підготовкою або перепідготовкою та профорієнтацією;

♦ матеріальна допомога безробітному та членам його сім'ї;

♦ дотація працедавцю для створення робочих місць;

♦ допомога на поховання безробітного.

У системі загальнообов'язкового державного соціального страхування величезну роль відіграє пенсійне страхування. По пенсійному страхуванню виплачуються пенсії, а саме:

♦ пенсії за віком;

♦ пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

♦ пенсії у зв'язку з втратою годувальника (крім випадків, пов'язаних із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання).

По пенсійному страхуванню передбачені також виплати допомоги на медичні профілактично-реабілітаційні заходи та допомоги на поховання пенсіонерів.

Пенсії за віком призначаються при досягненні громадянами пенсійного віку в відсотковому відношенні від їх заробітку, виробничого стажу та умов праці, але не можуть бути нижче мінімального розміру пенсії.

Мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі не нижче прожиткового мінімуму і збільшується при збільшенні вартості мінімального споживчого бюджету або межі малозабезпеченості.

Центральним органом державної влади, що здійснює управління фінансами пенсійного страхування, є Пенсійний фонд України.

У зв'язку з необхідністю диференціювання розмірів пенсій залежно від умов праці та трудового внеску, а також особистої заінтересованості працівників у своєчасному і повному перерахуванні працедавцями внесків до Пенсійного фонду в Україні введено персоніфікований облік відомостей у системі державного пенсійного страхування. Ці відомості використовуються при визначенні права працівника на державну пенсію з урахуванням його трудового внеску і нарахування пенсії (встановленні її розмірів). З цією метою Пенсійним фондом збираються, опрацьовуються і систематизуються для подальшого збереження відомості про трудову діяльність фізичних осіб. На кожну фізичну особу відкривається персональна облікова картка, у якій використовується індивідуальний ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (див. главу 16).

Працедавці зобов'язані зареєструватися в органах персоніфікації і подавати їм необхідні відомості про своїх працівників. Фізична особа для одержання в майбутньому виплат з Пенсійного фонду зобов'язана під час прийому на роботу надати роботодавцю необхідні дані (ідентифікаційний номер, інші документи). Робітник має право ознайомитися з відомостями, а також зажадати від працедавців повного і своєчасного надання відомостей органам з ведення персоніфікованого обліку.

Крім державного соціального страхування, громадяни мають можливість добровільно застрахувати себе на випадок хвороби, втрати працездатності, нещасного випадку, а також застрахувати додаткову пенсію в комерційних страхових компаніях і страхових фондах (див. главу 13).

Законодавство передбачає також випадки виплати державної соціальної допомоги.

Державна соціальна допомога - це система матеріальної допомоги особам, які не одержують ніяких виплат по соціальному страхуванню. Виплати державної допомоги є адресними, тобто вони виплачуються найнужденнішим Сім'ям з урахуванням їх матеріального стану та середньомісячного доходу.

До таких виплат належать:

♦ допомога сім'ям з дітьми;

♦ допомога малозабезпеченим сім'ям;

♦ допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам;

♦ допомога малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, на догляд за ним;

♦ субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг.

Виплати соціальної допомоги здійснюються щомісяця за заявочним принципом районними управліннями праці та соціального захисту населення.

З метою здійснення своєї соціальної політики державою встановлюються соціальні стандарти, тобто сукупність показників, що характеризують стан соціальної сфери і рівень життя окремих груп населення. У кожній країні соціальні стандарти різні і залежать від загального рівня її економічного розвитку. До них відносять прожитковий мінімум, мінімальний споживчий бюджет, межу малозабезпеченості.

Прожитковий мінімум - це рівень доходів, що забезпечує придбання набору матеріальних благ і послуг, необхідних для забезпечення життєдіяльності людини за певного рівня соціально-економічного розвитку країни і сформованих потреб населення. Життєво необхідний рівень споживання включає витрати тільки на харчування, найнеобхідніші предмети санітарії та гігієни, комунальні послуги.

Прожитковий мінімум встановлюється Верховною Радою щороку при затвердженні держбюджету і періодично переглядається відповідно до зростання індексу цін на споживчі товари та послуги. Мінімальні розміри заробітної плати, пенсій, а також соціальні виплати мають забезпечувати рівень життя не нижче прожиткового мінімуму.

Мінімальний споживчий бюджет - це вартість набору мінімальних благ і послуг, що відповідає прожитковому мінімуму. Він визначається на основі споживчого бюджету, що виражає мінімальні фізіологічні потреби людини в продовольчих, непродовольчих товарах та послугах і розраховується на одного члена сім'ї по категоріях населення на певний період часу (рік, місяць). Склад мінімально необхідних товарів і послуг визначається мінімальним "споживчим кошиком", який також формується за категоріями споживачів.

Межа малозабезпеченості - це рівень середньодушового сукупного доходу, який забезпечує споживання товарів та послуг на мінімальному рівні, встановленому законодавством. Особи, що одержують доходи нижче цього рівня, вважаються малозабезпеченими.

Межа малозабезпеченості розраховується для сім'ї в цілому, виходячи з розміру прийнятого прожиткового мінімуму для кожного члена сім'ї, її розміру і складу по статі та віку. Постановами Верховної Ради залежно від рівня інфляції та інших економічних чинників встановлюється грошова величина межі малозабезпеченості.

Компенсаційні виплати - це грошова допомога, що виплачується окремим громадянам при настанні певних обставин, що призводять, як правило, до зниження їхніх доходів та добробуту. До таких обставин належать, зокрема, наслідки техногенних та природних катастроф.

Так, з метою здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і соціального захисту громадян, які постраждали в результаті цієї катастрофи, в Україні був створений Фонд ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, з якого провадяться компенсаційні виплати.

Законодавством України передбачена адміністративна відповідальність за порушення в соціальній сфері, зокрема за ухилення від реєстрації в органах Пенсійного фонду, інших фондах соціального страхування як платників обов'язкових страхових внесків і порушення порядку нарахування та сплати внесків на державне соціальне страхування. Так, згідно зі статтею 165і КпАП ухилення громадян-підприємців від реєстрації в органах Пенсійного фонду і фондах соціального страхування як платників обов'язкових страхових внесків, приховування (заниження) службовими особами підприємства фонду оплати праці, з якого нараховуються внески на державне соціальне страхування, порушення встановленого порядку витрати коштів на це страхування і строків перерахування внесків у відповідні фонди, невчасне надання або ненадання за встановленою формою звітності, спричиняє накладення штрафу в розмірі від одного до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Література

1. Албегова И.М., Бмцов Р.Г., Холопов A.B. Государственная экономическая политика: Опыт перехода к рынку/ Под ред. проф. А.М. Сидоровича - М.: Дело и сервис, 1998. - 320 с.

2. Трансформація моделі економіки України/ За ред. В. Гейця. - К.: Логос, 1999. - 500 с.

3. Державне регулювання економіки: Навч. посібник/ СМ. Чистов та ін. - К.: КНЕУ, 2000. - 316 с

4. Михасюк І. Державне регулювання економіки. - К.: Атіка, Ельга, 2000. - 592 с.

5. Государственное регулирование рыночной экономики. - М.: Дело, 2001. - 280 с.

6. Дорошенко Л. Система отраслей народного хозяйства. - К.: МАУП, 1998. - 68 с.

7. Мендельсон Л.А. Теория и история экономических кризисов и циклов. - М.: Мысль, 1964. - 264 с.

8. Меньшиков СМ., Клименко Л.Д. Длинные волны в экономике. - М.: Международные отношения, 1989. - 356 с.

9. Уотермен Р. Фактор обновления. Как сохраняют конкурентоспособность лучшие компании: Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1988. - 320 с.

10. Юданов А.Ю. Конкуренция: теория и практика: Учеб.-практич. пособие. - М.: Акалис, 1996. - 272 с.

11. Азоев Г.Л. Конкуренция: Анализ, стратегия и практика. - М.: Центр экономики и маркетинга, 1996. - 207 с.

12. Портер М. Стратегія конкуренції: Методика аналізу галузей і діяльності конкурентів: Пер. з англ. - К.: Основи, 1997. - 390 с.

13. Фатхутдинов Р. Конкурентоспособность: экономика, стратегия, управление. - М.: Инфра-М, 2000. - 312 с.

14. Папенов К. В. Экономика и природопользование: Учеб. пособие для вузов. - М.: Иэд-во МГУ, 1997. - 240 с.

15. Голуб А.А., Струкова Е.Б. Экономика природных ресурсов: Учеб. пособие для вузов. - М.: Аспект Пресс, 1999. - 319 с.

16. Екологія і закон. Екологічне законодавство України: У 2-х кн./ За ред. В.І. Андрейцева. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - Кн.1. -1110 с.

17. Андрейцев В.І. Екологічне і земельне право України: Практиці. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - 272 с.

18. Пахомова Н. Экономика природопользования и охраны окружающей среды. - СПб: Санкт-Петербургский университет, 2001. - 220 с.

19. Батыгин К.С., Симоненко Т.С. Пособия по государственному социальному страхованию: Комментарий. - 2-е изд. - М.: Профиз-дат, 1987. - 318 с.

20. Сирота 1.М. Право соціального забезпечення в Україні. - X.: Одиссей, 2001. - 384 с.