Стандартизація і сертифікація товарів та послуг - Кириченко Л.С - 2.6. Сертифікація товарів, що імпортуються

Підставою для дозволу ввезення товару на територію України є сертифікат відповідності, поданий разом з вантажною митною декларацією до митних органів. Сертифікат має бути виданий українським органом із сертифікації, який також може визнати і зарубіжний сертифікат. За відсутності оригіналу сертифіката подається копія, засвідчена нотаріусом або органом, що видав сертифікат, консульством України.

Сертифікат (свідоцтво про визнання) уважається дійсним за умови наявності напису "Ввезення в Україну дозволяється" та заповнення органом із сертифікації усіх реквізитів документа, який має бути засвідчений підписом керівника та печаткою органу із сертифікації, що видав сертифікат (свідоцтво про визнання). Будь-які виправлення в тексті не допускаються.

При ввезенні імпортних товарів на територію України мають забезпечуватися: безпека й екологічна чистота товару; функціональні властивості товару; упевненість в.об'єктивності.й компетентності оцінювання товару при його сертифікації; оперативність сертифікації; взаємне визнання зарубіжних сертифікатів і протоколів випробувань.

Основні принципи сертифікації імпортованої продукції погоджені з міжнародною практикою, правилами і рекомендаціями, розробленими міжнародними організаціями з питань торгівлі, стандартизації, сертифікації, що забезпечується єдністю правил і процедур для вітчизняних та імпортних товарів у системі УкрСЕПРО.

Гармонізована система сертифікації — необхідна умова для укладання дво- і багатосторонніх угод Держспоживстандарту України з відповідними органами зарубіжних країн щодо взаємного визнання або визнання сертифікатів і результатів випробувань. Ці положення також важливі для сертифікації експортованої продукції і виконання обов'язкових умов ГАТТ/СОТ у рамках Угоди про технічні бар'єри в торгівлі.

ГАТТ — Генеральна угода з тарифів і торгівлі — була укладена у 1947 р. 23 країнами і визначила їхні права та обов'язки в зовнішньоекономічних відносинах.

У грудні 1993 р. було прийнято рішення про створення Світової організації торгівлі (СОТ). З 1 січня 1995 р. СОТ почала функціонувати офіційно. Членами СОТ є 145 країн, і близько 30 країн, в тому числі й Україна, розглядаються як потенційні члени Угоди.

Обов'язковій сертифікації підлягає продукція, що імпортується, яка входить до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні. До неї належать: електропобутове та аналогічне обладнання і комплектуючі; світлотехнічна продукція і комплектуючі до неї; радіоелектронна побутова апаратура; засоби обчислювальної техніки; спеціальні засоби самозахисту; технологічне обладнання для харчової, м'ясо-молочної промисловості, підприємств торгівлі, громадського харчування та харчоблоків; медична техніка; іграшки; мийні засоби; засоби зв'язку; посуд із чорних та кольорових металів, фарфору, фаянсу та скла; дорожні транспортні засоби, їхні складові та приладдя; хіміко-фотографічна продукція; товари легкої промисловості; харчова продукція та продовольча сировина; нафтопродукти; будівельні матеріали, вироби та конструкції. Перелік формується на основі товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД).

За наявності двосторонніх угод про взаємне визнання сертифікатів відповідності із закордонними органами із сертифікації товар, що супроводжується сертифікатом, виданим такими органами, допускається до ввезення в Україну.

Документами, що підтверджують відповідність товару встановленим вимогам, є сертифікат відповідності або свідоцтво про визнання, видані за правилами Системи сертифікації УкрСБПРО.

Сертифікація товарів, що підлягають увезенню в Україну, має проводитися перед їхньою поставкою в Україну.

Випробування і сертифікація товарів, що імпортуються, якщо це необхідно, можуть здійснюватись також органами із сертифікації та випробувальними лабораторіями, що знаходяться за кордоном, і є акредитованими:

— Держспоживстандартом України в Системі сертифікації УкрСЕПРО, що знаходяться за кордоном;

— у Міжнародній Системі сертифікації (за винятком харчових продуктів), до якої приєдналася Україна;

— у зарубіжній національній системі сертифікації, що пройшла перевірку Держспоживстандарту України на основі двосторонньої угоди з національним органом із сертифікації;

— у системі сертифікації УкрСЕПРО, що знаходиться в Україні;:

— у країні СНД — члені Міждержавної угоди із стандартизації, метрології і сертифікації за встановленими правилами і процедурами.

Усі ці лабораторії мають бути занесені до Реєстру Системи сертифікації УкрСЕПРО.

Органи із сертифікації в Системі сертифікації УкрСЕПРО за кордоном створюються Держспоживстандартом України за погодженням з національним органом із сертифікації країни, в якій цей орган організовується, відповідно до законодавства.

Для одержання дозволу на ввезення в Україну імпортних товарів, що подаються на сертифікацію, має бути подана інформація українською мовою про товар і правила його застосування (на етикетках, в інструкціях щодо застосування, іншій супровідній документації).

Правилами проведення сертифікації в Україні встановлено, що сертифікація вітчизняної та продукції, що імпортується, проводиться за одними й тими самими правилами.

Для товарів, що імпортуються і надходять з країн далекого і близького зарубіжжя, визначений єдиний порядок митного контролю. Винятки складають лише країни, з якими укладені угоди про взаємне визнання сертифікатів відповідності.

Товар, увезений на територію України, підлягає митному контролю, що підтверджує його безпеку, шляхом:

— проведення сертифікаційних випробувань і видачі українських сертифікатів уповноваженими на те органами із сертифікації;

— підтвердження національних або регіональних іноземних сертифікатів, виданих органами із сертифікації країни-імпортера або іншими зарубіжними органами із сертифікації.

Для отримання сертифіката відповідності експортер товару в Україну повинен мати такі документи:

1) контракт на поставку товару в Україну;

2) інвойс (накладну, фактуру, квитанцію) і транспортні документи, які оформляє відправник вантажу;

3) гігієнічний сертифікат (гігієнічний висновок), що оформляється Держсанепіднаглядом України;

4) сертифікат якості від підприємства (фірми)-виробника;

5) сертифікат безпеки, виданий уповноваженим органом країни-експортера;

6) сертифікат походження, виданий Торговельно-промисловою палатою країни-експортера;

7) ветеринарний сертифікат на тваринницьку продукцію від органу ветслужби країни-експортера;

8) ветеринарне свідоцтво на тваринницьку продукцію від органу ветслужби України;

9) фітосанітарний сертифікат на рослинницьку продукцію від органу карантинної інспекції Мінсільгоспроду;

10) протокол випробувань від акредитованої випробувальної лабораторії;

11) заявку на сертифікацію в Системі УкрСЕПРО.

Якщо необхідне визнання сертифіката, то потрібний ще й сертифікат, виданий закордонним органом.

Підставою для цих вимог до експортера є Митний кодекс України та закони України "Про захист прав споживачів", "Про підтвердження відповідності", "Про ветеринарну медицину", "Про насіння", "Про карантин рослин".

Для деяких видів продукції закордонного виробництва, як і для вітчизняного, необхідне підтвердження відповідності санітарним, ветеринарним, екологічним нормам нешкідливості для людини. Сертифікація (або визнання сертифіката) цієї продукції можлива лише за наявності гігієнічного, ветеринарного, фітосанітарного сертифікатів. Результати сертифікації свідчать, що фактично бракується від 10 до 15 % імпортної продукції, яка проходить сертифікацію, а щодо імпортної харчової продукції — відсоток ще вищий. Слід відзначити все ж таки позитивний вплив на стан споживчого ринку реалізації положень законів України "Про безпечність та якість харчової продукції" і "Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції".

На сьогодні немає юридичної відповідальності імпортера за безпеку продукції, що ввозиться і вводиться в обіг на території України. Водночас у більшості розвинених країн світу це передбачено законодавством. Зауважимо, що до національного законодавства країн ЄС включено вимоги Директиви ЄС 85/374 "Про відповідальність постачальника за випуск і реалізацію дефектної продукції". Для встановлення умов добросовісної конкуренції між вітчизняним виробником та імпортером, створення механізму нагляду і контролю на споживчому ринку України, надання можливості постачальнику застосовувати декларацію про відповідність його продукції вимогам нормативних документів Держспоживстандартом були розроблені проекти законів України "Про відповідальність постачальника за випуск та реалізацію неякісної та небезпечної продукції" і "Про порядок утилізації та вивезення небезпечної продукції".

Подальший розвиток державної системи сертифікації бачиться у розвитку законодавства стосовно відповідальності виробника і постачальника за випуск і реалізацію дефектної продукції, широкого використання декларації постачальника про відповідність вимогам нормативних документів. З огляду на це, корисним є найшвидше впровадження модульного підходу до оцінки відповідності згідно з вимогами Директиви ЄС 93/465 про введення додаткових схем сертифікації.