Ринок праці - Волкова О.В. - Тести поточного контролю знань по темі 8

1. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення", зайнятість — це:

а) діяльність громадян, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб, і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі;

б) діяльність працездатного населення зі створення суспільного продукту або національного доходу;

в) сукупність відносин щодо участі людей в суспільному виробництві і пов'язана із забезпеченням масштабів, умов і форм включення людей у суспільно корисну працю, з процесами формування, розподілу й використання трудових ресурсів; .

г) всі види корисної діяльності, такі як навчання, служба в армії, зайнятість в домашньому господарстві, виховання дітей, догляд за хворими і людьми похилого віку, участь в роботі громадських організацій.

2. Відношення кількості зайнятих до загальної чисельності населення, виражене у відсотках — це:

а) рівень (коефіцієнт) зайнятості населення професіональною фаховою працею;

б) рівень зайнятості працездатного населення у суспільному господарстві;

в) коефіцієнт розподілу зайнятих за сферами суспільно корисної праці у відсотках;

г) норма безробіття.

3. До зайнятого населення в Україні відносяться такі категорії найманих працівників:

а) працюючі по найму на умовах повного робочого дня (тижня) на підприємствах України;

б) працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях в Україні;

в) працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях в Україні, незалежно від форм власності;

г) працюючі до найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном.

4. До самозайнятих в Україні відносяться:

а) громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві;

б) громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою і працювали хоча б 3 години протягом обстежуваного тижня, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві;

в) підприємці, особи, зайняті творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві;

г) громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих творчою діяльністю, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.

5. Крім найманих працівників та самозайнятих до зайнятих, відповідно до Закону України "Про зайнятість населення", відносять:

а) обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об'єднаннях; військовослужбовці;

б) особи, що проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах;

в) працюючі громадяни інших країн, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій.

г) працюючі громадяни інших країн, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій.

6. Концептуально виділяють такі види зайнятості:

а) повна, ефективна, раціональна та нераціональна;

б) повна, неповна, ефективна та неефективна;

в) повна та неповна, раціональна та нераціональна;

г) повна, ефективна, раціональна та глобальна.

7. Створення матеріально-технічних, організаційних, соціально-економічних умов, які забезпечили б можливість працевлаштування працездатного населення передбачає така концепція зайнятості:

а) повна;

б) ефективна;

в) раціональна;

г) нераціональна.

8. Відповідно до якої концепції зайнятості кожен, хто хоче й може працювати, має бути забезпечений роботою; не повинні пустувати пахотні землі, простоювати обладнання й машини і т. п.:

а) повна;

б) ефективна;

в) раціональна;

г) нераціональна.

9. Баланс між попитом і пропозицією робочої сили, відповідність наявної кількості робочих місць професійно-кваліфікаційній робочій силі передбачає така концепція зайнятості:

а) повна;

б) ефективна;

в) раціональна;

г) нераціональна.

10. Зорієнтована на скорочення ручної, непрестижної та важкої праці, розподіл трудових ресурсів у територіальному та галузевому розрізах, за сферами прикладання праці та видами діяльності, який дає змогу в кожний момент одержувати найбільший приріст матеріальних і духовних благ і передбачає ефективне використання в трудовому процесі кожного зайнятого, така концепція зайнятості:

а) повна;

б) ефективна;

в) раціональна;

г) нераціональна.

11. Враховує всі види економічної та суспільно корисної діяльності й формулюється як залучення всіх осіб працездатного віку до розширеної сфери економічно і суспільно корисної трудової діяльності така концепція зайнятості:

а) повна;

б) неповна;

в) раціональна;

г) глобальна.

12. Поєднання повної і ефективної зайнятості створює:

а) глобальну зайнятість;

б) раціональну зайнятість;

в) неефективну зайнятість;

г) неповну зайнятість.

13. Право розпоряджатись своєю здатністю до праці, здійснювати або не здійснювати будь-яку, не заборонену законом, діяльність, у тому числі не пов'язану з виконанням оплачуваної роботи, надання кожній людині підходящої для неї роботи з одночасною відміною будь-яких форм примусу до праці передбачає:

а) повна зайнятість;

б) раціональна зайнятість;

в) добровільна зайнятість;

г) глобальна зайнятість.

14. За характером діяльності виділяють:

а) економічно-господарську зайнятість, тобто всі види діяльності зі створення валового продукту й національного доходу; службову зайнятість, пов'язану зі службою в Збройних силах, роботою на вибраних, назначених посадах; соціальну зайнятість, яка пов'язана з виконанням функцій соціального характеру (творча, інтелектуальна зайнятість, навчання, релігія, а також догляд за дітьми, людьми похилого віку та інвалідами);

б) робітників, службовців, управлінський персонал (менеджери); фермерів, підприємців;

в) зайнятість у матеріальному виробництві; невиробничій сфері; окремих крупних галузях народного господарства.

г) зайнятість на підприємствах і в організаціях, які відносяться до різних видів власності: державної, приватної, або колективної.

15. За формами організації робочого часу розрізняють:

а) повну й неповну зайнятість;

б) первинну (основну) зайнятість і вторинну (додаткову) зайнятість;

в) стандартну і нестандартну зайнятість;

г) постійну і тимчасову зайнятість.

16. Сукупність правових, організаційних та економічних заходів, які проводить держава з метою зниження рівня безробіття: профорієнтація, професійна підготовка та перепідготовка населення, організація громадських робіт, сприяння у пошуках роботи, кредитування малого підприємства, фінансова підтримка підприємств у збереженні (або створенні) робочих місць, розвиток системи органів служби зайнятості тощо — це:

а) активна політика зайнятості;

б) пасивна політика зайнятості;

в) державне регулювання зайнятості;

г) інфраструктура ринку праці.

17. Сукупність заходів, які направлені на згладжування негативних наслідків безробіття: грошова допомога безробітним і членам їх сімей, пільги, передбачає:

а) активна політика зайнятості;

б) пасивна політика зайнятості;

в) державне регулювання зайнятості;

г) інфраструктура ринку праці.

18. Передбачає скорочення числа зайнятих при підвищенні виробництва праці, що призводить до росту доходу, дорогу систему допомог для великої кількості безробітних така модель державної політики зайнятості:

а) Європейська модель;

б) Скандинавська модель;

в) Американська модель;

г) Українська модель.

19. Забезпечення зайнятості практично всіх трудящих шляхом утворення робочих місць в державному секторі середніми умовами оплати праці передбачає:

а) Європейська модель;

б) Скандинавська модель;

в) Американська модель;

г) Українська модель.

20. Орієнтується на утворення робочих місць для значної частини економічно активного населення, які не потребують високої продуктивності:

а) Європейська модель;

б) Скандинавська модель;

в) Американська модель;

г) Українська модель.