Прикладна етика - Аболіна Т.Г. - 6.4. Морально-правова регламентація професійної діяльності соціологів

Стосовно моральної і правової регламентації професійної діяльності соціолога, то тут соціологія виявилась під тиском ряду проблем, як загальнонаціональних, так і породжених новою роллю, яку соціологія почала відігравати в суспільстві.

До загальнонаціональних проблем, насамперед, варто віднести загальний дефіцит моральної регуляції поведінки людей - стара ціннісно-нормативна система зруйнована, а процес формування нової занадто уповільнився. Стан аномії значною мірою впливає як на загальний морально-психологічний дух членів суспільства (деморалізованість, відсутність впевненості у завтрашньому дні і т. д.), так і на формування моральних регуляторів їх соціально-професійної поведінки в нових умовах.

Зміна соціальних умов призвела до руйнації ряду основ професійної наукової діяльності. Порушений адекватний взаємообмін з суспільством - суспільство не забезпечує вченим навіть мінімального матеріального рівня, необхідного не тільки для роботи, але і для життя.

Цінності науки вступили в суперечність із цінностями виробництва і ринку; в першу чергу, це стосується винагороди: професійне покликання - в науці і гроші - у виробництві і на ринку.

Підвищення попиту на соціологічні опитування викликало великий притік в соціологію людей, що не мають спеціальної систематичної підготовки і незнайомі чи недостатньо знайомі із специфікою морально-професійної регламентації соціологічної роботи.

Один із таких контингентів представлений суспільствознавцями - спеціалістами в галузі істмату та інших суспільних дисциплін, яких в соціологію привела зміна ідеологічної парадигми суспільства. Як правило, ці спеціалісти достатньо добре володіють навиками роботи з літературою, і тому освоєння нової сфери знання в тій частині, де йдеться про теоретичний аналіз чи викладання, не є для них принциповою зміною виду професійної діяльності. Інакше складається, коли життєві обставини і вітальні потреби примушують їх займатися емпіричною соціологією, що вимагає принципово іншого базису знань, пов'язаного з математичною статистикою і проблемою вимірів.

Іншим фактором, стимулюючим притік в соціологію осіб, що не мають професійної підготовки, є гроші, які з'явились на ринку "соціологічних послуг". Гроші привернули до професії соціолога увагу людей, для яких вони є основною (якщо не єдиною) цінністю, - "соціологічних дилерів і брокерів" - посередників, що здатні знайти спонсорів чи відповідні фонди; взяти у них гроші і переадресувати їх спеціалістам. У кращому випадку; в гіршому - посередники - особи, які не мають професійної підготовки, виконують "замовлення" самостійно. При цьому на публічну арену ці посередники (тобто представники соціального інституту торгівлі і маркетингу, з відповідною конфігурацією морально-професійних цінностей), не соромлячись виходять самі, причому під назвою "соціолог".

Самозванці - це основна проблема соціологічної спільноти України. Професійна самоідентифікація в нормальному суспільстві - умова необхідна, але недостатня для визнання індивіда спеціалістом у тій сфері, з якою він себе ідентифікує. Професія передбачає:

1) здобуття відповідної освіти (у вищому освітньому закладі чи в аспірантурі); самоосвіта потребує підтвердження її рівня, в певній формі виражене професійною спільнотою;

2) місце в ієрархічній професійній структурі;

3) наукові публікації як результат діяльності, який може отримати експертну оцінку і відгук з боку колег-професіоналів;

4) найголовніше - прийняття професійних цінностей і підпорядкування професійно-етичній регламентації відповідної діяльності.

Професіоналізм разом із сукупністю спеціальних знань, навичок містить знання і володіння правилами професійної поведінки і взаємин. Етос соціологів, як правило, базується на загальнолюдських моральних цінностях, загальному громадянському законодавстві й етиці наукової діяльності і наукового спілкування.

Проте соціологія (і насамперед її емпірична складова) має свою специфіку, яка ставить додаткові вимоги до моральної регламентації:

o колективний характер праці;

o спадкоємність (наступність) і порівнюваність результатів;

o конфіденційність проблем дослідження;

o ділові стосунки (із замовниками);

o соціально-політична і громадянська значимість результатів.

Колективний характер праці, спадкоємність і порівнюваність результатів в емпіричній соціології призводять до того, що проблема плагіату в емпіричній соціології має більш складний характер, ніж в інших галузях науки. Вчений соціолог дуже вразливий у зв'язку із можливістю присвоєння результатів його праці чи ігнорування його імені при маніпуляціях з його даними. Проблема посилань в соціології потребує більш строгої регламентації. Особливо це відноситься до інструментарію дослідження.

Але взаємини соціолога не обмежуються тільки локальними професійними контактами. Багатоаспектність професійної етики соціолога обумовлена мультиваріантністю його соціальних відносин. У сучасних умовах соціолог як представник професійної спільноти повинен мати особисту моральну відповідальність за взаємовідносини з різними суб'єктами, з якими доводиться вступати в контакти при виконанні професійних обов'язків:

1) з суспільством, представленим: а) ретрансляторами інформації (журналісти, політики, політологи, коментатори; б) споживачами інформації (спеціалісти, що апелюють до результатів соціологічних досліджень); в) громадською думкою, що висловлюється населенням; г) владними структурами і ідеологічними інститутами, зацікавленими в тенденційній інформації;

2) зі співробітниками в конкретних проектах;

3) з респондентами;

4) з замовниками;

5) з професійним співтовариством.

Відсутність канонів професійної етики в Україні в новій соціальній ситуації, на жаль, вже призвело до різноманітних спекуляцій навколо соціології, ритуального звернення до соціології і кон'юнктурних проклять на її адресу.

На відміну від громадськості, професійна спільнота дещо запізнюється з обговоренням внутрішніх проблем, пов'язаних із взаєминами соціологів (як представників професійної спільноти) із суспільством в цілому, надаючи пріоритет в обговоренні цих проблем і винесенні оцінок різноманітним соціально-політичним спекулянтам.

Першим кроком до подолання професійної аномії соціологів у представників Комісії професійної етики Соціологічної асоціації України стала розробка Кодексу професійної етики.

При підготовці даного кодексу Комісія професійної етики керувалася такими критеріями:

1) кодекс має відповідати основним вимогам, прийнятим в даний час світовою соціологічною спільнотою;

2) він має враховувати реалії професійної діяльності і типові моральні проблеми українських соціологів у сучасній суспільній ситуації;

3) кодекс має бути нормативним документом, що чітко регламентує моральні аспекти професійної діяльності;

4) кодекс має сприяти запобіганню професійних конфліктів і конструктивному розв'язанню моральних колізій, що виникають під час роботи і професійного спілкування.

Сьогодні, коли нормативна база систематизована в рамках регламентуючого документа, основне завдання тієї частини соціологічної спільноти, яка вважає себе професіоналами, - зробити все можливе, щоб норми, закріплені в кодексі, були не архівною цінністю, виступали діючими регуляторами професійної етики, формуючи корпоративну солідарність.

У питанні про природу моралі, а отже, і зміст етики недопустимі як абсолютизація її загальних принципів і норм, так і перебільшення специфіки, самостійності будь-яких її складових частин. їх варто розглядати у діалектичній єдності. І хоча в основу конкретних обов'язків представників тієї або іншої професії покладаються в умовах суспільства ті само вимоги моралі, все ж існують специфічні вимоги професійної етики. Наприклад, для лікаря головне - чуйне, уважне ставлення до хворого, справжня турбота про здоров'я і життя людей; для вчителя - любов до дітей, усвідомлення своєї відповідальності за їх виховання, підготовку до самостійної діяльності.

Моральнісна специфіка присутня і в роботі інженера, вченого, дипломата, судді, представників інших суспільно значимих професій. Звичайно, не всі ті чи інші вимоги строго специфічні. Наприклад, компетентність, справедливість, повага до особистості повинні бути притаманні будь-якій людині. Всі люди лише виграють, якщо будуть чуйними і уважними один до одного, чесними, справедливими, взаємно вимогливими і т. д. Це дійсно так. Особливість, напевне, полягає в мірі наявності рушійних мотивів і в механізмі реалізації тих чи інших морально-професійних якостей.

Так, чуйність, гуманність, відповідальність за їх загальної значимості особливо важливі в діяльності медика і вимагають відповідного розвитку у представників цієї професії. В діяльності юриста первинне значення відіграють відповідальність і справедливість. Але якими б специфічними не були моральні вимоги до представників певної професійної групи, вони будуть мати відповідний аналог в загальному морально-етичному кодексі. Тут багато залежить від правильної розстановки акцентів, врахування того головного, що визначає специфіку морально-професійних відносин.

Моральні вимоги завжди реалізуються по-різному, підпорядковуючись загальнолюдським етичним нормам. Багато залежить від конкретних обставин, досвіду і моральнісного розвитку особистості, соціальної зрілості колективу, морально-психологічного клімату, що в ньому склався.

Будь-який спеціаліст повинен володіти сукупністю не тільки професійних, але й загальних моральних якостей, здатністю до самостійної орієнтації в складних морально-етичних колізіях. Це важлива складова професійної майстерності, активна форма творчого застосування моральних норм, показник вміння діяти з урахуванням конкретної ситуації, індивідуальних здібностей спеціаліста.

Професійна мораль, маючи деякі особливості, входить складовою частиною в загальну так, як і професійна етика є частиною загальної етичної теорії. Як частина цілого професійна етика відрізняється від загальної, не тільки своєрідною модифікацією, але й тим специфічним, що не охоплює загального, цілого. Цим не вичерпується зв'язок і різниця двох підходів до моралі. Вони діалектично проникають одна в одну, при цьому перша дає загальне розуміння специфічної природи моралі, а інша, ґрунтуючись на ньому, конкретизує його і поглиблює із врахуванням етичних знань, особливостей професійної діяльності. До представників різних професій суспільство пред'являє підвищені вимоги в силу ряду факторів і насамперед тому, що їх діяльність пов'язана безпосередньо з людьми, з їх інтересами, схильностями, почуттями і т.д.

Інтенсивність і якість будь-якої трудової діяльності залежить не тільки від рівня освіти, об'єкта спеціальних знань, наявності необхідних навиків і вмінь, але і від моральних якостей працівника. Ними визначають сталі прояви моральної свідомості в поведінці, вчинках людей. У діяльнісній сфері моральність людини займає особливе місце, інколи грає одну з головних ролей у вирішенні професійних завдань.

Навіть в межах однієї професії по-різному проявляються певні моральні якості. Особливості поведінки людини залежать як від мікросередовища, так і від особливостей близького оточення, від характеру міжособистісних стосунків, внутрішніх переживань, які групуються навколо думок, навичок, прийомів, що потрібні для виконання даної роботи. Під їх впливом формуються звички, складність і цільність вольових, інтелектуальних і психологічних процесів. У такій праці поведінка при багаторазовому повторі перетворюється в особистісні якості. Набуті людиною професійні вміння стають індивідуалізованими, сталими.

Цим, власне, і обумовлена необхідність моральної характеристики працівників. Вона не може обмежуватися його широкими соціальними позиціями, а за необхідністю повинна поширюватися на його суто професійні якості, розглядатися в контексті відносин, що складаються в межах даної професії, її місця і ролі в житті суспільства. Завданням професійної етики є не тільки розкриття об'єктивних причин виникнення, закономірностей і тенденцій розвитку професійної моралі, не тільки конкретизація загально етичних категорій, принципів і норм відносно із врахуванням різних видів трудової діяльності, але й розкриття самого характеру впливу цих принципів і норм на практику професійних стосунків. Професійна етика відображає те, як ці відносини відображаються у свідомості людини і втілюються в її вчинках.