Потенціал і розвиток підприємства - Бачевський Б.Є. - Визначення економічних результатів проектування.

Визначення очікуваних економічних результатів втілення потенціалу розвитку включає розрахунок витрат на впровадження проектованого виробу у виробництво, собівартості виготовлення базової та проектованої машини у виробника, витрат на експлуатацію устаткування у покупця нової техніки. Заключним етапом є розрахунок нижньої границі ціни пропозиції, визначення очікуваного економічного ефекту і ринкової ціни з включенням частки ефекту в ціну. Ця базова ціна може бути змінена з урахуванням знижок за велику партію закупівлі або для постійних партнерів, надбавок до ціни при врахуванні додаткових умов покупця або терміновості виконання заказу т. і.

Визначення розрахункової нижньої границі ціни продажу проектованої установки починається з розрахунку виробничої собівартості нового виробу. У якості коефіцієнта уніфікації при цьому приймаються результати розрахунків коефіцієнтів застосовності вузлів і деталей.

Виробнича собівартість проектованої конструкції розраховується укрупненими методами. Прямим розрахунком визначаються матеріальні витрати на виробництво проектованого виробу (сировина і матеріали, покупні напівфабрикати і комплектуючі, паливо й енергія на технологічні цілі, зворотні відходи які віднімаються), а також основна заробітна плата робітників, зайнятих у процесі виробництва об'єкта. Інші витрати розподіляються по статтях пропорційно основній заробітній платі робітників у відповідності зі структурою витрат, що склалася при виробництві устаткування-аналога. Спосіб розподілу може бути іншим |113], з урахуванням специфіки галузі.

Визначення витрат на сировину, основні матеріали, напівфабрикати і комплектуючі вироби виконується залежно від умов:

Якщо склад і співвідношення окремих видів матеріалів і напівфабрикатів проектованого устаткування подібні таким в устаткуванні-аналогу, то:

(9.11)

де — розрахункова величина витрат на основні матеріали, напівфабрикати і комплектуючі проектованого виробу, гри;

— витрати на матеріали по конструкції виробу-аналога, грн.;

— питомі витрати на матеріали при виготовленні устаткування аналога, грн./кг,

G_a — маса аналога, кг;

G_n — маса проектованого виробу, кг.

У випадку модернізації продукції, що випускалася раніше, розходження в конструкції аналога і проектованого виробу незначні. Покупні напівфабрикати і комплектуючі, якщо вони не враховані в матеріалах, виносяться в специфікацію з наведенням ціни за одиницю, кількості, вартості усього й остаточного підсумку. Зворотні відходи по проектованій машині можуть бути прийняті пропорційно відповідному співвідношенню по аналогу і віднімаються із суми витрат на матеріали. Якщо вартість зворотних відходів не виділена в калькуляції аналога, то вона може бути прийнята в межах середнього значення по підприємству-виробнику. Вартість палива й енергії на приведення в дію технологічного устаткування не враховується окремо і включається в статтю "витрати на утримання і експлуатацію устаткування".

Розрахунок основної заробітної плати основних робітників.

Розрахунок виконується за формулою:

(9.12)

де L^oc — витрати на основну заробітну плату в калькуляції собівартості проектованого виробу, грн.;

— середньо-годинна основна заробітна плата (чи годинна тарифна ставка середнього для заводу-виготовлювача розряду) основних робітників при виготовленні аналога, грн.;

— трудомісткість виготовлення проектованого виробу, н/год.;

— витрати на основну заробітну плату в калькуляції собівартості аналога, грн.;

— трудомісткість виготовлення аналога, н/год

Як укрупнений метод визначення трудомісткості проектованої установки рекомендується наступний розрахунок по трудомісткості аналога з урахуванням розходжень:

(9.13)

де — коефіцієнт врахування розходжень у масі;

G_n ,G_a — маса проектованого виробу й аналога;

— коефіцієнт врахування розходжень у серійності;

— коефіцієнт врахування розходжень у складності;

, — кількість деталей у складі проектованого виробу й аналогу;

— коефіцієнт врахування розходжень у новизні;

— коефіцієнт врахування розходжень у рівні уніфікації;

, коефіцієнти уніфікації (або повторювання вузлів і деталей) проектованої машини й аналога.

Калькуляція виробничої собівартості проектованого виробу. На основі визначених вище показників, виконується укрупнений розрахунок калькуляції виробничої собівартості проектованого виробу, та визначаються непрямі витрати згідно з даними про структуру собівартості аналога (табл. 9.4). Результати зводяться у відповідну графу цієї ж таблиці. Слід звернути увагу на те, що за основу розрахунку приймається структура собівартості аналога, а не бази порівняння (якщо вони не збігаються).

Таблиця 9.4

Калькуляція собівартості проектного й базового обладнання

*Аналог і база збігаються при модернізації, або у випадку, коли аналізований виріб чи його аналог є найкращим за призначенням. У будь-якому випадку, по аналогу приймається структура фактичної собівартості, а по проекту ведеться визначення розрахункової собівартості.

**Дана стаття (якщо частка комплектуючих чи інших названих нижче складових велика) може бути розділена на статті: сировина і матеріали; покупні напівфабрикати і комплектуючі; промислові роботи і послуги зі сторони; паливо й енергія па технологічні цілі; зворотні відходи (віднімаються).

***Відрахування на соціальне страхування приймаються з урахуванням щорічно затверджуваних бюджетом розмірів відрахувань на випадок безробіття від суми основної і додаткової зарплати.

Додаткова заробітна плата визначається по формулі:

(9.14)

де — коефіцієнт врахування співвідношення додаткової та основної заробітної плати в собівартості аналога (у залежності від прийнятої системи оплати праці). Витрати на утримання та експлуатацію устаткування:

(9.15)

Втрати від браку (технологічно неминучі):

(9.16)

Загальновиробничі витрати

(9.17)

Інші виробничі витрати:

(9.18)

Супутня продукція (віднімається):

(9.19)

У формулах (9.15)... (9.19) застосовані коефіцієнти, що відображують відношення витрат по відповідній статті до основної заробітної плати в собівартості аналога, де k — коефіцієнти для визначення витрат на утримання та експлуатацію обладнання, загально виробничих витрат, інших виробничих витрат, втрат від браку, витрат на виробництво супутньої продукції.

Виробнича собівартість (С ) визначається підсумовуванням усіх статей витрат (з урахуванням знака, якщо дана стаття віднімається, як от супутня продукція). Повна собівартість (С ) враховує адміністративні витрати та витрати на збут.

Визначення нижньої границі розрахункової ціни пропозиції проектованої (базової) установки:

(9.20)

де С_п =С_в+3_адм+З_збуд — повна собівартість проектованого (або базового) устаткування;

Л_ср =С_п с_р — середній розрахунковий прибуток на виріб; — адміністративні витрати;

3_збут — витрати на збут;

с_р — розрахункова рентабельність по групі виробів, що включає базовий і проектований виріб (устаткування). Даний показник приймається не менш рівня облікової банківської ставки на момент розрахунку з урахуванням ризику втрати інвестованих коштів [61 ], чи на рівні середнього дисконту на даний вид продукції по галузі.

Розрахункова ринкова ціна пропозиції для проектованої установки може бути знайдена по формулі:

(9.21)

де Ц_и.пр. — ринкова ціна пропозиції, грн.;

Ц_н.р. — нижня границя розрахункової ціни пропозиції, грн.;

Е_К — корисний ефект від застосування нової продукції, грн.;

k_е — коефіцієнт врахування корисного ефекту в ціні нової продукції, приймається у залежності від цінової політики підприємства, кон'юнктури ринку й участі споживача у витратах на впровадження (супутні витрати).

Розрахунок корисного ефекту нової техніки довгострокового застосування може бути проведений по формулі:

(9.22)

де , — нижня границя розрахункової ціни пропозиції базової та проектованої установки;

k_н — коефіцієнт врахування росту продуктивності нового (проектованого) виробу в порівнянні з базовим. Розраховується як відношення (В JB,) річних обсягів продукції (роботи), виробленої при використанні нового виробу (В) і базового (В6), відповідно до показників, які включені в нормативно-технічну документацію, технічне завдання й ін. При цьому враховуються показники потреби на ринку нового і базового виробів;

k_д — коефіцієнт врахування зміни терміну служби (довговічності) нового виробу в порівнянні з базовим. Розраховується як відношення виходячи з проектних (розрахункових чи за результатами іспитів) термінів служби базового і нового виробів (відповідно Т_б і Т_п) і коефіцієнтів врахування рівня морального зносу (а_б, а_п) якщо останні можуть бути визначені з потрібною достовірністю. За відсутністю таких даних коефіцієнти приймаються рівними одиниці.

ДU — зміна поточних витрат експлуатації у споживача при використанні їм нового виробу замість базового (без обліку витрат на їхню реновацію) у перерахуванні за термін служби нового виробу з урахуванням морального зносу. Розраховується по формулі (виходячи з річних експлуатаційних витрат споживача) при використанні їм базового і нового виробів у розрахунку на обсяг продукції (роботи), виробленої за допомогою нового виробу;

Річні експлуатаційні витрати споживача визначаються виходячи з прямих матеріальних і трудових витрат, а так само витрат по змісту й експлуатації устаткування. При цьому розрахунок матеріальних витрат повинний виконуватися на основі норм витрати сировини, матеріалів, палива й енергоресурсів, що включаються в нормативно-технічну чи іншу документацію;

ДК — зміна супутніх капітальних вкладень споживача за термін служби при використанні їм нового виробу замість базового. Розраховується по формулі (K'_в-K_п)*в' (виходячи із супутніх капітальних вкладень споживача при використанні їм базового і нового обладнання з урахуванням коефіцієнта приведення різночасних витрат (|У). При модернізації, терміни виконання невеликі і коефіцієнт може бути прийнятий рівним одиниці, якщо немає інших даних;

Е — ефект від зміни якості продукції, виготовленої за допомогою нової техніки; соціальний і екологічний ефект, обумовлений застосуванням нового виробу в споживача. Розраховуються за термін служби з урахуванням морального зносу нового виробу на основі показників, зафіксованих у нормативно-технічній документації, технічному завданні й інших документах. Розрахунок проводиться тільки в тому випадку, коли має місце відповідний ефект, за існуючими типовими методиками розрахунку.

При відсутності повного аналога можна шукати аналоги на вузли й агрегати. Корисний ефект від виробництва і застосування принципово нової техніки визначається на основі методики розрахунку ефективності капітальних вкладень, з використанням укрупнених нормативів матеріальних і трудових витрат і рентабельності, визначеної як середня за галуззю для венчурного капіталу, для якого є характерним підвищений рівень ризику. Порядок укрупненого розрахунку витрат приведений у літературі [113].