Загалом класифікацію видів зайнятості проводять за характером діяльності, соціальною, галузевою належністю, територіальною ознакою, рівнем урбанізації, професійно-кваліфікаційною ознакою та видами власності.
За характером діяльності виділяють: економічно-господарську зайнятість, тобто всі види діяльності зі створення валового продукту й національного доходу; службову зайнятість, пов'язану зі службою в Збройних силах, роботою на вибраних, назначених посадах; соціальну зайнятість, яка пов'язана з виконанням функцій соціального характеру (творча, інтелектуальна зайнятість, навчання, релігія, а також догляд за дітьми, людьми похилого віку та інвалідами).
За соціальною належністю зайнятість визначає робітників, службовців, управлінський персонал (менеджери); фермерів, підприємців.
За галузями народного господарства та сферами виробництва визначається зайнятість у матеріальному виробництві; невиробничій сфері; окремих крупних галузях народного господарства.
Територіальна ознака вивчає зайнятість за окремими регіонами, адміністративно-господарськими одиницями; рівень урбанізації - зайнятість у міській місцевості.
За статево-віковою ознакою виділяють чоловіків та жінок; молодь, осіб середнього та похилого віку.
За видами власності визнається зайнятість на підприємствах і в організаціях, які відносяться до різних видів власності: державної, приватної, або колективної.
Форми зайнятості - це організаційно-правові способи, умови трудовикористання. Виділяють форми зайнятості за різними класифікаційними ознаками.
За формами організації робочого часу розрізняють повну й неповну зайнятість. Повна - це зайнятість протягом повною робочою дня (тижня, сезону, року), яка приносить доход в нормальних дня даного регіону розмірах. Неповна - це зайнятість протягом неповною робочого часу або з неповною оплатою, або з неповною ефективністю). Видима неповна зайнятість - це переважно статистичне поняття, яке можна безпосередньо виміряти за допомогою даних про заробітну плату, відпрацьований час або шляхом спеціальних вибіркових обстежень. Невидима неповна зайнятість - переважно аналітичне поняття, яке відбиває фундаментальне порушення рівноваги між робочою силою та іншими виробничими факторами. Характерними ознаками невидимої (прихованої) неповної зайнятості можуть бути низькі доходи, неповне використання професійної компетентності або низька продуктивність праці. Виходячи з причин зайнятості на режимах неповного робочого часу, виокремлюють "вимушену" та "добровільну" неповну зайнятість. Вимушеною називається неповна зайнятість, зумовлена економічними причинами: скороченням обсягів виробництва, реконструкцією підприємства, циклічним характером розвитку ринкової економіки.
За статусом діяльності розрізняють первинну (основну) зайнятість і вторинну (додаткову) зайнятість. Первинна - це зайнятість на основному місці роботи, тобто там, де робітник отримує надійний і регулярний доход, де знаходиться трудова книжка. Вторинна - добровільна додаткова постійна або тимчасова діяльність осіб, які мають основну роботу.
За характером організації робочих місць та робочого часу розрізняють стандартну і нестандартну зайнятість. Стандартна зайнятість характеризується роботою у виробничому приміщенні роботодавця; стандартним навантаженням протягом дня, тижня, року; наявністю стабільного робочого місця, чітко визначеним часом початку та закінчення робочого дня; законодавчо встановленою тривалістю робочого дня (тижня, року). Нестандартна (альтернативна) зайнятість - це трудова діяльність, яка не відповідає стандартним правилам.
За стабільністю трудової діяльності розрізняють постійну і тимчасову зайнятість. Постійна - це зайнятість з відносно стабільним місцем роботи. Тимчасова - це зайнятість з тимчасовим, епізодичним, сезонним характером роботи.
За формами правового регулювання використання робочої сили розрізняють регламентовану (легальну) зайнятість і нерегламентовану (нелегальну). Регламентована зайнятість - це діяльність, яка відбувається у межах закону. Нерегламентована зайнятість - це діяльність, яка відбувається без укладання трудового договору, не враховується держстатистикою, без оплати податків тощо [69, с. 127].
8.4. Світові тенденції зайнятості
8.5. Механізм регулювання зайнятості населення
8.6. Цілі та напрями реалізації політики зайнятості населення в Україні
Модуль 3. Проблеми формування ринку праці в сучасних умовах розвитку економіки України
Тема 9. Безробіття, його форми і причини
9.1. Сутність безробіття. Підходи до визначення його рівня
9.2. Вплив безробіття на стан національної економіки. Закон Оукена
9.3. Види та форми безробіття
9.4. Соціальний захист населення у випадку безробіття