Україна і світове господарство - Філіпенко А.С. - Система оцінок інвестиційного ризику

Інвестиційний потенціал (переважно кількісні умови інвестування) та інвестиційний ризик (переважно якісні політичні, економічні та соціальні характеристики країни-реципієнта щодо ймовірності втрати в ній інвестицій чи доходу від них) зумовлюють інвестиційний клімат країни. Інвестиційний потенціал країни визначається сукупністю макроекономічних показників (темпи економічного зростання, співвідношення споживання і заощаджень, ставка позичкового відсотка, норма прибутку, рівень і динаміка інфляції, споживчий попит населення), наявністю і співвідношенням факторів виробництва, розвинутістю інфраструктури тощо.

Інвестиційний ризик країни характеризується рівнем невизначеності прогнозу щодо одержання прибутку (доходу) від інвестицій. У структуру його, як правило, входять політична, економічна і соціальна складові.

Найважливішими показниками політичної складової інвестиційного ризику країни є:

* внутрішні заворушення (ранжуються від страйків до громадянської війни);

* зовнішні конфлікти (як наявні, так і потенційно можливі);

* можливість націоналізації власності або запровадження економічних санкцій з політичних мотивів;

* відсутність або можливість утрати міжнародного довір'я тощо. Оцінка подібних показників зазвичай здійснюється на основі публікацій інформаційних агентств, опитувань жителів країни та службовців компаній, що беруть участь у вивченні інвестиційної привабливості країни. Традиційно досліджуються компоненти внутрішньої стабільності: історія внутрішньої стабільності; тиск, що виникає через неоднаковий розподіл прибутків: наявність радикальних груп; наявність кількісно великих меншостей (расових, релігійних, національних); а також компоненти зовнішньої стабільності: історія зовнішніх відносин країни з сусідами: стратегічна важливість країни (вигоди географічного положення або наявність на її території рідкісних природних ресурсів).

Економічні параметри інвестиційного ризику охоплюють як ключові макроекономічні показники, так і специфічні індикатори, які характеризують фінансовий стан країни. Серед останніх виділимо:

* коефіцієнт обслуговування боргу — відношення платежів з обслуговування зовнішнього боргу до прибутку від експорту товарів і послуг. Кілька років тому країни з коефіцієнтом 0,2 вважалися високоризикованими, але у зв'язку з появою великої групи країн з коефіцієнтом вищим за 1 (в основному це латиноамериканські країни) цей стандарт підвищився;

* відношення зовнішнього боргу до ВНП. Сигналом підвищеної ризикованості є значення цього показника на рівні 0.5;

* відношення всього зовнішнього боргу до загального обсягу експорту товарів і послуг. Сигналом підвищеної ризикованості с значення цього показника 1.5;

* індикатори ліквідності;

* коефіцієнт відношення резервів країни до фінансових вимог (боргові зобов'язання з термінами погашення в поточному році плюс поточний бюджетний дефіцит);

* коефіцієнт дефіциту ліквідності (відношення фінансових вимог до експорту товарів і послуг).

Вагомими є також соціальні характеристики країни (рівень соціальної напруженості, екологічні параметри, загальний рівень злочинності тощо).

Для оцінки ризику принципове значення має аналіз законодавства країни (загального та інвестиційного). Серед параметрів інвестиційного ризику превалюють якісні параметри. Суттєвий ризик для інвесторів може бути пов'язанії іі з тим. що уряд змінює "правила гри", наприклад закони про вивезення прибутку, податкові закони тощо. Дуже часто це робиться миттєво й несподівано для інвесторів.

Традиційно експертно-аналітичне оцінювання інвестиційного клімату передбачає виведення інтегрального показника ризику та відповідне ранжу-вання країн шляхом визначення їхнього інвестиційного рейтингу. Для цього проводиться аналіз факторів політичного, економічного, соціально-культурного, інституційного середовища, ресурсів та інфраструктури країн. Деталізація факторів, їх компонування, методи їхньої кількісної та якісної оцінки залежать від цілей та конкретних завдань тієї чи іншої інформаційно-аналітичної системи.

Найвідомішими авторитетними системами оцінок інвестиційного клімату с рейтинги Institutional Investor. Euromoney Institutional Investor та Business Environment Risk Index (BERI).

Рейтинг Institutional Investor — це насамперед оцінка кредитоспроможності країн. Він складається за участю експертів ста провідних міжнародних банків. Такі оцінки робляться щопівроку за комплексним показником, що враховує різні аспекти й параметри платіжної спроможності та інвестиційної привабливості 135 країн. Цікаво, що найвищі індекси приросту платіжної спроможності спостерігалися в окремих країнах Східної Європи (Польща).

Рейтинг Euromoney базується на дослідженні трьох груп індикаторів: 1) ринкових — 40 %; 2) кредитних — 20 %; 3) політико-економічних (політичний ризик, економічне становище та прогноз економічного розвитку) — 40 %.

При формуванні рейтингу в інформаційній системі BERI оцінюються політична стабільність, ставлення до зарубіжних інвестицій, націоналізація, девальвація, платіжний баланс, бюрократичні питання, темпи економічного зростання, можливість реалізації угод, витрати на заробітну плату, продуктивність праці, інфраструктура, умови коротко- та довгострокового кредитування (табл. 4).

Таблиця 4

Структура формування рейтингу в системі BERI

Національні рейтинги інвестиційного клімату періодично публікують провідні економічні журнали, авторитетні експертні агентства. З дослідницькою метою використовуються інші (вужчі чи розширені) експертно-аналітичні та прогностичні системи.

За результатами дослідження консалтингової компанії А. Т. Kearney, рейтинг країн, найпривабливіших для прямих іноземних інвестицій, має вигляд, представлений у табл. 5.

Дослідження А. Т. Kearney показало, що найвищу привабливість для інвесторів мають країни з економікою, що розвивається. І у 2001 р. — більшою мірою, ніж у минулому. За підсумками опитування, проведеного в лютому 2001 p., інвестиційна привабливість Мексики, Китаю, Бразилії та Індії для іноземних інвесторів підвищилась порівняно з іншими країнами. Інтерес інвесторів до країн Центральної і Східної Європи у 2000 р. дещо знизився.

За даними ООН, обсяг прямих іноземних інвестицій у всьому світі збільшився з 209 млрд дол. США в 1990 р. до 865 млрд дол. США в 1999 р. За попередніми оцінками, у 2000 р. їх обсяг мав сягнути 1 трлн дол. США.

Для більшості країн (особливо великих і тих, що мають федеративний устрій) актуальними і практично значущими з погляду інвестора є оцінки інвестиційного клімату (інвестиційної привабливості) регіонів. Напрацьовано

Таблиця 5

Рейтинг країн та привабливістю для прямих іноземних інвестицій

різні методичні підходи і відповідний інструментарій такої оцінки. У світовій практиці рейтинги інвестиційної привабливості регіонів активно розробляють спеціалізовані наукові центри, інформаційні видання типу "The Wall Street Journal", "Financial Times", "Investor's Daily". В Україні ж поки існує один загальновизнаний рейтинг інвестиційної привабливості регіонів, розроблений у 1995 p. І. Бланком у співпраці з інвестиційною компанією "Омега-Інвест".

В основу побудови цього рейтингу покладені деякі довготривалі фактори (природно-ресурсний потенціал, рівень промислового і сільськогосподарського виробництва, рівень урбанізації), а також розвинутість ринкової інфраструктури в окремому регіоні. На підставі зазначених факторів усі регіони України було умовно поділено на чотири групи: пріоритетної інвестиційної привабливості, достатньо високої привабливості, середньої і низької інвестиційної привабливості. Але, як відомо, той чи інший рейтинг — це моментальний знімок стану ринку, тому доцільно розробити комп'ютерну технологію, за допомогою якої можна було б на основі наведених факторів визначити рейтинг інвестиційної привабливості регіонів у будь-який проміжок часу.

Рейтинг регіонів України за інвестиційною привабливістю (п'ять груп) має вигляд, представлений у табл. 6.

Розраховані рейтингові оцінки інвестиційної привабливості регіонів України дають підставу зробити висновок, що лідирують тут промислово розвинуті регіони.

Для стимулювання інвестицій у менш розвинутих регіонах були створені спеціальні економічні зони (СЕЗ) та зони пріоритетного розвитку — всього 21. Інвестори — як внутрішні, так і іноземні — в таких зонах дістають значні фінансові вигоди. Допуск до цих зон обмежений, як правило, великими інвестиціями, а підприємства тут підлягають жорсткому державному регулюванню та контролю. В результаті критики з боку МВФ та ЄС створення нових зон було відкладене до 2003 р.

Акцент на інвесторах та непрозорі адміністративні процедури в СЕЗ заважають конкуренції, а пільги, надані квазімонополістам у таких зонах, шкодять підприємствам за їхніми межами. Тому доцільно переглянути концепцію СЕЗ на предмет відмови від створення нових зон та поступової ліквідації вже наявних.

Здійснення прямих інвестицій передбачає також деталізований аналіз інвестиційної привабливості окремих галузей економіки, підприємств та конкретних об'єктів.

Порівняльна оцінка інвестиційної привабливості галузей проводиться, як правило, з попереднім їх групуванням згідно з прийнятою в сучасній статистиці методологією. Найважливішим узагальнювальним показником при цьому є рівень прибутковості (рентабельності) інвестицій у довгостроковому періоді. При визначенні інвестиційної привабливості галузі промисловості слід ураховувати такі фактори: інвестиції в основний капітал (характеризує наявність об'єктів вкладення капіталу), кількість великих та середніх підприємств

Таблиця 6

Рейтинг регіонів України за інвестиційною привабливістю

(характеризує концентрацію виробництва), частку галузі в загальному обсязі промислового виробництва (характеризує рівень виробництва та реалізації). У ширшому плані аналізуються загальний рівень розвину гості галузі, інфраструктура, рівень монополізму і конкуренції, ступінь державного впливу, кваліфікація місцевих спеціалістів галузі тощо.

Рейтинг галузей промисловості України за інвестиційною привабливістю, згідно з отриманими розрахунками, представлено в табл. 7.

Отримані результати в цілому адекватно відображають нинішні регіональні та галузеві тенденції іноземного інвестування. Проте розраховані рейтинги регіонів менш адекватно, ніж рейтинги галузей промисловості, відображають наявні тенденції. Це пояснюється впливом факторів, які не враховано в аналізі. Наприклад, за даними державної статистики, друге місце за обсягом надходжень іноземних інвестицій посідає Київська область. Проте в наведеній рейтинговій оцінці цьому регіону належить сьоме місце. Таке розходження можна пояснити наближеністю Київської області до столиці.

Нерезиденти готові відкривати підприємства й виробництва не тільки в Києві (де дорога земля, вищий рівень оплати праці, висока орендна плата, а також жорсткіші санітарно-екологічні заборони), а й у Київській області, поблизу Києва. Приклад: діяльність заводу безалкогольних напоїв компанії "Кока-Кола Аматіл Україна".

Оцінки фінансового стану та інвестиційної привабливості підприємств країн з перехідними економіками актуалізуються в процесі їх приватизації з участю іноземних інвесторів. Поряд із традиційним аналізом ліквідності й

Таблиця 7

Рейтинг галузей промисловості України та інвестиційною привабливістю

оборотності активів, фінансової стійкості й прибутковості капіталу важливого значення набувають оцінки:

• балансової та ліквідної вартості, дисконтованої вартості грошових надходжень:

• строків і механізмів приватизації;

• структурної перебудови підприємства;

• вибору моменту участі в приватизації тощо.

Розвиток портфельного інвестування залежить передусім від розвину-тості фондового ринку. Серед індикаторів його кон'юнктури слід відзначити індекси: Dow Jones, що формується на основі трьох спеціалізованих індексів — промислового (розраховується на основі курсу акцій 30 найбільших промислових компаній США), транспортного (20 залізничних, авіа- й автотранспортних компаній) та комунального (15 комунальних компаній): Standard and Poor (відображає динаміку акцій 500 компаній, що становлять 85 % загальної вартості акцій Нью-Йоркської фондової біржі); NYSE, AM ЕХ. NASDAQ. DAX. NIKKEI та інші європейські фондові індекси. В липні 1999 р. виник загальний європейський рейтинг — "Єврорейтннг".

З жовтня 1997 р. введено офіційний ПФТС-індекс, який розраховується щоденно за офіційними результатами позабіржової торгівлі акціями підприємств, що пройшли 1-й та 2-й рівні лістингу.