Інвестиційний аналіз - Боярко І.М. - 4.4. Розробка та оптимізація схеми фінансування проекту

Фінансова спроможність проекту - це забезпечення такої структури грошових потоків проекту, при якій на кожному кроці розрахункового періоду наявна достатня кількість грошей для повного покриття всіх передбачених витрат.

Додатне сальдо накопичених реальних грошей свідчить про наявність запасу вільних грошових коштів станом на кінець будь-якого кроку періоду реалізації проекту. Отже, якщо не враховувати невизначеність і ризик, то достатньою умовою фінансової спроможності інвестиційного проекту є додатність на кожному кроці величини сальдо накопичених реальних грошей.

Якщо на деякому кроці накопичене сальдо грошового потоку стає від'ємним, це означає, що проект в даному вигляді не може бути здійснений незалежно від значень показників ефективності. Від'ємна величина сальдо накопичених реальних грошей вказує на необхідність залучення додаткових власних або позикових коштів для фінансування проекту, що зумовлює необхідність перегляду схеми фінансування проекту.

Так, якщо розглянути отримані результати потоку сальдо накопичених реальних грошей у прикладі 4.1, то можна дійти висновку, що проект є фінансово спроможним і може бути рекомендований до реалізації, якщо інвесторів задовольняють показники його ефективності.

4.4. Розробка та оптимізація схеми фінансування проекту

При розробці схеми фінансування визначається потреба в залучених та позикових коштах. При цьому виходять з того, що джерела фінансування повинні покрити загальні капіталовкладення і збитки при освоєнні виробництва або освоєнні ринку.

Джерелами фінансування інвестиційних проектів можуть бути: 1) кошти, "зовнішні" по відношенню до проекту, операції з якими враховуються у складі потоків від фінансовій діяльності та які включають: - залучені кошти, що враховуються як частина власного капіталу - їх вкладення надає: право інвесторам (найчастіше акціонерам) користуватися частиною доходів від проекту і частиною майна підприємства при його ліквідації, а також інші кошти, залучені на безповоротній основі (державні дотації, цільове фінансування тощо); - позикові кошти (кошти кредитних установ та інших учасників) - еони не дають права на доходи від проекту і майно підприємства та надаються на умовах повернення і платності. Позикові кошти вважаються грошовими притоками, платежі за позиками - відтоками; 2) кошти, які генеруються проектом. До них відносяться, насамперед, прибуток і амортизація по проекту, а також доходи від вкладення частини додатного сальдо реальних грошей на депозити, в цінні папери або інші проекти. Ці інвестиції називаються вкладеннями до додаткових фондів, а їх отримання і використання враховуються в грошових потоках від операційної та інвестиційної діяльності. При цьому включення коштів до складу додаткових фондів розглядається як видатки за інвестиційною діяльністю, а надходження доходів від їх інвестування - як частина позареалізаційних надходжень інвестиційного проекту від операційної діяльності. При обґрунтуванні схеми фінансування інвестиційного проекту важливо враховувати вплив зміни структури капіталу на його середньозважену вартість. Співвідношення обсягів позикового та власного капіталу в структурі джерел фінансування прийнято називати гірингом (лівериджом). Як видно з рисунку 4.1, крива зміни вартості капіталу при зміні гірингу має форму, подібну до блюдця. У межах плоскої частини (відрізок АВ) додаткове залучення позикового капіталу (із відповідною зміною гірингу) має відносно невеликий вплив на середньозважену вартість капіталу При низьких та високих значеннях гірингу, зміна структури капіталу може спричинити суттєве зростання його середньозваженої вартості коштів. Це відбувається у зв'язку із здороженням власного або позикового капіталу (залежно від характеру гірингу) на суму, необхідну для компенсації зростання фінансового ризику для їх власників.

Для кожного варіанту можливої схеми фінансування проекту складається таблиця джерел фінансування за формою, наведеною в таблиці 4.8.

Рис. 4.1. Вплив співвідношення позикового та власного капіталу (гірингу) на середньозважену вартість капіталу

Таблиця 4.8

Джерела фінансування проекту

Таблиця джерел фінансування складається декілька разів:

- після визначення загальних капіталовкладень - як форма узагальнення попереднього прогнозного складу джерел фінансування;

- остаточно - після визначення фінансової спроможності проекту і оцінки ефективності варіантів проекту за різних умов його фінансування (при різних схемах фінансування).

Розробляючи схему фінансування проекту, необхідно враховувати вплив позикового капіталу на ефективність проектів, а саме на рентабельність власного капіталу ( PPA):

рм = = (ОР - - ґт), (4.3)

де Рпе: - чистий прибуток проекту, грош. одн.; СО - власний капітал, грош. одн.; р

ОР = с- - рентабельність проекту, %;

РО - валовий прибуток проекту, грош. одн.;

СР - капітал проекту (інвестований капітал), грош. одн.;

йСІ = С - частка позикового капіталу в загальній сумі джерел

фінансування, одн.;

Сь - позиковий капітал, грош. одн.;

і - ставка відсотка на позиковий капітал, %;

ґт - ставка податку на прибуток, одн.

З даної формули можна зробити висновок, що:

- при збільшенні частки позикового капіталу рентабельність власного капіталу зростає, за умови, що загальна рентабельність проекту перевищує вартість залучення позикового капіталу, та, навпаки;

- з підвищенням ставки відсотка рентабельність власного капіталу знижується, та, навпаки;

- при збільшенні ставки податку з прибутку рентабельність власного капіталу знижується, та, навпаки;

- при зростанні загальної рентабельності проекту рентабельність власного капіталу зростає.

Виходячи із закордонної практики інвестування, аналітики рекомендують дотримуватися співвідношення власного і позикового капіталу в загальній сумі інвестицій 1:3 (тобто на 1 грошову одиницю власного капіталу залучається 3 грошові одиниці позикового).