Ринок праці - Волкова О.В. - 6.2. Сутність сукупної пропозиції праці. Крива сукупної пропозиції праці

Сукупна пропозиція праці — це загальна кількість праці, що пропонується на ринку праці при визначеній ціні протягом певного проміжку часу.

Розрізняють два підходи до визначення сукупної пропозиції робочої сили: вузький і широкий. З точки зору вузького підходу пропозиція робочої сили складається з чисельності безробітних осіб, які вперше шукають роботу (безробітні) та працюючих осіб, що незадоволені умовами своєї праці. Сукупна пропозиція робочої сили в широкому розумінні складається з вищеназваних категорій і зайнятого на цей період населення, яке а будь-який час може опинитися без роботи і поповнити ряди безробітних. Сукупна пропозиція праці у широкому розумінні може визначатись як трудові ресурси, економічно активне населення або трудовий потенціал.

Отже, сукупна пропозиція (£с)— це сума індивідуальних пропозицій на ринку праці (5/):

де і— порядковий номер індивідуальної пропозиції, N— кількість індивідуальних продавців на ринку праці.

І хоча крива індивідуальної пропозиції має загнуту у зворотну сторону форму, крива сукупної пропозиції має вигляд позитивно нахиленої прямої (рис. 6.1).

Рис. 6.1. Формування сукупної пропозиції праці: крива сукупної пропозиції праці

Справа в тому, що крива сукупної пропозиції відповідає безлічі кривих індивідуальної пропозиції (в 2003 році на ринку праці України зареєстровано 22614,2 тис. економічно активних осіб), що мають свій мінімальний рівень заробітної плати Wмін. при якому індивід захоче працювати, та свій критичний рівень заробітної плати Wкр, при збільшенні якого індивідуальна пропозиція почне скорочуватись. Так, при рівні заробітної плати Wi, перший продавець запропонує L1i годин праці, другий L2i, третій — L3i, четвертий — L4i, п'ятий тільки почне приймати рішення про можливість роботи, а для шостого даний рівень заробітної плати буде замалим, щоб бути привабливим для розпочинання трудової діяльності. І сукупна пропозиція на даному ринку праці при рівні заробітної плати Wi буде визначатись як сума індивідуальних пропозицій праці, що йому відповідають. І так в кожній точці кривої сукупної пропозиції.

Крива сукупної пропозиції говорить про те, що чим більшими є доходи, які приносить праця, тим більш економічно активним буде населення, тобто тим більшою буде пропозиція праці. Точка Wмін на цьому графіку є крайньою точкою, що характеризує такий мінімальний рівень заробітної плати, який мотивує людей працювати. Така ситуація є загальноприйнятою. Разом з тим, в умовах кризової економіки діють інші закономірності.

Якщо люди не мають інших доходів, ніж доходи від праці, вони вимушені працювати навіть тоді, коли заробітна плата наднизька, і щоб отримати необхідну для виживання суму грошей, вони збільшують обсяги пропозиції. Це стосується як збільшення індивідуальної пропозиції праці: вторинна зайнятість, скорочення споживання платних послуг (перенесення цієї роботи в сім'ю), забезпечення родиною продуктами харчування і отримання додаткових доходів за рахунок праці вдома, в підсобних господарствах; так і збільшення сукупної пропозиції праці: розширення зайнятості жінок, навіть з малими дітьми, зайнятість молоді, що навчається, зайнятість пенсіонерів, дитяча праця.

При цьому на кривій пропозиції праці крім вже розглянутого відрізку "економічно вільної" пропозиції праці (WмінW1) з'являється відрізок "економічно вимушеної" пропозиції праці (WмінW2). На цьому відрізку чим меншим є рівень заробітної плати, тим більшим є обсяг "економічно вимушеної" пропозиції праці (рис. 6.2).

Рис. 6.2. "Економічно вільна" та "економічно вимушена" пропозиція праці

Більш детально про особливості пропозиції праці у кризовій економіці читайте у підручнику професора О. А. Грішнової "Економіка праці та соціально-трудові відносини" [21, с. 135—138].