Ринок праці - Волкова О.В. - 12.5. Регіональні особливості формування ринку праці України

Для оцінки регіональних особливостей розвитку ринку праці використаємо два підходи: динамічний та статичний.

Порівняльно-динамічну оцінну ефективності трансформаційних перетворень на ринках праці регіонів України проведемо в такій послідовності: 1) визначимо показники ефективності трансформаційних перетворень в сфері формування попиту на ринку праці регіонів України; 2) проведемо оцінку ефективності оптимізації пропозиції праці в трансформаційних умовах розвитку регіонів України; 3) визначимо загальний показник ефективності регулювання ринків праці регіонів України; 4) проведемо групування регіонів України за рівнем ефективності організаційно-економічного механізму регулювання ринку праці.

Таблиця 12.3

ОЦІНКА ДИНАМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ФОРМУВАННЯ ПОПИТУ

НА РИНКАХ ПРАЦІ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ ЗА ЕТАПАМИ ЇЇ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ: 1991—2003 рр.

Визначення показників ефективності трансформаційних перетворень в сфері формування попиту на ринку праці регіонів України передбачає таку послідовність дій.

I. Визначення показників приросту (скорочення) попиту на ринках праці регіонів та України в цілому за кожний досліджуваний період: початковий, проміжний та вихідний (рис. 12,2), дослідження особливостей трансформаційного розвитку ринків праці регіонів. Для оцінки особливостей формування попиту на ринках праці регіонів України розташуємо їх динамічні показники у таблиці 12.3.

II. Порівняння темпів приросту (скорочення) попиту на ринках праці регіонів з середнім значенням по Україні за кожний етап дослідження і проведення групування регіонів України за рівнем та характером динаміки попиту на ринку праці відповідно до етапів дослідження (таблиця 12.4).

Дана таблиця використовується як проміжна, допоміжна для формування матриці оцінки формування попиту на ринках праці регіонів в умовах трансформаційного розвитку на наступному етапі дослідження.

III. Оцінка ефективності механізму регулювання попиту на ринках праці регіонів України за допомогою так званої "матриці оцінки формування попиту на ринках праці регіонів в умовах трансформаційного розвитку". Дана матриця дозволяє співставити умови формування попиту на початковому етапі дослідження з умовами формування попиту, досягнутими на вихідному етапі дослідження (етапі економічної стабілізації). Показник оцінки ефективності трансформацій в сфері формування попиту на ринках праці регіонів України за даною матрицею присвоюється згідно шкали: (-3) — (+5) балів, а саме:

5— регіони, що мали максимальне скорочення попиту на працю на початковому етапі трансформаційних перетворень і отримали максимальний приріст попиту на працю на етапі економічної стабілізації;

4 — регіони, що мали середній рівень скорочення попиту на працю на початковому етапі трансформаційних перетворень і отримали максимальний приріст попиту на працю на етапі економічної стабілізації;

З— регіони, що мали високі показники як на початковому етапі трансформаційних перетворень (мінімальне скорочення политу на працю або підвищення попиту на працю) так і на етапі економічної стабілізації (максимальний приріст попиту на працю);

2— регіони, що мали максимальне скорочення попиту на працю на початковому етапі трансформаційних перетворень і отримали середній рівень приросту попиту на працю на етапі економічної стабілізації;

1 — регіони, що мали середнє значення приросту (скорочення) попиту на працю як на початковому етапі трансформаційних перетворень, так і на етапі економічної стабілізації;

0— регіони, що мали максимальне скорочення попиту на працю як на початковому етапі трансформаційних перетворень, так і на етапі економічної стабілізації;

-1 —регіони, що мали високі показники на початковому етапі трансформаційних перетворень (мінімальне скорочення або підвищення попиту на працю) і отримали середні показники приросту попиту на працю на етапі економічної стабілізації;

-2 — регіони, що мали середні показники на початковому етапі трансформаційних перетворень (скорочення попиту на працю близьке до середнього рівня по Україні) і отримали низькі показники приросту попиту на працю на етапі економічної стабілізації;

-3 — регіони, що мали високі показники на початковому етапі трансформаційних перетворень (мінімальне скорочення або підвищення попиту на працю) і отримали низькі показники приросту попиту на працю на етапі економічної стабілізації (таблиця 12.5).

Максимально високий показник оцінки ефективності формування попиту на ринку праці характерний для таких областей, як Житомирська, Кіровоградська, Чернівецька, Рівненська, Львівська, Закарпатська, Чернігівська, Тернопільська, Хмельницька, Миколаївська та Запорізька, які, маючи максимальний рівень скорочення попиту на першому етапі дослідження забезпечили максимальний рівень підвищення попиту на ринку праці на вихідному етапі дослідження, що надає можливість охарактеризувати механізм формування попиту в даних регіонах як максимально ефективний. Натомість в Луганській області та м. Севастополь механізм формування попиту на ринку праці є максимально неефективний, що перемістив регіони із найбільш розвинених в сфері формування попиту на працю на першому етапі дослідження до найменш розвинутих на вихідному етапі дослідження.

Оцінка ефективності оптимізації пропозиції праці в трансформаційних умовах розвитку регіонів України проводиться в тій самій послідовності.

Таблиця 12.4

ГРУПУВАННЯ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ ЗА РІВНЕМ ТА ХАРАКТЕРОМ ДИНАМІКИ ПОПИТУ НА РИНКУ ПРАЦІ ВІДПОВІДНО ДО ЕТАПІВ ДОСЛІДЖЕННЯ

Закінчення табл. 12.4

I. Визначення показників приросту (скорочення) пропозиції на ринках праці регіонів та України в цілому за кожний досліджуваний період: початковий, проміжний та вихідний, дослідження особливостей трансформаційного розвитку ринків праці регіонів. Для оцінки особливостей формування пропозиції на ринках праці регіонів України розташуємо їх динамічні показники у таблиці 12.6.

II. Порівняння темпів приросту (скорочення) пропозиції на ринках праці регіонів з середнім значенням по Україні за кожний етап дослідження і проведення групування регіонів України за рівнем та характером динаміки пропозиції на ринку праці відповідно до етапів дослідження (таблиця 12.7).

Дана таблиця використовується як проміжна, допоміжна для формування матриці оцінки формування пропозиції на ринках праці регіонів в умовах трансформаційного розвитку на наступному етапі дослідження.

III. Оцінка ефективності механізму оптимізації пропозиції на ринках праці регіонів України за допомогою так званої "матриці оцінки оптимізації пропозиції на ринках праці регіонів в умовах трансформаційного розвитку". Дана матриця дозволяє співставити умови оптимізації праці на початковому етапі дослідження з умовами оптимізації пропозиції, досягнутими на вихідному етапі дослідження (етапі економічної стабілізації). При цьому шкала оцінки ефективності механізму оптимізації пропозиції праці за "матрицею оцінки ефективності механізму оптимізації пропозиції на ринках праці регіонів в сучасних умовах трансформації в Україні" залишається незмінною, але принципи її оцінювання змінюються:

5 — регіони, що мали високі показники (підвищення пропозиції праці або мінімальне скорочення) на початковому етапі трансформаційних перетворень і отримали низькі показники (скорочення пропозиції праці або мінімальне підвищення) на етапі економічної стабілізації;

4 — регіони, що мали високі показники (підвищення пропозиції праці або мінімальне скорочення) на початковому етапі трансформаційних перетворень і отримали середній рівень (скорочення пропозиції праці близьке до середнього по Україні) на етапі економічної стабілізації;

З — регіони, що мали високі показники (підвищення пропозиції праці або мінімальне скорочення) на початковому етапі трансформаційних перетворень і отримали низькі показники (максимальне скорочення пропозиції праці) на етапі економічної стабілізації;

Таблиця 12.6

ОЦІНКА ДИНАМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ФОРМУВАННЯ ПРОПОЗИЦІЇ НА РИНКАХ ПРАЦІ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ ЗА ЕТАПАМИ II ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ: 1991—2003 рр

Закінчення табл. 12.6

Таблиця 12.7

ГРУПУВАННЯ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ ЗА РІВНЕМ ТА ХАРАКТЕРОМ ДИНАМІКИ ПРОПОЗИЦІЇ НА РИНКУ ПРАЦІ ВІДПОВІДНО ДО ЕТАПІВ ДОСЛІДЖЕННЯ

Таблиця 12.8

МАТРИЦЯ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ МЕХАНІЗМУ ОПТИМІЗАЦІЇ ПРОПОЗИЦІЇ НА РИНКАХ ПРАЦІ РЕГІОНІВ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ В УКРАЇНІ

2 — регіони, що мали високі показники (підвищення пропозиції праці або мінімальне скорочення) на початковому етапі трансформаційних перетворень і отримали середній рівень (приріст пропозиції праці близький до середнього по Україні) на етапі економічної стабілізації;

1 — регіони, що мали середній рівень показників як на початковому етапі трансформацій, так і на етапі економічної стабілізації;

0 — регіони, що мали високі показники формування пропозиції на ринку праці як на початковому етапі трансформацій, так і на етапі економічної стабілізації;

-1 — регіони, що мали низькі показники (максимальне скорочення пропозиції праці) і отримали середній рівень (приріст пропозиції праці близький до середнього по Україні) на етапі економічної стабілізації;

—2- регіони, що мали середні показники формування пропозиції попиту як на початковому етапі трансформаційних перетворень, так і на етапі економічної стабілізації;

-З — регіони, що мали низькі показники (максимальне скорочення пропозиції праці) на початковому етапі трансформаційних перетворень і отримали високі показники (максимальний приріст пропозиції праці) на етапі економічної стабілізації (таблиця 12.8).

Найвищий показник ефективності механізму оптимізації пропозиції характерний для Житомирської, Закарпатської, Львівської та Чернігівської області, що мали високі показники (підвищення пропозиції праці або мінімальне скорочення) на початковому етапі трансформаційних перетворень і отримали низькі показники (скорочення пропозиції праці або мінімальне підвищення) на етапі економічної стабілізації. Найнижчий показник ефективності механізму оптимізації пропозиції на ринку праці характерний для Запорізької та Одеської областей та АРК.

Загальний показник ефективності регулювання ринків праці регіонів України визначимо як суму отриманих показників ефективності механізму формування попиту на ринках праці та механізму оптимізації пропозиції праці в динамічних умовах розвитку регіонів України (таблиця 12.9).

Таблиця 12.9

ЗАГАЛЬНИЙ ПОКАЗНИК ЕФЕКТИВНОСТІ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКІВ ПРАЦІ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

Закінчення таблиця 12.9

Групування регіонів України за рівнем ефективності організаційно-економічного механізму регулювання ринку праці в динамічних умовах розвитку проведемо за результатами проведеної оцінки (таблиця 12.10).

Таблиця 12.10

ГРУПУВАННЯ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ ЗА РІВНЕМ ЕФЕКТИВНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ПРАЦІ В ДИНАМІЧНИХ УМОВАХ РОЗВИТКУ

Закінчення табл. 12.10

Аналогічно оцінюється ефективність трансформаційних процесів в економічних районах України, для чого на першому етапі проведення порівняльно-динамічної оцінки абсолютні показники попиту та пропозиції на ринках праці регіонів підсумовують, отримуючи загальне значення по економічному району. Прийнявши за основу запропоновану РВПС України сітку економічного районування України, отримаємо такі результати групування економічних районів за рівнем ефективності організаційно-економічного механізму регулювання ринку праці (таблиця 12.11).

Таблиця 12.11

ГРУПУВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ РАЙОНІВ УКРАЇНИ ЗА РІВНЕМ ЕФЕКТИВНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ПРАЦІ

Визначені методичні засади порівняльно-динамічної оцінки ефективності трансформаційних перетворень на ринках праці регіонів України дозволяють оцінити ступінь адаптованості механізмів регулювання ринків праці регіонів до сучасних умов розвитку, їх готовності забезпечення економічного зростання країни, дозволяє оцінити та порівняти ефективність механізму регулювання ринків праці регіонів України, її економічних районів. Методика може бути використана і для порівняльно-динамічної оцінки процесів становлення локальних ринків праці. При цьому в подальшому її можна доповнити додатковими показниками, наприклад, ціною на ринку праці. Крім того, дану методику можна використати для оцінки трансформаційних процесів в інших сферах економічного аналізу.

Статичний підхід до оцінки регіональних особливостей розвитку ринку праці дозволяє провести типологію регіонів за набором показників, що комплексно характеризують сучасний стан розвитку за допомогою кластерного аналізу — сукупності методів класифікації багатовимірних спостережень, основною метою якого є розподіл сукупності вхідних даних на однорідні групи так, щоб об'єкти всередині групи були подібними між собою, а об'єкти різних груп відрізнялись один від одного.

В нашому випадку використовується 25 спостережень по регіонах України, кожне із яких характеризується 12 показниками. Виходячи із того, що регіони України різняться за своєю площею, кількістю наявного населення, економічним рівнем розвитку, для аналізу доцільно використовувати відносні показники. Для оцінки ефективності формування трудового потенціалу на РРП пропонується використовувати наступні показники: х1 — густота населення, як показник розміщення джерела формування активних продуктивних сил суспільства в регіонах; х2 — питома вага населення в працездатному віці, як показник потенційної можливості участі населення в процесах праці; х3 — рівень економічної активності населення, як показник реальної участі населення регіону на ринку праці. Для оцінки рівня трансформації трудового потенціалу в трудовий капітал та його ефективності використаємо показник х4— рівень зайнятості населення і х12 — середня номінальна заробітна плата. Особливої уваги потребує дослідження нереалізованого на ринку праці трудового потенціалу. Для цього пропонується використовувати наступні показники: для учасників ринку праці — х5 — рівень безробіття, х6 — тривалість пошуку роботи безробітними, х9 — рівень вивільнення, х11 — навантаження на вільне робоче місце; для осіб, що потенційно можуть брати участь на ринку праці, але не реалізовують свій трудовий потенціал — х7 — рівень зневірених у загальній чисельності населення, та х8 — тривалість незайнятості зневірених. Для оцінки ринкових можливостей реалізації невикористаного трудового потенціалу використаємо показник х10— відношення додаткового попиту до загальної кількості найманих працівників регіону.

Для проведення кластеризації регіонів визначимо загально регіональні показники по регіонах Київська область, включаючи місто Київ та Автономна республіка Крим, включаючи м. Севастополь. Для підрахунку відносних показників використаємо відповідні формули, в чисельник та знаменник при цьому підставляючи суми значень по Київській області та м. Київ і Автономній республіці Крим та Севастополь відповідно. Показники х6, х8 та х10 визначимо за допомогою середньої гармонійної зваженої. Дані обчислень взяті за 2004 рік. Стандартизація даних виконана за допомогою г-перетворення, яке використовується програмним пакетом StatSoftStatistica 6.0.

Для отримання достовірних даних кластеризація проведена за допомогою ієрархічного методу та методу к-середніх. Метод двовходового об'єднання, що проводить кластеризацію по двох напрямах: як по спостереженнях, так і по змінних- одночасно, не використовувався, т. я. поставленої задачі проведення групування регіонів за рівнем розвитку ринку праці, що характеризується дванадцятьма показниками одночасно, він не вирішує.

Для визначення однорідних груп регіонів кластеризація була проведена з використанням усіх методів визначення відстаней та всіх способів поєднання кластерів, крім визначення проценту незгоди, адже досліджувані дані не є категоріальними. Наведемо результати кластерного аналізу з використанням найбільш поширеного методу визначення відстаней між об'єктами: евклідової відстані (рис. 12.1).

При використання квадрату евклідових відстаней були отримані ідентичні результати. Результати аналізу, проведеного з використанням степеневої відстані також мало відрізняються від отриманих. Необхідно також зауважити, що при використанні метода Варда (Уорда), що мінімізує дисперсію двох кластерів на кожному кроці об'єднання, результати аналізу майже ідентичні по п'яти спостереженнях, тобто при використанні евклідової відстані, квадрату евклідової відстані, методу міських кварталів, відстані Чебишева та степеневої відстані. Решту результатів, що не підтверджуються іншими методами досліджень, будемо вважати випадковими.

В результаті проведеного ієрархічного кластерного аналізу визначено наступні стійкі об'єднання регіонів: 12—16—14—9 — Миколаївська, Сумська, Полтавська, Кіровоградська області; 5— 23—2— Житомирська, Волинська, Чернігівська області; 15— 19 — Рівненська, Херсонська області; 8—17 — Івано-Франківська, Тернопільська області; 1—20—*- Вінницька, Хмельницька області; 21—22 — Черкаська, Чернівецька області; А—24 — Донецька, Київська області; 6—25 — Закарпатська область, Автономна Республіка Крим; 3—7—18—10—13 — Дніпропетровська, Запорізька, Харківська, Луганська, Одеська області. Решту зв'язків не можна визнати суттєвими, адже вони змінюються залежно від обраних методів аналізу.

Для перевірки отриманих результатів та проведення групування регіонів на певну визначену кількість груп, використаємо ще один метод кластерного аналізу — метод К-середніх. Дослідження проведене за допомогою методу к-середніх з мінімізацією змінності всередині кластерів. Для отримання достовірних результатів кластеризація проводилась поступово, збільшуючи кількість кластерів від 2 до 11. .

Перший етап кластеризації регіонів України призвів до виділення двох протилежних груп регіонів, для першої з яких характерним є вищий середнього рівень показників позитивного характеру і нижчий середнього рівень показників негативного характеру. Таким чином до першого кластеру (К1) увійшли густо населені регіони із високим рівнем працездатності населення, високим рівнем його економічної активності та зайнятості, із показниками навантаження на вільне робоче місце значно нижче середнього по Україні та з високим рівнем додаткового попиту на працю. Одночасно для регіонів першої групи характерним є низький рівень безробіття та питома вага осіб, що зневірились у пошуках роботи, значно нижча середнього рівня тривалість безробіття та тривалість пошуку роботи зневіреними особами, рівень вивільнення працівників та навантаження на вільне робоче місце. До цієї групи увійшли наступні регіони: Дніпропетровська, Донецька, Закарпатська, Запорізька, Луганська, Одеська, Харківська, Київська області та Автономна Республіка Крим (рис. 2).

Tree Diagram for 25 Cases Single Linkage Euclidean distances

Tree Diagram for 25 Cases Complete Linkage Euclidean distances

Tree Diagram for 25 Cases Unweighted pair-group average _Euclidean distances

Tree Diagram for 25 Cases Weighted pair-group average Euclidean distances

Tree Diagram for 25 Cases Weighted pair-group centroid (median) Euclidean distances

Рис. 12.1. Дендограми результатів кластерного аналізу регіональних ринків праці України

Всі інші регіони увійшли до другого кластера (К 2), для якого характерні низька густота розселення населення, нижча за середню питома вага працездатного населення, низька економічна активність та зайнятість населення, нижча за середню заробітна плата, високий рівень безробіття, висока питома вага осіб, що зневірилися у пошуках роботи, вищою середнього рівня є тривалість пошуку роботи як безробітними, так і зневіреними у пошуках роботи особами (рис. 2).

Рис. 3. Графік середніх значень стандартизованих показників для кожного кластера: два кластери

При подальшому поділі регіонів на 3—11 кластерів відбувається переміщення та перегрупування регіонів. Остаточний варіант кластеризації регіонів України за рівнем розвитку їх ринків праці отримуємо при поділі на 8 кластерів (рис. 11, 12). Таке групування залишається сталим при подальшому аналізі, лише відбувається подрібнення кластерів при виділенні 9, 10 та 11 кластерів. Загальна схема групування регіонів України методом к-середніх, очищена від випадкових результатів, наведена на рис. 14. В результаті такого поділу виділяються наступні групи регіонів:

1. Регіони з максимальним рівнем розвитку регіональних ринків праці (К 1.1.1)— Донецька та Київська області: високий демографічний потенціал, найвищий рівень економічної активності населення, максимальний рівень економічного розвитку регіонів, що визначає найвищий рівень зайнятості по Україні, найвищий рівень додаткового попиту на працю, найнижчий рівень вивільнення працюючих, найнижчу питому вагу зневірених у пошуках роботи осіб. Результатом максимально ефективного функціонування регіональних ринків праці даного кластеру є мінімальний рівень навантаження на одне вільне робоче місце (0,85 — для Київської та 2 — для Донецької області) та максимальний рівень середньої заробітної плати (812 — для Київської та 712— для Донецької області за статистичними даними). Даний кластер не є територіально цілісним. Дані регіони є центрами розвитку регіональних ринків праці України.

Рис. 5. Графік середніх значень стандартизованих показників для кожного кластера: вісім кластерів

2. Регіони із високим рівнем розвитку регіональних ринків праці (К 1.2.1) — Закарпатська область та Автономна Республіка Крим. За показниками густоти населення, рівня його працездатності, економічної активності, зайнятості кластер займає друге місце після К 1.1.1. За рівнем додаткового попиту на працю, навантаженням на вільне робоче місце та середнім рівнем заробітної плати кластер поступається і К 1.2.2, опиняючись на третьому місці. Для кластеру характерна найнижча тривалість безробіття та найнижча тривалість пошуку роботи зневіреними. Даний кластер також не є територіально цілісним.

3. Регіони із рівнем розвитку регіональних ринків праці вище середнього (К 1.2.2)— Дніпропетровська, Запорізька, Луганська, Одеська та Харківська області. Кластер знаходиться на четвертому місті за показниками густоти населення, зайнятості, тривалістю пошуку роботи, на п'ятому місці за рівнем економічної активності населення, на третьому — за рівнем працездатності населення. За такими важливими показниками як середній рівень заробітної плати, рівень додаткового попиту на працю, навантаження на вільне робоче місце, рівень вивільнення кластер займає друге після К 1.1.1