Вибір оптимальної стратегії в умовах ризику і невизначеності передбачає розгляд різних критеріїв оптимальності, розроблений в межах так званої "гри з природою". Дана модель передбачає свідому дію тільки одного учасника - так званого "гравця", яким в інвестиційному аналізі є інвестор, в межах непідконтрольної його об'єктивної реальності. При цьому терміном "природа" описується сукупність об'єктивних чинників, які змінюються незалежно від бажання гравця-інветостора, але мають визначальний вплив на прийняття ним інвестиційних рішень.В інвестиційному аналізі це - стан інвестиційного ринку.
Інвестор має прогнозну оцінку можливих варіантів комбінації цих чинників (станів інвестиційного ринку (П.)), які виникають випадково незалежно від його дій. В деяких випадках прогнози можуть містити оцінку ймовірностей виникнення цих станів (р), сума яких для всіх можливих варіантів розвитку інвестиційної ситуації дорівнює 1.
Інвестор розробляє варіанти можливих інвестиційних стратегій (А) та здійснює оцінку можливої доходності інвестицій для кожної стратегії і при кожному варіанті стану стану інвестиційного ринку
На основі цієї інформації може бути сформована так звана матриця виграшів (табл. 11.1).
Таблиця 11.1
Матриця виграшів
^ П | П2 | П п | ||
a12 | a. 1n | |||
a22 | 2n | |||
А m | a31 | a32 | aQ | |
P1 | P2 | P n |
Різниця між максимальним виграшем гравця при даному стані природи ( тах(й]) ) і виграшем певної стратегії поведінки гравця, що може бути реалізована при цьому стані природи називається ризиком стратегії А. при стані природи П:
ту = тахС^ ) _ аг]. (11.1)
Таким чином, ризик є частиною найбільшого інвестиційного доходу при даному стані інвестиційного ринку, яку інвестор не отримує у випадку використання недосконалої інвестиційної стратегії.
Для ризиків можна побудувати матрицю ризиків, аналогічну за формою до матриці виграшів.
Перед інвестором постає завдання вибору серед множини можливих інвестиційних стратегій оптимальної.
Для вибору оптимальної інвестиційної стратегії в ситуації невизначеності (коли не відомі ймовірності) використовуються такі критерії:
- критерій МАКСИМАКСА - критерій крайнього оптимізму, згідно з яким обирається інвестиційна стратегія, що забезпечує максимальний виграш (дохід) серед всіх максимальних виграшів, виділених для кожного з можливих станів інвестиційного ринку;
- критерій Вальда - так званий "критерій песиміста", за яким передбачається, що від будь-якого рішення слід очікувати найгірших наслідків, а, отже, потрібно знайти такий варіант, при якому гірший результат буде відносно кращим за інші погані результати. Тобто знаходиться гірший результат для кожного стану інвестиційного ринку, а потім з них обирається інвестиційна стратегія з кращим результатом серед них;
- критерій Севіджа - критерій мінімаксного ризику, який є аналогічним до критерію Вальда, але передбачає аналіз вибір за даними матриці ризиків;
- критерій Гурвіца - максимінно-максимаксний критерій, за яким при виборі інвестиційної стратегії рекомендує обирати альтернативу з максимальним середнім результатом (при цьому діє негласне припущення про однакову ймовірність виникнення для всіх можливих станів інвестиційного ринку).
Для вибору оптимальної стратегії в умовах ризику використовуються такі критерії:
- критерій математичного очікування - передбачає обрання інвестиційної стратегії, для якої середній зважений за ймовірністю виграш (математичне очікування виграшу, М) є максимальним:
мг =Хa, o Pj->max; (11.2)
- критерій Лапласа - критерій максимізації зваженого середнього показника оптимальності стратегії, за яким при приблизно однаковій ймовірності настання подій оптимальною є стратегія, для якої сумарний виграш за всіма можливими станами інвестиційного середовища є максимальним. Саме цей критерій покладено в основу порівняльної оцінки ефективності проектів за критерієм чистої поточної вартості.
Остаточний вибір оптимальної інвестиційної стратегії здійснюється на основі узагальнення результатів оцінки за означеними вище критеріями. При цьому доцільно приймати до реалізації стратегію, яка є оптимальною за більшістю критеріїв.
ТЕМА 12. АНАЛІЗ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОРТФЕЛЯ
12.1. Поняття та класифікація інвестиційних портфелів
12.2. Просторова та часова оптимізація портфеля реальних інвестицій
12.3. Оптимізація портфеля на основі графіків інвестиційних альтернатив та граничної вартості капіталу
12.4. Моделі портфеля фінансових інвестицій
ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ ПОКАЖЧИК
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ