Етика - Тофтул М.Г. - Специфіка педагогічної етики у ВНЗ

Дії керівників навчальних закладів визначаються службовими обов'язками, характером управлінської праці. їх завдання полягають у тому, щоб дбати про організацію навчально-виховного процесу, підвищувати кваліфікацію педагогів, обмінюватись досвідом і контролювати роботу колективу. Специфіка моральних відносин у системі "педагог — керівник навчального закладу" зумовлена суперечностями і конфліктами, що виникають між сторонами. Нерідко ці суперечності і конфлікти є випадковими, мають суб'єктивний характер, а їх розв'язання залежить від моральних позицій сторін.

Основою суперечностей у системі "педагог — керівник навчального закладу (підрозділу)" є насамперед нерівність сторін. Керівник дає розпорядження, оцінює роботу педагога, заохочує чи карає, а педагог зобов'язаний виконувати його накази, враховувати його оцінки праці. Від цього часто залежать становище і авторитет педагога у школі та за її межами. Суперечності між ними можливі унаслідок неоднакового бачення ситуацій і свого місця в ній, різного рівня професійної й особистої культури, неспівмірності ціннісних орієнтацій тощо.

Ефективний керівник повинен:

— знати свою справу, володіти управлінськими, адміністративними навичками;

— бути комунікабельним, уміти працювати з людьми, впливати на них та керувати ними;

— генерувати ідеї, приймати рішення, брати на себе відповідальність;

— делегувати повноваження і розподіляти ролі у колективі;

— коригувати стиль і практику керівництва. Керівник навчального закладу несе більшу відповідальність за ефективність навчально-виховного процесу, ніж працівники колективу, що відповідно зумовлює вимоги до нього.

Відносини в системі "керівник — педагог" мають вибудовуватися відповідно до принципів демократизму керівництва, гуманізму і толерантності; а також на засадах доброзичливості, привітності, ввічливості, коректності; вимогливості, об'єктивності, справедливості; критичності та самокритичності. Керівник має використовувати свої права і становище для ефективного виконання педагогічним колективом обов'язків, бути вимогливим до себе і кожного педагога, враховуючи його позитивні якості, недоліки, постійно розвивати свої професійні і моральні якості, встановлювати з педагогами відносини, які б максимально сприяли поліпшенню взаєморозуміння з ними. Він повинен зважати на думку педагогів, бути уважним до кожного, відповідально ставитися до результатів їх праці; постійно радитися з педагогами і колективом при розв'язанні актуальних проблем діяльності колективу.

У системі відносин "педагог — керівник" етика рекомендує педагогу бути дисциплінованим та ініціативним, підкорятися вмотивованим вимогам керівника, дотримуватися субординації, бути ввічливим; розуміти відповідальність керівника за колектив; виявляти сміливість і твердість при захисті власної думки; непримиренно ставитися до проявів догідництва, підлесливості, підлабузництва, сліпої покірності і байдужості до неправильних дій керівника.

Специфіка педагогічної етики у ВНЗ

Праця педагога вищого навчального закладу істотно відрізняється від праці учителя школи. Особливістю етики у вищій школі є ставлення працівника до навчальних програм і стандартів освіти. Маючи досягнення у відповідній галузі науки, педагог може дозволити собі запропонувати авторський курс лекцій з відповідної дисципліни, розробити спецкурс. Такі права накладають відповідальність за наслідки ініціатив. Відносини "педагог — студент" відрізняються від відносин учителя з учнями: вони демократичніші, толерантніші, вибудовуються на основі діалогу і взаємної поваги. Дистанція між викладачем і студентом скорочується, її вибір є непростою проблемою. Студент — доросла людина із власними поглядами, світоглядом, переконаннями, уподобаннями. Він самостійно вибрав майбутню професію, а тому більше, ніж учень, зацікавлений в одержанні знань, виробленні умінь і навичок. Специфічні й відносини між працівниками, що зумовлено "ієрархічною" системою колективу (асистент — старший викладач — доцент — професор і т. д.), необхідністю поєднувати функції педагога і вченого тощо.

Нові етичні проблеми в життєдіяльності колективів вищої школи постали зі змінами відповідно до положень Болонської декларації, основною ідеєю якої е перехід від викладання до організації самостійного навчання, самоосвіти, саморозвитку і самовиховання студентів, її реалізація пов'язана з багатьма труднощами: години викладання (курси лекцій) скорочують, а рівень самостійної роботи студентів надто низький. Унаслідок цього знижується якість освіти та виховання, ускладнюється психологічний клімат на кафедрах. Усе це зумовлює нові проблеми етики відносин у вищій школі, які необхідно бачити, аналізувати, шукаючи адекватні відповіді на різноманітні моральні виклики.