Потенціал підприємства - Касьянова Н.В. - 5.2. Методи оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства

У загальному вигляді процес оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства складається з наступних етапів:

1) визначення мети оцінки конкурентоспроможності (обґрунтування претензій на зовнішні інвестиційні ресурси, виявлення резервів економічного зростання, інші цілі поточного управління);

2) вибір групи підприємств-конкурентів з урахуванням можливостей отримання необхідної первинної інформація для цілей оцінки конкурентоспроможності;

3) визначення груп ключових показників конкурентоспроможності, які підлягають оцінюванню (групування доцільно здійснювати за складовими потенціалу підприємства: показники маркетингового потенціалу, виробничого, фінансового, інноваційного, кадрового, організаційної структури управління);

4) розрахунок одиничних, групових, інтегральних показників конкурентоспроможності для кожного підприємства;

5) обґрунтування висновку про рівень конкурентоспроможності об'єкта оцінки та розробка заходів, спрямованих на поліпшення або утримання конкурентних позицій.

Для оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства в зарубіжному бізнесі використовуються різноманітні методи, класифікацію яких наведено в таблиці 5.1.

Комплексний характер поняття конкурентоспроможності потенціалу обумовлює необхідність обґрунтування системи індикаторів (критеріїв), які можуть розглядатися як ключові показники конкурентоспроможності та охоплюють найбільш важливі аспекти якості та ефективності використання потенціалу підприємства.

Як індикатори звичайно виступають такі показники та характеристики:

- конкурентоспроможність продукції;

- якість, надійність продукції;

- відмітні властивості товарів;

- імідж підприємства;

- відносна частка ринку;

- рівень витрат;

- методи продажів;

- рентабельність реалізації;

- темп зростання виручки від реалізації;

- фінансові коефіцієнти;

- ефективність використання ресурсного потенціалу (фондовіддача, продуктивність праці, енергоємність, ефективність технології, ефективність інформаційних ресурсів, ефективність заходів для підвищення творчої активності персоналу тощо);

- темпи зростання вартості підприємства;

- ефективність реклами і способів стимулювання збуту;

- компетенція та досвід персоналу;

- рівень плинності кадрового складу;

- показники екологічності виробництва;

- ефективність обслуговування тощо.

Таблиця 5.1. КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДІВ ОЦІНКИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

Класифікаційна ознака

Класифікаційна група

Різновиди методів

За напрямком формування інформаційної бази

Критеріальні

- Теорія конкурентних переваг М. Портера;

- аналіз конкурентоспроможності фірм Ж.-Ж. Ламбена; "

- SPACE-аналіз;

- GАР-аналіз;

- LOTS-аналіз;

- PIMS-аналіз;

- модель аналізу Мак-Кінсі 7S;

- формалізований метод Іванова;

- методика Ансоффа щодо КСФ;

- методика Градова щодо детермінантів "національного ромба";

- метод інтегрального критерію;

- метод таксономічного показника

Експертні

- STEP- аналіз;

- SWOT- аналіз;

- аналіз конкурентоспроможності за системою 111-555;

- метод американської асоціації управління;

- метод порівнянь;

- метод рангів;

- метод вивчення профілю об'єкта;

- графічна методика Зав'ялова

За способом відображення кінцевих результатів

Графічні

- Теорія конкурентних переваг М. Портера;

- аналіз конкурентоспроможності фірм Ж.-Ж. Ламбена;

- SWOT- аналіз;

- модель аналізу Мак-Кінсі 7S;

- метод вивчення профілю об'єкта;

- графічна методика Зав'ялова

Математичні

- Аналіз конкурентоспроможності за системою 111-555;

- формалізований метод Іванова;

- методика Ансоффа щодо КСФ;

- методика Градова щодо детермінантів "національного ромба";

- метод американської асоціації управління;

- метод порівнянь;

- метод рангів;

- метод інтегрального критерію;

- метод таксономічного показника

Логістичні

- SТЕР-аналіз;

- SРАСЕ- аналіз;

- GАР-аналіз;

- LOTS- аналіз;

- РІМS- аналіз;

За можливістю розроблення управлінських рішень

Одномоментні

- Аналіз конкурентоспроможності за системою 111-555;

- методика Ансоффа щодо КСФ;

- методика Градова щодо детермінантів "національного ромба";

- метод американської асоціації управління;

- метод порівнянь;

- метод інтегрального критерію;

- метод таксономічного показника;

- метод вивчення профілю об'єкта;

- графічна методика Зав'ялова

Стратегічні

- Теорія конкурентних переваг М. Портера;

- аналіз конкурентоспроможності фірм

- Ж.-Ж. Ламбена;

- SТЕР-аналіз;

- SРАСЕ- аналіз;

- GАР- аналіз;

- LОТS- аналіз;

- РІМS- аналіз;

- SWOT- аналіз;

- модель аналізу Мак-Кінсі 7S;

- формалізований метод Іванова;

- метод рангів

За способом оцінки

Індикаторні

- SТЕР-аналіз;

- SРАСЕ- аналіз;

- GАР-аналіз;

- LОТS- аналіз;

- РІМS- аналіз;

- аналіз конкурентоспроможності за системою 111-555;

- формалізований метод Іванова;

- методика Ансоффа щодо КСФ;

- методика Градова щодо детермінантів "національного ромба";

- метод американської асоціації управління;

- метод порівнянь;

- метод рангів;

- метод інтегрального критерію;

- метод таксономічного показника;

- метод вивчення профілю об'єкта;

- графічна методика Зав'ялова

Матричні

- Теорія конкурентних переваг М. Портера;

- аналіз конкурентоспроможності фірм

- Ж.-Ж. Ламбена;

- SSWOT- аналіз;

- модель аналізу Мак-Кінсі 7S

Перераховані показники можуть бути змінені та доповнені залежно від особливостей оцінюваних підприємств. Крім того, можливе їхнє групування за структурними елементами потенціалу: показники розвитку техніко-технологічного, кадрового, інформаційного, фінансового потенціалу і т. д.

У цьому випадку на початку дається кількісна оцінка індивідуальним показникам, що входять до складу групи, а потім обчислюються інтегральні групові показники. На їхній основі, залежно від методу оцінки конкурентоспроможності, може розраховуватися загальний показник конкурентоспроможності потенціалу підприємства або шляхом зіставлення з показниками підприємств-конкурентів даватися пряма оцінка рівня конкурентоспроможності за кожним напрямком.

Останнє пов'язано з використанням таких індикаторних методів як методу різниць і методу рангів.

Суть методу різниць полягає у прямому визначенні переваг і недоліків підприємств-конкурентів за окремими індикаторами - показниками конкурентоспроможності, що мають бути визначені на етапі ідентифікації ключових індикаторів конкурентоспроможності.

Застосування даного методу передбачає порівняння підприємства, що оцінюється, тільки з одним підприємством-конкурентом. За кожним ключовим показником конкурентоспроможності визначається не тільки позиція оцінюваного підприємства, а й кількісний розрив у досягнутих значеннях

Метод рангів, на відміну від попереднього методу, передбачає порівняння об'єкта оцінки з групою підприємств-конкурентів та дозволяє визначити його місце в конкурентній боротьбі, випереджальні чинники успіху, а також такі, результати за якими гірші, ніж у конкурентів.

Даний метод передбачає визначення місця підприємств-конкурентів за кожним ключовим індикатором конкурентоспроможності потенціалу шляхом ранжування досягнутих значень показників. Ранжування здійснюється за правилами, однаковими для всіх оцінних індикаторів. Так, наприклад, максимальний ранг може призначатися індикаторам за тими позиціями, значення яких найкращі, або, в зворотному порядку, коли найкраще значення індикатора отримує мінімальний ранг.

Загальна сума рангів за всіма ключовими індикаторами дозволяє визначити підприємство-лідера досліджуваної групи, рівень конкурентоспроможності якого найвищий за критерієм мінімуму (максимуму) рангів, і аутсайдерів групи, які посіли останні місця за рівнем конкурентоспроможності.

Даний метод є досить простим і не вимагає застосування спеціального математичного апарату. Індикаторами конкурентоспроможності тут можуть бути як кількісні, так і якісні показники, порівняння яких відбувається за абсолютними значеннями. Водночас метод рангів усереднює ступінь впливу кожного з ключових індикаторів на рівень конкурентоспроможності, не дозволяє оцінити ступінь відставання підприємства від його основного конкурента.

У тому випадку, якщо на основі індивідуальних (інтегральних або групових) показників розраховується загальний показник конкурентоспроможності, то застосовуються матричні методи, які дають більш об'єктивні результати оцінки.

Сутність матричних методів полягає у визначенні кількісного значення інтегрального рейтингового показника конкурентоспроможності окремого підприємства або у графічному визначенні його конкурентної позиції у матриці конкурентоспроможності за певними параметрами. Кожна вісь матриці у графічній інтерпретації розбивається на декілька рівнів і характеризує один із параметрів конкурентоспроможності (однокритеріальна вісь) або декілька параметрів, об'єднаних інтегральним критерієм їхнього вимірювання (багатокритеріальна вісь). У результаті отримується низка комбінацій, кожна з яких відповідає певній позиції в конкурентній боротьбі.

Один з поширених матричних методів - метод балів. Його застосування передбачає виконання декількох етапів:

1. Формування матриці вихідних оціночних показників, до складу якої входять т ключових показників конкурентоспроможності для п об'єктів. Кожен 7-й показник (1 < і < т) на 7-му об'єкті (1 < і < п) задається величиною відповідного коефіцієнта: Ку. У результаті одержуємо матрицю X, рядки якої характеризують аспекти конкурентоспроможності об'єкта за т різними показниками:

2. Ранжирування оціночних показників за ступенем вагомості. Результатом цього етапу є побудова деякого вектора (кь к2,...,кт), де кі - коефіцієнт вагомості кожного показника. У вітчизняній аналітичній практиці вагомість показників прийнято визначати експертним шляхом з урахуванням уявлення про важливість того чи іншого показника саме для оцінки конкурентоспроможності об'єкта.

3. Побудова вектора, що складається з максимальних значень за кожним з т показників. Цей вектор становить додатковий рядок чисел (Ктах і) - показників підприємства-еталона, де

4. Складання нормалізованої матриці X' шляхом стандартизації показників вихідної матриці (К/ відносно відповідного показника еталонного підприємства за формулою:

Слід зазначити, що стандартизація дозволяє уникнути неявного ранжирування показників, коли незначна варіація окремого показника може вплинути на результати оцінки.

5. Розрахунок балів, отриманих підприємствами за певним оціночним показником шляхом порівняння їх фактичних значень з найкращими в даній сукупності:

де a max і - максимально встановлений бал оцінювання окремого показника.

6. Отримання узагальненої бальної оцінки конкурентоспроможності та ранжирування підприємств у порядку зростання інтегрального показника з використанням наступної формули:

Застосування цього методу дозволяє не тільки визначити основних конкурентів та місце в конкурентній боротьбі підприємства, яке оцінюється (за критерієм максимуму набраних балів), а й кількісно оцінити відставання від найбільш конкурентоспроможного підприємства.

5.3. Прикладні моделі оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства
Метод експертних оцінок
Метод набору конкурентоспроможних елементів
Розділ 6. Теоретичні основи оцінювання потенціалу підприємства
6.1. Основні цілі оцінки потенціалу підприємства
6.2. Поняття вартості та її модифікації
6.3. Класифікаційна характеристика інформації, яка бере участь в оцінці потенціалу підприємства
Розділ 7. Методичні підходи до оцінювання потенціалу підприємства
7.1. Методи виміру потенціалу підприємства
7.2. Витратна концепція оцінки потенціалу підприємства
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru