Інвестиційний аналіз - Боярко І.М. - 8.2. Система методів врахування ризиків та невизначеності в інвестиційному аналізі

В цілях оцінки стійкості і ефективності проекту в умовах невизначеності рекомендується використовувати наступні методи (в послідовності точності оцінок):

- укрупненої оцінки стійкості;

- розрахунку рівнів беззбиткової;

- варіації параметрів;

- оцінки очікуваного ефекту проекту з урахуванням кількісних характеристик невизначеності.

Всі методи, окрім першого, передбачають розробку сценаріїв реалізації проекту в найбільш вірогідних або найбільш небезпечних для яких-небудь учасників умовах і оцінку фінансових наслідків здійснення таких сценаріїв. Це дає можливість при необхідності передбачити в проекті заходи по запобіганню або перерозподілу виникаючих втрат.

В даний час на практиці використовується широкий спектр прийомів та підходів, що дають змогу аналізувати ризики інвестиційного проекту.

Приблизною мірою ризику є термін окупності проекту. Разом з тим орієнтація при оцінці невизначеності проектів тільки на термін окупності часто призводить до відбору короткострокових проектів з високими доходами, ігноруючи при цьому більш рентабельні, але довгострокові проекти.

Статистичний метод заснований на показниках математичної статистики - дисперсія, стандартне відхилення, коефіцієнт варіації.

Експертний аналіз ризиків застосовують на початкових етапах роботи з проектом при відсутності достатнього обсягу інформації для достовірної оцінки ефективності та ризиків проекту (якщо похибка розрахунків перевищує 30%).

Експертний аналіз ризиків здійснюється в такій послідовності:

- розробляється перелік критеріїв оцінки ризиків у вигляді експертних листів, що складаються з питань. Для кожного критерію призначається певні вагові коефіцієнти, які не повідомляються експертам;

- визначається прийнятний рівень кожного виду ризику для організації, що реалізує даний проект, та проводиться оцінка граничних значень ризику за відповідною шкалою;

- в разу необхідності дається конфіденційна диференційована оцінка рівня компетентності експертів;

- ризик оцінюється експертами з точки зору ймовірності настання ризикованої події та небезпеки даного виду ризику для успішного завершення проекту;

- виставлені експертами оцінки по кожному виду ризику зводяться розробниками у відповідну таблицю та розраховується інтегральний рівень з врахуванням вагових коефіцієнтів критеріїв та рівнів компетентності експертів;

- порівнюється інтегральний рівень ризику, визначений на основі експертних оцінок, та граничний рівень для даного виду ризику, що є підставою для прийняття рішення щодо прийнятності проекту.

В разі необхідності розробляється комплекс заходів, спрямованих на зниження впливу виявлених ризиків на успішність реалізації проекту, та проводиться повторний експертний аналіз.

Метод аналогій полягає в аналізі всіх наявних даних, які є в розпорядженні підприємства, що стосуються здійснення аналогічних проектів з метою розрахунку ймовірності втрат. Значну роль при цьому відіграє банк інформації про всі реалізовані проекти, який створюється на основі їх оцінки уже після завершення. Найбільш широко метод аналогій застосовується при оцінці ризику проектів, які часто повторюються, наприклад, в будівництві.

Метод ставки відсотка з поправкою на ризик дозволяє за рахунок збільшення ставки відсотка на величину надбавки за ризик (премія за ризик) врахувати фактори ризику при розрахунку ефективності проекту.

Метод зміни грошового потоку за допомогою коефіцієнтів зниження, які являють собою ймовірність появи аналізованого грошового надходження. Проект, в якого відкоригований грошовий потік має найбільшу NPV, вважається найменш ризикованим.

Метод критичних значень (метод варіації параметрів) базується на знаходженні таких значень змінних чи параметрів проекту, які приводять величину відповідного критерію ефективності до граничного його значення.

Використовують також й інші методи - аналіз чутливості, аналіз беззбитковості, аналіз сценаріїв розвитку проект тощо.

Комбінований метод полягає в об'єднанні декількох методів або їх елементів.