Естетика - Газнюк Л.М. - Мимесис

Уже з античності європейська філософська думка досить ясно показала, що основу мистецтва, як особливої людської діяльності, становить мимесис - специфічне й різноманітне наслідування. Виходячи з того, що всі мистецтва ґрунтуються на мимесисі, саму сутність цього поняття мислителі античності витлумачували по-різному. Піфагорійці думали, що музика наслідує "гармонії небесних сфер"; Демокрит був переконаний, що мистецтво в широкому його розумінні (як продуктивна творча діяльність людини) походить від наслідування людиною тварини (ткацтво від наслідування павукові, домобудівництво - ластівці, спів - птахам і т. п.). Більш докладно теорія мимесису була розроблена Платоном й Аристотелем. При цьому термін "мимесис" наділявся ними широким спектром значень, Платон вважав, що наслідування становить основу всякої творчості. Поезія, наприклад, може наслідувати істини й благо. Однак, звичайно, мистецтва обмежуються наслідуванням предметам або явищам матеріального світу, і в цьому Платон вбачав їхню обмеженість і недосконалість, тому що самі предмети видимого світу він розумів лише як слабкі "тіні" (або наслідування) миру ідей.

Власне естетична концепція мимесису належить Аристотелю. Вона містить у собі й адекватне відображення дійсності (зображення речей такими, "як вони були або є"), і діяльність творчої уяви (зображення їх такими, "як про них говорять і думають"), й ідеалізацію дійсності (зображення їх такими, "якими вони повинні бути"). Залежно від творчого завдання, художник може свідомо або ідеалізувати, підняти своїх героїв (так робить трагічний поет), або представити їх у смішному й непривабливому виді (що властиво авторам комедій), або зобразити їх у звичайному виді. Ціль мимесису в мистецтві, згідно Аристотелю, - придбання знання й порушення почуття задоволення від відтворення, споглядання й пізнавання предмета.

Неоплатоники, поглиблюючи ідеї Платона, вбачали зміст мистецтв у наслідуванні не зовнішньому вигляду, але самим візуальним ідеям (эйдосам) видимих предметів, тобто у вираженні їх сутнісних (прекрасних у його естетиці) споконвічних підстав. Ці ідеї вже на християнській основі були переосмислені в XX ст. неоправославной естетикою, особливо послідовно С. Булгаковим, у принцип софійності мистецтва.

У Середині століття миметична концепція мистецтва характерна для західноєвропейського живопису й скульптури, а у Візантії панує її специфічний різновид - символічне зображення.

В новоєвропейській естетиці концепція мимесису влилася в контекст "теорії наслідування", що на різних етапах історії естетики й у різних школах, напрямках, плинах розуміла "наслідування" (або мимесис): від ілюзорно-фотографічного наслідування видимим формам матеріальних предметів і життєвих ситуацій (натуралізм, фотореалізм) через умовно узагальнене вираження типових образів, характерів, дій повсякденної дійсності (реалізм у різних його формах) до "наслідування" якимсь споконвічним ідеальним принципам, ідеям, архетипам, недоступним безпосередньому баченню (романтизм, символізм, деякі напрямки авангардного мистецтва XX ст.).

В цілому у візуальних мистецтвах з найдавніших часів до початку XX в. миметичний принцип був пануючим, тому що наслідування - створення копії, подоби, візуального двійника, відображення швидко-минучих матеріальних предметів і явиш, прагнення до подолання часу шляхом увіковічення їхнього вигляду в більш міцних матеріалах мистецтва генетично властива людині. Тільки з появою фотографії вона стала слабшати, і більшість напрямків авангардного й модерністського мистецтва свідомо відмовляються від миметичного принципу в елітарних візуальних мистецтвах. Він зберігається тільки в масовому мистецтві й консервативно-комерційній продукції.

Сутність миметичного мистецтва в цілому становить ізоморфне відображення (таке, що зберігає певну подобу форм), або вираження за допомогою образів. Мистецтво - це образне, тобто таке, що принципово не може бути адекватно передане в мові, або формально-логічне, вираження якоїсь значущої реальності. Звідси художній образ - основна й найбільш загальна форма вираження в мистецтві, або основний спосіб художнього мислення, буття твору мистецтва. Мимесис у мистецтві найбільш повно здійснюється за допомогою художніх образів.