Потенціал і розвиток підприємства - Бачевський Б.Є. - Проблеми визначення рівня зносу машин та обладнання

Основні питання:

Проблеми визначення рівня зносу машин та обладнання;

Поділення зносу за ознаками його виникнення;

Види зносу;

Недоліки існуючих методів визначення зносу;

Фізичний знос;

Класифікація морального зносу за родом, видом і рівнем;

Визначення термінів корисного використання машин та обладнання.

Проблеми визначення рівня зносу машин та обладнання

Проблеми визначення рівня зносу машин та обладнання не нові. Рівень зносу повинен враховуватись при встановленні строку корисного використання об'єктів. Визначення амортизації у податковому обліку при формуванні бази оподаткування, та у бухгалтерському обліку залишкової вартості активів повинно будуватись на урахуванні усіх видів зносу. При плануванні відновлення основних фондів (з ціллю вибору ключових об'єктів), при державному регулюванні відтворювальних процесів (з ціллю стимулювання відповідних галузей та усунення загрози перевиробництва), на всіх рівнях і сферах господарчої діяльності потрібно визначати фізичний та моральний знос у всіх його різновидах. П(С)БО 7 передбачає врахування фізичного та морального зносу при визначенні строків корисного використання та виборі методів амортизації, й завжди, від класиків до наших днів знос трактується як втрата вартості з певних, чітко визначених причин.

Для цілей оцінки первинним є різного виду "зношування" (wearing out), а не його бухгалтерська імітація (simulation) у формі "амортизації", що відображає не об'єктивне знецінення активу, а результати прийнятої облікової політики [115]. За Міжнародними стандартами оцінки (МСО 2003) розрізняють в трати від ослаблення—як суму, на яку облікова вартість активу перевищує ту суму, що відшкодовується, та втрати від зносу.

Сума, що відшкодовується — це більша із двох величин — чистої продажної ціни активу і його вартості у використанні [117].

Чиста продажна ціна — це сума, яку можна одержати від продажу активу в комерційній справі (між добре обізнаними, зацікавленими сторонами) за винятком витрат по реалізації. Відносно майна це буде ринкова вартість за винятком витрат по реалізації.

Вартість у використанні — це наведена вартість розрахункових майбутніх грошових потоків, які передбачається одержати від безперервного використання об'єкту оцінки й від його реалізації наприкінці строку корисного використання.

Законодавство (й тим більш — Національні стандарти з обліку, оподаткування, оцінки) повинно оперувати єдиною, узгодженою термінологією, яка відповідає також термінології міжнародних стандартів. Якщо вже спиратися на економічний зміст терміну, то цей зміст не може бути одним для обліку, другим для оподаткування, третім для оціночної діяльності, та ще й різним для приватизації й ринкового продажу, для внутрішнього та зовнішнього ринку. Розглянемо існуючий стан проблеми.

Згідно Національному стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", знос (знецінення) — втрата вартості майна порівняно з вартістю нового майна. Але що значить — "нового"? Якщо підприємство придбало один з перших зразків нової техніки, то не слід дивуватися, якщо ця машина ще не встановлена та навіть не розпакована вже втратить частину вартості за рахунок морального зносу першого роду, бо виробник швидко налагодить серійне виробництво, й повні аналоги (ідентичні цьому зразку) підуть у продаж дешевше. Зразок як був новим, так і зостався, але продати його за первинну ціну неможливо. З іншого боку, якщо машина куплена не нова, й встановлена на баланс за ціною купівлі, доставки, монтажу, новий власник буде рахувати рівень зносу від початку експлуатації, оскільки знос у попереднього власника визначити можливо лише приблизно за ціною придбання. То що таке у цьому разі "нове майно", та як визначити ціну наступного продажу, якщо він відбудеться, ще слід встановити.