Інвестування - Гриньова В.М. - 4.3. Оцінка доцільності реконструкції цеху

Кожен реальний інвестиційний проект має свої особливості щодо його здійснення та впливу на техніко-економічні показники виробництва та підприємства в цілому. Пропонуємо провести оцінку ефективності реконструкції цеху з виробництва такого мінерального добрива, як карбамід. Для оцінки доцільності реальних інвестицій використовуються такі показники, як чиста дисконтована вартість, період окупності, індекс дохідності та внутрішня норма рентабельності. Крім цих показників, реконструкція впливає на загальні результати такого виробництва, зокрема на прибуток та собівартість виготовлення продукції. Методика, запропонована авторами цього підручника, базується на окремому врахуванні як результату (зниження собівартості — DС_з), так і витрат (збільшення собівартості — DС_у ) за окремими статтями калькуляції, що виникли в результаті впровадження нової техніки. Результат щодо проведеної реконструкції може виражатися у збільшенні прибутку (DП_р);

Приріст прибутку (DП) можна визначити за формулою

а зміна собівартості може відбуватися під впливом різних факторів і визначається за формулою

де DС₁, DС₂, DС₃, DС₄, ..., DС_п — зниження або збільшення собівартості за рахунок факторів;

де DП₁, DП₂, DП₃, ..., DП_п — приріст прибутку за рахунок факторів.

Впровадження нової техніки може забезпечити зниження питомих витрат матеріальних та паливно-енергетичних ресурсів, зменшення кількості працівників, поліпшення якості, збільшення обсягу виробництва продукції, зниження вартості основних виробничих фондів (ОВФ). Разом з тим в більшості випадків впровадження нової техніки веде до зростання розмірів ОВФ і потребує збільшення витрат на утримання обладнання.

Основним документом, що використовується для цих розрахунків, є Національні стандарти щодо фінансової та бухгалтерської звітності, а також інші законодавчі документи, що регламентують відрахування в бюджетні та позабюджетні фонди, які враховуються у складі собівартості продукції.

Визначення результату (DС_з) для окремих варіантів зниження витрат унаслідок впровадження нової техніки може бути таким: якщо впровадження нової техніки веде до скорочення питомих витрат сировини, матеріалів, палива, енергії, то зниження собівартості (DС₁) можна визначити за формулою

де Р₁,Р₂ — питомі витрати відповідного виду ресурсу, нат. од.;

Ц — відпускна ціна відповідного ресурсу, грн/од.;

А₂ — обсяг виробництва продукції після впровадження нової техніки, нат. од.

Впровадження нової техніки може забезпечити скорочення кількості промислово-виробничого персоналу. В цьому випадку зниження собівартості продукції (DС₂) можна розрахувати за допомогою формули:

де DК — кількість робітників, звільнених із виробництва після впровадження нової техніки, осіб;

З — середньорічна заробітна плата працівників, грн;

О_с, О_п — відповідно відрахування на обов'язкове соціальне та державне пенсійне страхування, %;

О_ч — відрахування в інші фонди згідно з законодавством, %.

Якщо внаслідок впровадження нової техніки зменшується вартість ОВФ, то зниження собівартості DС_з визначається за формулою:

де DВО — зниження витрат на утримання та експлуатацію обладнання, грн;

DЗВ — зниження загальновиробничих витрат, грн.

де DОБ — зниження вартості обладнання, грн;

K_p, K_у — коефіцієнт, що враховує витрати на ремонт, утримання та експлуатацію ОВФ, % від вартості відповідного їх виду;

НА — норма амортизації відповідного виду ОВФ, %;

DБС — зниження вартості будівель та споруд, грн.

Якщо впровадження нової техніки спрямовано на зростання випуску продукції внаслідок збільшення виробничої потужності, то результат визначається як сума двох складових: економії постійних витрат (DС₄) та збільшення (приріст) прибутку (DП₁). Економія постійних витрат визначається за формулою

де УП — річна сума постійних витрат, грн;

A₂,A₁ — відповідно річний обсяг виробництва продукції після впровадження нової техніки та за базовим варіантом, нат. од. За базовий варіант беруть виробничу потужність підприємства до впровадження нової техніки.

Друга складова — збільшення прибутку — визначається за формулою:

де Ц — оптова ціна одиниці продукції, грн;

С₁ — собівартість одиниці продукції до впровадження нової техніки, грн.

Таким чином, результат від впровадження нової техніки, яка сприяє збільшенню виробничої потужності (Р), буде визначатися за формулою

При підвищенні сортності продукції збільшення прибутку (DП₂) буде розраховуватися за формулою:

де , — середньозважена оптова ціна продукції після й до впровадження нової техніки, грн.

Наприклад, є такі вихідні дані для розрахунку впливу зміни якості продукції на обсяг прибутку: до впровадження нової техніки обсяг виробництва продукції вищого сорту становив

100 тис т, а першого — 200 тис т. Після впровадження нової техніки передбачається збільшити випуск у 1,5 рази продукції вищого, а обсяг першого сорту залишиться на базовому рівні, тобто частка продукції вищого сорту зросте з 33,3 до 42,9 %. Ціна на продукцію вищого сорту дорівнює 300 грн/т, першого — 250 грн/т. Тоді середньо-оптова ціна на продукцію до впровадження нової техніки становитиме:

Після впровадження нової техніки ціна на продукцію становитиме

Тоді приріст прибутку за формулою дорівнюватиме 1 645 000 грн [(271,4 - 266,7) х х 350 000].

Спробуємо дати оцінку доцільності реконструкції діючого виробництва карбаміду з метою підвищення виробничої потужності цеху на основі вихідних даних (табл. 4.2).

Процес виробництва карбаміду безперервний, а тому ефективний фонд часу роботи одиниці обладнання дорівнює різниці календарного фонду (8760 год) та простоїв за нормою.

Таблиця 4.2. Вихідні дані цеху з виробництва карбаміду

Розрахувавши пропускну здатність кожного відділення, побачимо, що проблемним місцем виробництва є відділення синтезу, що має найменшу пропускну здатність — 331 800 т/р.

Потреба ринку в карбаміді, що виробляється цим підприємством, визначена в обсязі 406 000 т/р. Для задоволення потреби ринку В карбаміді з метою ліквідації проблемного місця передбачається реконструкція колони синтезу. Прогресивна продуктивність її після реконструкції становитиме 57,2 т/р., а ефективний фонд часу роботи одиниці обладнання — 7900 год/р.

Після реконструкції колони синтезу виробнича потужність цеху становитиме 451 880 т карбаміду за рік, зміняться питомі витрати електричної та теплової енергії (табл. 4.3). Капітальні вкладення на реконструкцію цеху карбаміду встановлені в обсязі 4192,9 тис. грн. Собівартість виготовлення — 148 грн/т. Постійні витрати становитимуть 11 958 тис. грн. Норма амортизації обладнання за чинним законодавством дорівнює 15 % на рік; витрати на ремонт і утримання визначені в обсязі 5 % від його вартості; процентна ставка за кредит прийнята в розмірі 26 %; період розрахунку за кредит — 5 років.

Таблиця 4.3. Питомі витрати енергетичних ресурсів на виробництво карбаміду

Отже, результатом реконструкції цеху є збільшення випуску продукції та зниження питомих витрат енергоресурсів. Використовуючи формулу (4.2), можна розрахувати зниження собівартості продукції.

Зниження вартості спожитої електроенергії становитиме 203,6 тис. грн [(0,172 - 0,166) 83,8 · 405 000], а теплоенергії — 3805,5 тис. грн [(1,064 - 0,716) · 27,8 405 000].

Розширення проблемного місця дозволить одержати додатково 73 200 т продукції (405 000 - 331 800).

Економія постійних витрат визначається за формулою:

Приріст прибутку в результаті збільшення випуску продукції визначається за формулою та дорівнює 2342,4 тис. грн.

Таким чином, результат від реконструкції цеху карбаміду за рахунок усіх факторів становитиме 8989,6 тис. грн. Цю суму треба скорегувати на величину збільшення витрат на утримання та експлуатацію обладнання в собівартості продукції. Враховуючи норми амортизації обладнання й витрат на його утримання та ремонт, ця величина становитиме 838,6 тис. грн [4 192 900-(0,15+ 0,05)].

Отже, приріст прибутку дорівнюватиме 8151,0 тис. грн [8989,6-838,6].

Далі розраховуються показники доцільності реконструкції цеху (чистий приведений дохід, період окупності та індекс дохідності).

Чистий приведений дохід (ЧПД) розраховується таким чином:

де ΣГП — сума грошового потоку (в теперішній вартості) за весь період експлуатації інвестиційного проекту;

ІС — сума інвестиційних коштів, спрямованих на реалізацію інвестиційного проекту.

Для прикладу, що розглядається:

Індекс дохідності (ІД) визначається за формулою

Період окупності (ПО) є одним з найпоширеніших показників оцінки інвестицій і визначається за формулою

де ГПС — середня сума грошового потоку (в теперішній вартості).

Розраховані показники доцільності проведення реконструкції цеху свідчать про ефективність цього заходу.

Контрольні запитання і завдання

1. У чому полягає необхідність та значущість інвестицій на макро- та мікрорівнях?

2. Які основні етапи процесу відбору підприємства для інвестування?

3. Охарактеризуйте показники доцільності інвестування підприємства.

4. Розкажіть про форми реального інвестування.

5. Назвіть переваги та дайте характеристику форм реального інвестування.

6. Які є етапи формування політики управління інвестування?

7. У чому полягають особливості форм реального інвестування та їх доцільність?

8. Обґрунтуйте необхідність реконструкції цеху на конкретному прикладі.

Література

1. Господарський кодекс України // Офіційний вісник України. — 2003. — № 11. — С. 303—458.

2. Закон України "Про цінні папери та фондову біржу" // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 38. — С. 1069—1083.

3. Закон України "Про інвестиційну діяльність"// Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 47. — С. 1351 — 1359.

4. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. — К.: СП "Итем" ЛТД: Юнайтед Лондон Трейд Лимитед, 1995. — 448 с.

5. Гриньова В.М., Коюда В.О. Тлумачний словник економічних термінів: Навч. посіб. — X.: Гриф, 2001. — 184 с.

6. Гриньова В.М,, Коюда В.О., Лепейко ТІ., Коюда О.Л. Проблеми розвитку інвестиційної діяльності: Монографія / За заг. ред. В.М. Гриньової. — X.: ХДЕУ, 2002. — 464 с.

7. Інвестування: Навч. посіб. / В.М. Гриньова, В.О. Коюда, Т.І. Лепейко, О.П. Коюда; За заг. ред. В.М. Гриньової. — 2-ге вид., доопр. і доп. — X.: Інжек, 2004. — 404 с.

8. Інвестиційний менеджмент: Навч. посіб. / В.М. Гриньова, В.О. Коюда, Т.І. Лепейко, О.П. Коюда, Ю.М. Великий. — 2-ге вид., доопр. і доп. — X.: Інжек, 2005. — 664 с.

9. Пономаренко B.C., Ястремська О.М. Реальне інвестування суб'єктів господарювання: Навч. посіб. — X.: ХДЕУ, 2000.— 168 с.

10. Савчук В.П., Прилипко СЛ., Величко ЕХ. Анализ и разработка инвестиционных проектов: Учеб. пособие. — К.: Абсолют-В: Эльга, 1999. — 304 с

11. Сергеев И.В., Веретенникова ИЛ. Организация и финансирование инвестиций: Учеб. пособие. — М.: Финансы и статистика, 2000. — 272 с.

12. Управление инвестициями: В 2 т. / В.В. Шеремет, В.М. Павлюченко, В.Д. Шапиро и др. — М.: Высш. шк., 1998. — Т. 1. — 416 с; — Т. 2. — 512 с.

13. http://www.ir.org.uа .