Потенціал підприємства - Касьянова Н.В. - 2.1. Структура економічного потенціалу підприємства

2.1. Структура економічного потенціалу підприємства

В економічній літературі розглядаються різноманітні підходи до визначення структури потенціалу підприємства. Більшість дослідників розглядає ресурсну структуру потенціалу, але враховує наявність різноманітних кількісних складників. В одному випадку до його складу рекомендується включати тільки засоби праці, в другому - предмети праці й робочу силу, в третьому - засоби праці, робочу силу й природні ресурси, які використовуються у процесі виробництва, у четвертому - засоби праці, робочу силу і предмети праці. Існують і більш широкі поняття структури потенціалу підприємства, доповнені описом систем збирання, обробки і використання інформації, досвіду господарювання, використаної енергії тощо. Однак потрібно відзначити, що ресурсний підхід не дає повної характеристики терміну "потенціал підприємства". Особливий науковий інтерес викликають дослідження багатоаспектного аналізу структури потенціалу, в якому поряд з ресурсним розглядаються й інші аспекти структури.

До елементів потенціалу підприємства можна віднести все, що пов'язано з функціонуванням та розвитком підприємства. На рисунку 2.1 запропонована структура потенціалу підприємства з урахуванням його об'єктивних та суб'єктивних складників.

Об'єктивні складники, пов'язані з матеріально-речовою формою потенціалу підприємства, споживаються й відтворюються у тій чи іншій формі у процесі функціонування.

До них належать: інноваційний потенціал, виробничий потенціал, фінансовий потенціал і потенціал відтворення.

Інноваційний потенціал - сукупні можливості підприємства відносно генерації, сприйняття та впровадження нових (радикальних і модифікованих) ідей для його системного технічного, організаційного й управлінського поновлення.

Виробничий потенціал - явні й приховані можливості підприємства відносно залучення і використання факторів виробництва для випуску максимально можливого обсягу продукції (послуг). Його потрібно також сприймати як сукупність ресурсів, які ще функціонують та здатні

Рис. 2.1. Структура потенціалу підприємства

виробляти певний обсяг продукції. Таким чином: виробничий потенціал є полі-структурною системою. До його складу входять:

- потенціал землі і природнокліматичні умови;

- потенціал основних фондів;

- потенціал зворотних фондів;

- потенціал нематеріальних активів;

- потенціал технологічного персоналу.

Потенціал землі і природнокліматичні умови - можливості підприємства використовувати сукупні природні багатства у господарській діяльності.

Потенціал основних фондів - наявні і приховані можливості основних фондів, які формують технічно-технологічний базис виробничої потужності підприємства.

Потенціал зворотних фондів - це частина виробничого капіталу підприємства у вигляді певної сукупності предметів праці (сировини, конструкційних матеріалів, палива, енергії та допоміжних матеріалів), які знаходяться у виробничих запасах, незакінченому виробництві, напівфабрикатах власного виготовлення й витратах майбутніх періодів.

Потенціал нематеріальних активів - сукупність можливостей підприємства використовувати права на нові або наявні продукти інтелектуальної праці у господарському процесі з метою реалізації корпоративних інтересів для задоволення суспільних потреб.

Потенціал технологічного персоналу - властивість працівників виробляти різноманітні продукти, надавати послуги чи здійснювати роботи.

Фінансовий потенціал - обсяг власних, позикових і залучених фінансових ресурсів підприємства, якими воно може розпоряджатися для здійснення поточних та перспективних витрат.

Головним складником фінансового потенціалу є інвестиційний, який являє собою наявні та приховані можливості підприємства для здійснення простого й розширеного відтворення. Відтворення потенціалу підприємства - це процес безперервного поновлення усіх його складників.

Під потенціалом відтворення слід розуміти сукупність матеріально-технічних, нематеріальних, фінансових та інших ресурсів капіталу, які знаходяться у розпорядженні підприємства або можуть бути додатково залучені й використані для простого чи розширеного відтворення факторів виробництва й інших складників потенціалу підприємства.

Суб'єктивні складники пов'язані із суспільною формою їх виявлення. Вони не споживаються, а складають передумови, загальноекономічні, загальногосподарські і соціальні фактори раціонального споживання об'єктивних складників. Усе це свідчить про те, що суб'єктивні складники потенціалу підприємства за своїм впливом на розвиток основних факторів виробництва й ефективність функціонування економічних систем, за мірою ускладнення останніх та їх "оточуючого середовища", набувають вирішального значення. Відомо, що навіть ті підприємства, які мають близькі за розміром потенціали, часто суттєво відрізняються за результатами діяльності. За інших рівних умов різницю в результатах можна пояснити лише неоднаковим рівнем цільової орієнтації системи. Іншими словами, величина результату буде тим більше, чим вдаліше буде організаційно-економічне забезпечення досягнення поставлених цілей. Наукове забезпечення виробництва та міра його ефективності також залежать від якості управління.

До суб'єктивних складників потенціалу підприємства належать науково-технічний потенціал, управлінський потенціал, потенціал організаційної структури управління, маркетинговий потенціал.

Науково-технічний потенціал - узагальнююча характеристика рівня наукового забезпечення виробництва (наука, техніка, технологія, інженерна справа, виробничий досвід, можливості і ресурси, у тому числі науково-технічні кадри, які наявні у розпорядженні підприємства для вирішення науково-технічних проблем).

Управлінський потенціал - це навички й властивості керівників усіх рівнів управління з формування, організації, створення належних умов для функціонування і розвитку соціально-економічної системи підприємства. У загальному вигляді він є інтеграцією функціонально-структурних і нематеріальних елементів.

Потенціал організаційної структури управління - це загальнокорпоративний управлінський (формальний і неформальний) механізм функціонування підприємства, який втілює в собі рівень організації функціональних елементів системи і характер взаємозв'язків між ними.

Маркетинговий потенціал - це властивість підприємства систематизовано і планомірно спрямовувати усі свої функції (визначення потреб та попиту, організація виробництва, продаж і післяпродажне обслуговування) на задоволення потреб споживачів та використання потенційних ринків збуту. У структурі маркетингового потенціалу окремо виділяють логістичний потенціал.

З урахуванням функціональних особливостей і структурного зрізу логістичних процесів за предметними ознаками (логістика персоналу, логістика матеріалів і готових товарів, логістика енергетичних й інформаційних потоків) логістичний потенціал підприємства можна визначити як максимальну продуктивність (функціональну можливість) системно інтегрованих підрозділів, які охоплюють усі види діяльності з пересування у просторі й руху у часі персоналу - перевезення співпрацівників, розміщення їх у службових приміщеннях; перевезення відповідно до графіку роботи матеріалів і готових виробів - транспортування, складування, зберігання, сортування та перерозподіл; енергетичних й інформаційних потоків - передача, обробка, зберігання й трансформація.

На особливу увагу у структурі потенціалу підприємства заслуговує трудовий, інфраструктурний й інформаційний потенціали. Всі вони не належать до відміченої класифікації складників потенціалу підприємства, їх не можна однозначно віднести або до суб'єктивних, або до об'єктивних складників.

Трудовий потенціал - це персоніфікована робоча сила, яка розглядається у сукупності своїх якісних характеристик. Це поняття дає можливість, по-перше, оцінити рівень використання потенційних можливостей як окремо узятого працівника, так і сукупності працівників в цілому, що є необхідним для активізації людського фактору, і, по-друге, забезпечити якісну (структурну) збалансованість у розвитку особистого й упредметненого факторів виробництва.

Інфраструктурний потенціал - збалансовані з потребами виробництва можливості цехів, господарств та служб забезпечити необхідні умови для діяльності основних підрозділів підприємства й задоволення соціальних потреб персоналу. При гіпертрофованому розвитку інфраструктурні складники потенціалу підприємства можуть виконувати роботи чи представляти певні послуги стороннім організаціям та іншим суб'єктам ринку.

Інформаційний потенціал є найважливішим складником технічно-технологічної й управлінської бази сучасних підприємств і являє собою єдність організаційно-технічних й інформаційних можливостей, які забезпечують підготовку й прийняття управлінських рішень і впливають на характер (специфіку) виробництва шляхом збирання, зберігання, обробки й розповсюдження інформаційних ресурсів.

Основу економічного потенціалу підприємства складає виробничий потенціал, структура якого може бути представлена наступним чином (рис. 2.2).

Виробничий потенціал підприємства являє собою систему взаємозалежних елементів, що виконують різні функції в процесі забезпечення випуску продукції і досягнення інших цілей розвитку підприємства.

Відмітними рисами економічного потенціалу підприємства можна назвати наступні:

1. Цілісність економічного потенціалу. Означає, що всі елементи потенціалу служать загальній меті, що стоїть перед системою. Цілісність потенціалу забезпечується реалізацією в процесі управління його формуванням і використанням наступних принципів: спільності і єдності цільової функції для виробничого потенціалу і кожного його елементу, спільності критеріїв ефективності функціонування і розвитку елементів і самого потенціалу в цілому.

Рис. 2.2. Структура виробничого потенціалу підприємства

2. Складність економічного потенціалу. Виявляється в наявності декількох складових елементів, кожний з яких являє собою сукупність окремих частин. Наприклад, виробничий потенціал підприємства містить у собі основні виробничі фонди, що серед інших елементів містять робочі машини й обладнання, у свою чергу, основне технологічне обладнання. Крім того, у системі існують зворотні матеріально-войовничі й інформаційні зв'язки між елементами потенціалу.

3. Взаємозамінність економічного потенціалу, альтернативність його елементів. Але її не слід розуміти чисто механічно, хоча в її основі і лежать технічні і технологічні особливості виробництва.

Тому в якості однієї з форм взаємозамінності елементів виробничого потенціалу варто розглядати заощадження виробничих ресурсів у результаті застосування нового обладнання, технології, енергії, інформаційних ресурсів і методів організації керування і виробництва. При цьому ступінь альтернативності непостійний і залежить від економічної ситуації, рівня розвитку виробничого потенціалу, особливостей господарської системи. Також важливо зрозуміти, що теоретично елементи можуть заміщати один одного необмежено, але існує межа взаємозамінності. Крім того, це процес періодичний за своїми кількісними характеристиками і за часом. У цілому завдяки цій характеристиці елементи потенціалу мають здатність досягати збалансованої рівноваги елементів.

4. Взаємозв'язок і взаємодія елементів економічного потенціалу. Являє собою якісний і кількісний взаємозв'язок, виражений мірою відповідності і співвідношення речовинних, особистих і нематеріальних факторів виробництва. Інтегральна дія елементів наводить на думку про наявність структур виробничого потенціалу, розмірних його мінімальній і максимальній віддачі. Стає зрозумілим, що поліпшенням тільки одного елемента неможливо домогтися істотного росту віддачі виробничого потенціалу. Найвища віддача потенціалу можлива тільки при одночасній модернізації всіх його елементів.

5. Здатність економічного потенціалу до сприйняття як елемент новітніх досягнень науково-технічного прогресу. При цьому виробництва з більш високою науково-технічною ємністю більш ефективні і мають більш широкі перспективи розвитку.

6. Гнучкість економічного потенціалу. Свідчить про можливості переорієнтації виробничої системи на випуск нової продукції, використання інших видів матеріалів і т. д., без корінної зміни його матеріально-технічної бази. Вимога до підвищення гнучкості виробничого потенціалу особливо актуальна в умовах нестабільності ринкової обстановки, зростання коливань обсягу і структури попиту, різкого прискорення темпів науково-технічного прогресу в промисловому виробництві.

7. Класовий характер економічного потенціалу. Цим значною мірою визначаються його масштаби і структура. Так, цілі модернізації виробництва полягають у бажанні капіталу піти від рішення соціальних проблем, одержати нове стабільне джерело надприбутку, ефективний засіб тиску на робітничий клас і знаряддя боротьби з профспілками.

8. Потужність економічного потенціалу. Являє собою кількісну оцінку продуктивної здатності потенціалу підприємства. Потужність потенціалу відбиває місце конкретного господарського підрозділу в галузевому і народногосподарському потенціалах. Вона служить важливою сполучною ланкою між виробничим потенціалом, науково-технічним і економічним потенціалом суспільства.

Усі характерні риси виробничого потенціалу промислового підприємства можна класифікувати за наступними ознаками: внутрішні засоби й особливості структури, якісні характеристики, соціально-економічні відмінності. До структурних особливостей варто віднести цілісність, складність, взаємозамінність елементів, їхній взаємозв'язок і взаємодію. Якісними характеристиками можна вважати здатність елементів потенціалу до сприйняття досягнення науково-технічного прогресу, гнучкість, потужність економічного потенціалу. Соціально-економічні відмінності полягають у класовому характері і здатності мати потужність.

Підвищення конкурентноздатності підприємств, подолання негативних ситуацій в економічному розвитку неможливо без оцінки реальних можливостей, тобто його потенціалу.