Франчайзинг - Кузьмін О.Є. - Контрольні запитання

Франчайзинг є порівняно новим явищем у вітчизняній економіці. Перший франчайзинговий договір в Україні був підписаний у 1994 р. [52]. Водночас, за оцінками експертів, франчайзингова форма організування підприємницької діяльності останніми роками набуває швидкого поширення серед вітчизняних суб'єктів господарювання. Це засвідчують, зокрема, дані Асоціації франчайзингу України (рис. 5.1).

Окрім Асоціації франчайзингу України, за розвитком франчайзингових відносин у державі слідкують також Міністерство економіки України, Українська біржа інтелектуальної власності та інші організації, серед них юридичні фірми. Так, за даними Української біржі інтелектуальної власності, у 2002 р. в Україні функціонувало близько 400 франчайзингових підприємств, а станом на середину 2003 р. – 550 [21]. За даними Асоціації франчайзингу на кінець 2005 р. в Україні їх уже нараховувалось 2380 одиниць [44], а за 2006 р. кількість підприємств-франчайзі зросла у 6 разів і на кінець року налічувала понад 12,5 тис. одиниць (рис. 5.2).

Рис. 5.2. Динаміка кількості франчайзингових підприємств в Україні (побудовано за матеріалами [21; 44; 94])

При цьому наголосимо, що вищенаведені дані щодо розвитку франчайзингу в Україні є певною мірою приблизними оцінками експертів зазначених організацій. Пояснюється це тим, що вітчизняні суб'єкти господарювання не надають статистичним органам інформацію про свою участь у франчайзингових взаємовідносинах. Очевидним є те, що достовірні статистичні дані щодо розвитку франчайзингу можуть бути отримані в разі законодавчого закріплення за сторонами франчайзингових взаємовідносин обов'язку реєструвати франчайзингові договори в органах державної реєстрації. Такий обов'язок передбачається Проектом Закону України "Про франчайзинг". Водночас, необхідність реєстрації франчайзингового договору може стати бюрократичною перепоною на шляху розвитку франчайзингових відносин в Україні.

Стійка тенденція поширення відносин франчайзингу серед суб'єктів вітчизняного бізнесу підтверджується дослідженнями всіх організацій, що стежать за динамікою використання франчайзингової форми організування підприємницької діяльності в нашій країні. Тенденцію поширення франчайзингу в Україні засвідчують відомості щодо розвитку окремих вітчизняних мереж підприємств (табл. 5.1).

Однак говорити про широке використання вітчизняними суб'єктами господарювання франчайзингової форми співробітництва ще досить рано. Це підтверджується такими статистичними даними, що відображають розвиток франчайзингу в окремих країнах Європи: на початку нинішнього століття у Франції нараховувалось близько ЗО тис. франчайзингових підприємств [17], Німеччині – 37 тис. [101], Італії – 26 тис. [59], Угорщині – 5 тис. [67]. Щодо рівня розвитку франчайзингових відносин на батьківщині сучасного франчайзингу – США, то ця країна посідає перше місце за масштабами використання франчайзингової форми організування підприємницької діяльності. За даними Міжнародної асоціації франчайзингу, в США нараховується більше 350 тис. франчайзингових підприємств, які здійснюють свою діяльність у рамках близько 1500 франчайзингових мереж [41].

Однією з особливостей розвитку франчайзингу в Україні є те, що він в основному представлений мережами вітчизняного походження (відповідно до результатів експертної оцінки Асоціації франчайзингу України [52]). Частково така ситуація зумовлена простотою виходу на український ринок саме вітчизняних підприємств, оскільки від них вимагається мінімальна адаптація свого франчайзингового пакета до місцевих умов. Крім того, низка відомих іноземних франчайзерів ("Макдоналдс", "Кока-кола" та ін.) відкривають на території України свої власні підприємства, не використовуючи франчайзингову форму розширення діяльності, пояснюючи це:

– недосконалістю вітчизняного законодавства щодо захисту інтелектуальної власності;

– відсутністю достатньо кваліфікованих і лояльних керівників – потенційних франчайзі;

– неготовністю вітчизняних підприємців чітко дотримуватись встановлених франчайзером стандартів діяльності, що може негативно вплинути на імідж торговельної марки франчайзингової мережі [52; 118].

Особливості структури франчайзингових мереж, що діють на території України, за ознакою країни походження франчайзера значною мірою зумовлюються внутрішніми економіко-фінансовими чинниками формування та розвитку франчайзингових відносин підприємств, зокрема, розміром франчайзингової винагороди, величиною інвестицій у створення та забезпечення діяльності франчайзингового підприємства, економічними результатами діяльності франчайзингового підприємства (табл. 5.2).

Як видно з табл. 5.2, умови використання франшиз вітчизняного походження, порівняно з умовами, що пропонуються іноземними франчайзерами, є більш привабливими для франчайзі з позиції розміру франчайзингових платежів, загальної величини інвестицій у створення та забезпечення функціонування франчайзингового підприємства, а також терміну окупності інвестицій. Досить обтяжливі вимоги іноземних франчайзерів у вітчизняних умовах нестачі у дрібних підприємців власного початкового капіталу, а також важкого доступу до кредитних ресурсів, дозволяють очікувати подальшого зростання ролі вітчизняних франчайзерів у розвитку франчайзингових відносин в Україні.

Водночас, світовий досвід формування й розвитку франчайзингових відносин підприємств засвідчив, що привабливі умови співробітництва, як правило, пропонуються франчайзерами, які тільки розпочинають свою діяльність на умовах франчайзингу, з метою залучення франчайзі у систему. В міру розширення франчайзингової мережі та підвищення рівня відомості торговельної марки франчайзера на споживчому ринку розміри франчайзингових платежів та інвестицій у створення франчайзингового підприємства зростають. Подібна тенденція спостерігається і серед вітчизняних франчайзерів (табл. 5.3).

Незважаючи на домінуючу роль на українському ринку вітчизняних франчайзерів, на території нашої держави представлені також франчайзингові мережі з Росії, Польщі, Нідерландів, Франції, США, Німеччини, Великої Британії та інших країн [52]. Найбільшими іноземними франчайзерами, що працюють на території України, є "Баскін Роббінс" (США), "Лукоіл" (Росія), ТНК (Росія), "Монарх" (Канада), "Еконіка" (Росія) та деякі ін. В Україні пропонують до продажу також франшизи низки інших іноземних франчайзерів, однак вони користуються незначним попитом з боку вітчизняних потенційних франчайзі.

Таблиця 5.3. Динаміка вартості входження у вітчизняні франчайзингові мережі за 2004– 2006 pp. (за матеріалами [50–52])

Присутність в Україні іноземних компаній як франчайзерів має окремі позитивні наслідки. Як зазначає А. Виноградська [17], функціонування іноземних франчайзерів дозволить вітчизняним підприємствам з часом накопичити досвід ведення діяльності в умовах франчайзингових відносин, достатній для більш широкого розвитку договірної системи внутрішнього франчайзингу в Україні. Крім того, діяльність іноземних франчайзерів сприяє постачанню на вітчизняний ринок нових товарів і послуг.

Згідно з експертними оцінками Асоціації франчайзингу України, франчайзингові відносини підприємств у нашій державі розвиваються у галузі торгівлі (роздрібна торгівля одягом, промисловими та продовольчими товарами), громадського харчування (фаст-фуд), надання послуг індивідуальним споживачам (туристичні, спортивні послуги, автосервіс, навчання, послуги хімчисток, салонів краси тощо) та суб'єктам підприємництва (консалтинг), виробництва. Водночас, рівень поширення відносин франчайзингу у різних сферах господарювання України досить нерівномірний (рис. 5.3, рис. 5.4).

Як видно з рис. 5.3, найбільша кількість франчайзерів в Україні (понад 100) працює у сфері торгівлі, що пояснюється відносною простотою формування франчайзингового пакета та побудови взаємовідносин із франчайзі у цій сфері. Від франчайзера вимагається лише формулювання вимог щодо торговельного обладнання й оформлення торговельного приміщення та подальша поставка товарів для франчайзі. Найбільшими вітчизняними франчайзерами у сфері торгівлі є ТД "Грегорі Арбер" (торговельна марка "Арбер"), ВАТ "Сенсус", корпорація "Села" та ін.

Рис. 5.4. Структура вітчизняних франчайзі за сферами підприємницької діяльності станом на початок 2006 р. [24]

На відміну від торговельної, діяльність у сфері громадського харчування вимагає від франчайзера розроблення детальної концепції ведення підприємницької діяльності та супроводжується низкою технічних і технологічних труднощів, що зумовлює меншу зацікавленість з боку потенційних франчайзерів. В Україні в сфері громадського харчування працює близько 40 франчайзингових мереж [24]. Водночас, ця галузь лідирує за кількістю франчайзі, які функціонують (див. рис. 5.4), що пояснюється кон'юнктурою та тенденціями вітчизняного ринку громадського харчування швидкого обслуговування. Найбільш відомим вітчизняним франчайзером, що працює у сфері громадського харчування, є ТОВ "Системи швидкого харчування" (торговельні марки "Піца Челентано", "Картопляна хата", "Кафе Пункт", "Япі").

Досить перспективним напрямом розвитку франчайзингу в Україні є сфера послуг. На сьогоднішній день уній працює близько 40 франчайзерів: 30 – у сфері послуг індивідуальним споживачам та 10 – у сфері послуг суб'єктам підприємництва [24]. За прогнозами експертів, через 2–3 роки ця галузь вийде на перше місце за розвитком франчайзингових відносин. Пояснюється це незначними затратами для започаткування підприємницької діяльності у сфері послуг, а також перспективністю цієї галузі з огляду на зростання попиту з боку споживачів на послуги. Серед найбільших вітчизняних франчайзерів у сфері послуг доцільно зазначити компанії "Вояж-Київ" (торговельна марка "Галопом по Європах"), "Софт Сервіс Холдинг" (торговельна марка "Декор Сервіс"), "Ун Моменто".

Дані рис. 5.3 та 5.4 засвідчують досить повільний розвиток франчайзингу у сфері виробництва. В Україні станом на 2006 р. працювало близько 10 франчайзерів, що займалися виробничою діяльністю (в основному виготовленням продуктів харчування) [24]. Основними причинами, що стримують поширення франчайзингу в Україні у сфері виробництва, є необхідність здійснення значних капіталовкладень як франчайзерами, так і франчайзі, а також тривалий термін окупності таких вкладень.

Водночас, варто зауважити, що розвиток франчайзингу у сфері виробництва не набув значного поширення не лише в Україні, а й у світі загалом. Так, за даними Frandata Corporation, до найбільш охоплених франчайзинговими відносинами сфер підприємницької діяльності у світі належать [28]:

– громадське харчування швидкого обслуговування (фаст-фуд) (18 %);

– роздрібна торгівля (14 %);

– сфера послуг (12 %);

– автомобільні перевезення (8 %);

– будівництво (7 %);

– інші сфери (41 %).

Незважаючи на стійку тенденцію поширення франчайзингової форми співробітництва в Україні, буде перебільшенням стверджувати, які в нашій державі створені всі необхідні умови для розвитку франчайзингу. Існують такі групи факторів, що перешкоджають стрімкому розвитку франчайзингу в Україні [17; 31; 48; 52; 61; 69; 116]:

1) економічні:

– нестабільність та непередбачуваність розвитку української економіки;

– відсутність у більшості підприємців (потенційних франчайзі) необхідного стартового капіталу для входження у франчайзингову систему та труднощі з отриманням кредитів;

2) організаційно-правові:

– відсутність належної інфраструктури з обслуговування учасників франчайзингових відносин;

– недосконалість правового забезпечення здійснення франчайзингових відносин в Україні;

3) соціально-психологічні:

– відсутність у вітчизняних підприємців належного досвіду використання франчайзингової форми співробітництва;

– відсутність у значної частини вітчизняних підприємців належної поваги до інтелектуальної власності інших суб'єктів ринку, а також готовності суворо дотримуватись встановлених франчайзером стандартів та критеріїв діяльності;

– недостатня кількість вітчизняних кваліфікованих спеціалістів у сфері франчайзингу;

– високий ступінь недовіри до франчайзингової форми організування підприємницької діяльності у зв'язку з недостатньою популяризацією впровадження франчайзингу в українську практику підприємництва тощо.

Розв'язання зазначених вище проблем дозволить забезпечити широке використання в Україні франчайзингової форми організування підприємницької діяльності та, як наслідок, вирішити низку проблем розвитку вітчизняного підприємництва.

Контрольні запитання

1. Вирішенню яких проблем вітчизняного малого та великого підприємництва сприятиме використання вітчизняними суб'єктами господарювання франчайзингової форми співробітництва?

2. Які характерні риси франчайзингу сприяють малим підприємствам у вирішенні проблеми нестачі в їх власників та менеджерів професійного досвіду, знань і навичок роботи?

3. Вкажіть відсоток банкрутства франчайзингових підприємств та незалежних суб'єктів підприємництва за різні проміжки часу від початку функціонування.

4. Охарактеризуйте стан розвитку вітчизняного франчайзингу порівняно з розвитком франчайзингових відносин у розвинутих країнах світу.

5. Охарактеризуйте динаміку кількості франчайзингових мереж і франчайзингових підприємств в Україні.

6. Розкрийте особливості структури вітчизняних учасників франчайзингових відносин за сферами підприємницької діяльності та країнами походження.

7. Які чинники перешкоджають розвитку франчайзингу в Україні?

8. Вкажіть основні законодавчі акти, відповідно до яких повинні реалізовуватись франчайзингові відносини в Україні.

9. Наведіть приклади франчайзингових мереж вітчизняного походження.