Інвестиційний аналіз - Боярко І.М. - 7.2. Методи фінансово-інвестиційного аналізу

В фінансово-інвестиційному аналізі використовуються різноманітні методи аналітичних досліджень.

Основу будь-якого аналізу становлять прийоми порівняння. Найчастіше в фінансово-інвестиційному аналізі проводять порівняння досягнутих результатів з такими базовими величинами як прогнозні, оптимальні показники, кращі світові та вітчизняні результати, а також міжчасові порівняння.

Результати порівняння можуть бути виражені в таких кількісних розрахункових показниках:

- абсолютне відхилення ( Ах ) - різниця значень порівнюваної характеристики та її базової величини:

Ах = х1 - х0, (7.1)

де х - звітне значення показника; х0 - базове значення показника.

- відносне відхилення, яке характеризується темпом приросту ( Тпр ), та показує зміну показника у відсотках до базового значення: т = хіОО% = хіОО% -100%; (7.2)

.л-о-л-о

- коефіцієнт еластичності, що характеризує, наскільки відсотків зміниться значення результативного показника (х), якщо значення факторного показника (у) зміниться на один відсоток:

н = тпр (х) . (7.3)

Тпр (У)

Виділяють декілька різновидів порівняльного аналізу:

- горизонтальний аналіз - побудова рядів динаміки показника з метою визначення тенденцій чи напрямків розвитку економічних явищ і процесів; передбачає порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом;

- вертикальний аналіз - розкладання економічних явищ на складові елементи, що дозволяє вивчити їх внутрішню структуру; передбачає розрахунок питомої ваги окремих статей звітності в загальному підсумковому показнику (включаючи вплив кожної позиції звітності на загальну зміну результату);

- трендовий аналіз - оцінка динаміки процесу або явища на основі розрахунків базисних темпів росту і приросту показників, визначення тренду;

- міжгосподарський (або внутрішньогосподарський) аналіз - порівняння з показниками інших підприємств (структурних підрозділів), середньогалузевими або середніми загальноекономічними даними.

Вагоме місце в методології фінансово-інвестиційного аналізу займає прийом розрахунку відносних величин, на якому базується формування фінансових коефіцієнтів. В аналізі фінансово-інвестиційних показників розраховуються такі відносні величини:

- рівень виконання плану:

пгтпгт Звітній показник за період (і + і)

=---; (7^)

Плановий показник на період (і + і)

- рівень планового завдання:

= Плановий показник на період (і + і) ; (7

Звітній показник за період (і)

- рівень динаміки:

пгттт Поточний показник

ВПД = --:-; (7.6)

Базисний показник

- рівень структури (наприклад, коефіцієнт автономії, коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів):

ОПС Показник частини сукупності; (7 7)

Показник за всією сукупністю

- рівень координації - співвідношення окремих складових частин цілого між собою (наприклад, коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів, коефіцієнт співвідношення необоротних і оборотних активів тощо);

- рівень зовнішнього порівняння - співвідношення однакових показників різних суб'єктів господарювання;

- рівень інтенсивності - відношення двох різних показників, що характеризує ступінь розповсюдження явища, яке вивчається, в його середовищі (наприклад, продуктивність праці, рівень рентабельності, фондовіддача, загальний коефіцієнт ліквідності тощо).

Характеристика основних показників аналізу фінансового стану підприємств подана в таблиці 7.1.

Таблиця 7.1

Показники аналізу фінансового стану підприємства

Продовження табл. 7.1

Продовження табл. 7.1

Продовження табл. 7.1

Продовження табл. 7.1

Традиційним прийомом аналізу є балансовий, який застосовується для:

- перевірки якості вихідної аналітичної інформації;

- деталізації факторів в детермінованих моделях;

- для визначення кількісного впливу окремих факторів на результативний показник.

З метою дослідження причинно-наслідкових зв'язків проводять логіко-інформаційне моделювання економічних явищ і процесів. Фінансово-інвестиційний аналіз здійснюється за допомогою різних моделей, які дозволяють структурувати та ідентифікувати взаємозв'язки між основними показниками. Існують три типи моделей, які застосовуються в процесі аналізу фінансового стану підприємства:

- дескриптивні моделі є головними для оцінки фінансового стану підприємства. Дескриптивні моделі ґрунтуються на використанні інформації з бухгалтерської звітності. До них належать: побудова системи звітних балансів; подання фінансової звітності в різних аналітичних розрізах; вертикальний та горизонтальний аналіз звітності; система аналітичних коефіцієнтів; аналітичні записки до звітності;

- предикативні моделі - це моделі прогностичного характеру. Вони використовуються для прогнозування доходів та прибутків підприємства, його майбутнього фінансового стану. Найпоширеніші з них: розрахунки точки критичного обсягу продажу, побудова прогностичних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу (жорстко детерміновані факторні та регресивні моделі);

- нормативні моделі - це моделі, які уможливлюють порівняння фактичних результатів діяльності підприємства з нормативними (розрахованими на підставі нормативу). Ці моделі використовуються у внутрішньому фінансовому аналізі витрат. Їх суть полягає у встановленні нормативів на кожну статтю витрат стосовно технологічних процесів, видів виробів та в розгляді і з'ясуванні причин відхилень фактичних даних від цих нормативів.

Факторний аналіз фінансово-економічної інформації про фінансовий стан та інвестиційну діяльність суб'єктів господарювання базується на застосуванні детермінованих і стохастичних факторних моделей.

Детерміновані зв'язки - це функціональні залежності між двома чи більше параметрами аналітичної моделі, коли певному значенню фактора відповідає одне значення аналізованого параметра.

Стохастичні зв'язки - це складні залежності між параметрами аналітичної моделі, коли одному значенню фактора може відповідати декілька значень результатного параметра, тобто відповідний ступінь впливу виявляється у певному співвідношенні одного фактора з іншими.

При моделюванні детермінованих функціональних зв'язків в виділяють такі види моделей:

- адитивна - зв'язок між факторами представлений у вигляді алгебраїчної суми;

- мультиплікативна - результативний показник представлено як добуток факторів;

- кратна - результат являє собою відношення факторів;

- змішана (комбінована) - у вигляді різних комбінацій трьох попередніх видів.

Для факторного дослідження детермінованих функціональних зв'язків використовуються прийоми елімінування. Елімінувати - означає ліквідувати, виключити вплив всіх факторів на величину результативного показника, крім одного. Елімінування як спосіб детермінованого аналізу має суттєвий недолік - величина впливу факторів на зміну результативного показника змінюється залежно від місця фактора в детермінованій моделі. Ця група методів фінансово-інвестиційного аналізу включає в себе такі спеціальні прийоми: прийом ланцюгових підстановок; прийом різниці абсолютних величин; прийом різниці відносних величин; інтегральний прийом, прийом логарифмування, прийом перерахунку даних; прийом оцінки часткової участі; прийом пропорційного ділення. Кожен з цих прийомів має власну сферу застосування (табл. 7.2).

Як видно з таблиці 7.2, прийом ланцюгових підстановок є найбільш універсальним з них. Він використовується для розрахунку впливу факторів у всіх типах детермінованих факторних моделей.

Таблиця 7.2

Сфера застосування прийомів детермінованого факторного аналізу

З метою виділення впливу факторів за допомогою прийому ланцюгових підстановок розраховується декілька скоригований значень результативного показника шляхом послідовної заміни базових значень на фактичні. Порівняння величини результативного показника до і після зміни рівня того чи іншого фактора дозволяє елімінувати вплив всіх факторів, крім одного, та визначити його вплив на приріст результативного показника. Рекомендована форма представлення результатів факторного аналізу методом ланцюгових підстановок наведена в таблиці 7.3.

Таблиця 7.3

Розрахунок впливу факторів методом ланцюгових підстановок

Основні правила застосування ланцюгових підстановок:

- фактори в моделі мають бути розміщені послідовно: в першу чергу потрібно враховувати зміну кількісних, а потім якісних показників; якщо є декілька якісних і декілька кількісних показників, то спочатку потрібно змінити величину факторів екстенсивного підпорядкування, а потім інтенсивного;

- кількість підстановок перевищує кількість факторів на одиницю;

- вплив факторів на результативний показник визначається як різниця результативного показника, отриманого в і-ій підстановці та результативного показника з (і - і)-ої підстановки;

- перша і остання підстановки характеризують відповідно рівень факторів і результату у базисному і фактичному періодах;

- має дотримуватися баланс відхилень.

Побудова стохастичних моделей фінансово-економічних показників заснована на статистичній методології регресійного аналізу. Вона передбачає наявність достатньо великої кількості спостережень про динаміку факторних і результативних показників.

Отримані рівняння регресії можна використовувати для:

- розрахунку впливу факторів на приріст результативного показника;

- підрахунку резервів підвищення рівня результативного показника;

- планування і прогнозування його величини.

Вплив кожного фактора на приріст (відхилення) результативного показника за рівняннями множинної кореляції розраховується за формулою:

АУх = Ьг хАхг. (7.8)

де АУх - зміна результативного показника, зумовлена дією фактора х;

Ь - коефіцієнт регресії при факторі х:, Ахі - зміна фактора х..

В аналізі стохастичних моделей оцінка діяльності підприємства і підрахунок резервів проводиться порівнянням фактичної величини результативного показника з теоретичною (розрахованою), яка визначається на основі рівняння регресії.

Комплексна оцінка, спрямована на визначення загальної оцінки дії кількох взаємозалежних якісних показників, може бути здійснення за допомогою інтегрального прийому. Інтегральний показник визначається шляхом розрахунку кореня п-ого ступеню з добутку п досліджуваних якісних показників.