Історія української преси - Животко А.П. - Політична диференціація в 1830-х роках. Партії і їх органи. "Руслан" та інші

Цінною скарбницею українського наукового-культурного життя став другий орган, що вийшов з лона Наукового Товариства ім. Шевченка. На цей раз вже стисло його орган, його "Записки", що почали виходити у Львові з 1892 р.

Думку про це видання підніс був О. Кониський в статті, що появилася у "Правді", про потребу зміни Товариства на наукову установу з метою, щоб вона стала засновником майбутньої української Академії наук.

У зв'язку з цим О. Барвінський та Д. Гладилович поставили були на загальних зборах Товариства справу видання "Записок". Збори ухвалили з 1890 р. видавати щорічно поки що хоч один том "Записок" Товариства ім. Шевченка. Окрім наукових статей, рефератів і вістей мала бути тут також історія заснування та план і програма дальшої діяльності Товариства.

Друк 1-го тому мав початися у жовтні 1890 р. Посередником між Товариством і науковими силами на східноукраїнських землях був О. Кониський. Він звернувся по праці першого тому до В. Антоновича, Лучицького, Мови, Нечуя, які приобіцяли їх виготовити, але на визначений термін їх не надіслано. Не наспіли Й інші праці. Тому

1890 р. "Записки" не вийшли. Не появилися вони й у 1891 р., хоч українські наукові працівники, особливо із українських земель під Росією, клали велику вагу на наукову діяльність Товариства. Щойно в 1892 p., з хвилею зміни Товариства на наукову установу, появився перший том "Записок". А від другого тому з 1893 р. мали вони вже назву "Записки Наукового Товариства ім. Шевченка".

Упорядником першого тому був Ю. Целевич, а двох наступних О. Барвінський. З 1895 р. редакцію "Записок" перебрав проф. М. Грушевський, який і провадив її до 1913 р. У першому числі 1895 році випустив він 4 книжки, а від 1896 р. почав випускати по б книжок річно.

Так, за його редакцією вийшло 110 томів "Записок" із загальної кількості 155, що появилися до 1938 p., переживши і роки першої світової війни, коли, хоч і в скороченому вигляді, продовжували виходити.

Був це часопис, що містив праці визначніших наукових сил з історії України, українського письменства, філології, етнографії, краєзнавства, а пізніш — з природничих наук.

Крім основних праць, давав він місце для розвідок. Тут же заведено було відділ наукової хроніки з цінними оглядами наукового життя і зокрема оглядами часописів, що появлялися на всіх українських землях в різних мовах. Врешті, не менш цінний відділ бібліографії з рецензіями та рефератами наукових праць.

Цілий зміст "Записок" вимагав би окремої студії. Тут треба лише зазначити їх величезну вагу і ту роль, яку вони відіграли у формуванні та організації української наукової думки, піднісши її до рівня загальноєвропейської науки.

Політична диференціація в 1830-х роках. Партії і їх органи. "Руслан" та інші

Тим часом 1890-ті роки приносять на галицько-українські землі диференціацію політичної думки. Оформлюються такі політичні партії як Українська національно-демократична партія, політичне становище якої відбивається в газеті "Діло"; Українська радикальна партія, що починає розгортати журналістичну діяльність через організацію власної преси; Українська соціально-демократична партія на чолі з М. Ганкевичем, органом якої стає "Robitnyk"; далі — "Католицький Русько-Народній Союз" на чолі з О. Барвінським і своїм щоденником під назвою "Руслан", що поруч "Діла" займає в історії преси кінця XIX і початку XX ст. одне з поважних місць.

Крім матеріалів публіцистичного характеру на теми поточного суспільно-політичного життя, що відбивають становище Союзу до того чи іншого явища, в "Руслані" знайшли місце як твори красного письменства, так різного роду розвідки, наукові праці, спомини, листування тощо. Серед співробітників — Б. Лепкий (збірка новел "Щаслива година" та інші), О. Маковей (Ярошенко) з його збіркою гуморесок "Наші знайомі", О. Кониський, Л. Лопатинський, Крушельницький, В. Щурат, що дав також переклади чільніших європейських поетів під заголовком "Поезія XIX віка", Окуневський, В. Бірчак, О. Луцький, Я. Гординський, П. Карманеький та інші. Крім того, не публіковані на той час твори М. Старицького, А. Могильницького тощо. З розвідок літературно-критичного характеру досить згадати тут хоча б такі: "Характеристика поезій Гулака-Артемовського та Козаччина і гайдамаччина в "Енеїді" Котляревського" К. Студинського. Праця ця появилася потім окремим виданням і викликала відгук І. Стешенка. На цей відгук відповів автор статтею під заголовком "Котляревський і Артемовський". Тут же стаття О. Барвінського "Письменська спадщина бл. п. Костя Горбаля", цікава праця Я. Горд и нського під заголовком "Іван Гушалевич і його творчість", праці В. Щурата, О. Макарушки, Лопатинського, Б. Лепкого ("З дослідів над Шевченковою "Наймичкою"); врешті, дві статті про "Москвофільство в Галичині і в Австро-Угорщині" та про "Вплив України на розвиток руського письменства в Галичині" — обидві на підставі публікації К. Студинського "Кореспонденція Як. Головацького в літах 1856—1862".

В. Барвінський дав низку історичних розвідок та статей старшої доби історії України; І. Нечуй-Левицький — "Українських гетьманів Брюховецького та Тетерю"; С. Білінський — з історії утиску українського елементу під польсько-шляхетським режимом; А. Вахнянин — "Причинки до історії руської справи в Галичині в літах 1848-1870"; Я. Левицький подав розвідку про Львівську духовну семінарію в літах 1887—1891 та інші.

Зі споминів — в першу чергу О. К. "Цікава сторінка з минулого", в якій автор подає відомості про Т. Лебединцева, додає свої нотатки, як очевидець побуту Лебединцева у Львові та характеристику його і його праці на Холмшині; не менш цікаві тут же спомини О. Барвінського,

О. Левицького та інші. До всього того — сторінки з гуцульського життя і долі цієї галузки українського люду, що їх подав М. Попель, як також причинки до характеристики суспільно-культурного життя української колонії в Канаді, що їх дають кореспонденції П. Філяса під заголовком "З Канадійської Руси".

Та чи не найціннішою є кореспонденція українських діячів другої половини XIX ст., опублікована на сторінках "Руслана" (1906 р. та інші) О. Барвінським під заголовком "Матеріяли до національно-політичного і культурного руху Русинів", що охоплюють листи В. Барвінського, О. Барвінського, М. Грушевського, М. Жученка, С. Качали, М. Комарова, І. Нечуя-Левицького, В. Масляка, В. Мови, В. Навроцького, О. Огоновського, Т. Окуневського, Рудченка, М. Старицького, Д. Танячкевича, Ю. Федьковича, В. Шашкевича, М. Шашкевича та багатьох інших. Зокрема ним же подано було п'ять листів І. Нечуя-Левицького до редакції "Правди", що кидають світло на тогочасні літературні взаємини між галичанами і східноукраїнськими землями.

Вже цей коротенький огляд свідчить про той цінний вклад, що його поклав "Руслан" до української національно-культурної скарбниці.