Безпека життєдіяльності людини та суспільства - Мягченко О.П. - 3.1. Поняття ризику і методи його обчислення

Поняття про ризики. Номенклатура і класифікація небезпек. Джерела небезпеки та їх класифікація: природні, антропогенні, техногенні, соціальні та комбіновані джерела небезпеки. Основні види небезпек, небезпечні та шкідливі фактори. Поняття травми, травматизму. Ризик, як фактор потенційної небезпеки. Причини ризику. Індивідуальний і соціальний ризик. Концепція допустимого ризику. Категорії факторів, що змушують людину ризикувати. Психологічні основи ризику. Значення принципів інженерно-психологічного професійного добору кадрів для зменшення ризику. Оцінка ступеня ризику. Управління ризиком. Прогнозування і моделювання умов виникнення небезпечних ситуацій. Системний аналіз безпеки життєдіяльності. Біоритми і безпека людини. Психологічні основи добору кадрів і безпека.

3.1. Поняття ризику і методи його обчислення

Ризик, згідно Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" - це ступінь імовірності певної негативної події, яка може відбутися в певний час за певних обставин. Це можливість здійснення будь-якої події, яка сприяє проявленню негативних результатів в діяльності людини. В теорії БЖД під ризиком розуміють негативні результати дії будь-якого фактору, або їх комплексу. Ризик (R) здійснення будь-якої події можна визначити за формулою: R=n/N, де: n - статистично зафіксована кількість несприятливих явищ (травма, хвороба, смерть), N - загальна, теоретична кількість явищ. Наприклад, відомо, в країні за статистичними даними гине у виробництві 1000 людей (n), а всього працюючих 15 млн ( Знайти вірогідність ризику (R) загибелі одного працюючого: R=n/ N 10³/15х10⁶=7х10^-5.

Можливість виникнення загрози небезпеки і її здійснення - ризик (R) може бути відсутнім, коли R=0, або бути присутнім коли R>0. Якщо ризик наслідків (Rн) дорівнює нулю, то за умови: R=0, ризик існує, а при Rн=0 наслідки ризику відсутні. Тоді виникає ідеальна ситуація, в якій безпека виступає в якості бажаної, але очевидно принципово недосяжної цілі. При певних ситуаціях людина, суспільство не гарантовані від небезпеки і тоді діє система рівнянь

R1>0, R1н=0, причому R1н=0, якщо 11=0. В цьому випадку виявляється відносна або умовна безпека.

Отже, можна казати про прийнятний ризик - значення вірогідності прояву підвищеної небезпеки. Це такий ризик, який не загрожує негативними наслідками. Знаючи причини виникнення підвищеної небезпеки ризиком можна управляти.

Управління ризиком - процес прийняття рішення та здійснення заходів, спрямованих на забезпечення мінімально можливого ризику проявлення його негативних наслідків. Основні методичні підходи у визначенні та оцінці ризику: 1) інженерний, що спирається на статистичні дані про повторюваність подій, їх частоту - вірогідностний аналіз небезпек; 2) модельний, основу якого складає стохастична модель впливу шкідливих чинників на людину, суспільство; 3) експертний, заснований на висновках фахівців - експертів; 4) соціологічний - опитування населення. Знаючи можливість прояву ризику небезпечних і шкідливих чинників ними можна управляти, а отже контролювати ситуацію.

Відповідно до державного стандарту (ДСТ) ГОСТ 12.1.004-85 міра ризику визначається значеннями гранично допустимих концентрацій (ГДК) шкідливих речовин (ШР), або гранично допустимих рівнів (ГДР) небезпечних чинників. Знаючи структуру об'єкта ризиком можна управляти різноманітними способами 1) удосконалення технічних систем і об'єктів, 2) наявність у персонала, працівників певних навичок, знання небезпечних і шкідливих чинників у даній сфері діяльності, 3) попередження причин надзвичайних ситуацій.

Для запобігання загрози багато чого залежить від людини, як головного елемента ергономічної системи - впевненість у діях, відсутність паніки, наявність фахових знань, навичок. Від цього залежить надійність роботи людини, яка визначається можливістю її безпомилкової роботи

ний момент роботи. При цьому працездатність (П) групи залежить від кількості робітників (С) у групі і кількості набутих ними фахів (Ф): П=Ф-2(С-1)/2(С-1).

Отже, причинами техногенних катастроф є існування джерел ризику - високий тиск і температура, вибухонебезпечні та легко займисті, отруйні та сильнодіючі речовини, радіоактивні випромінювання. Важливими у прояві ризику є похибки обслуговуючого персоналу, конструктивні недоліки у виготовленні і розміщенні устаткування, викривлення інформації при спільних діях людей. Всі ці чинники часто є причинами для виникнення катастроф у природі або виробництві. Розмаїтість підприємств робить практично неможливим уніфікацію оцінки ризику.

Підсумкова оцінка може бути песимістичною (гарантований ризик), оптимістичною (надія на успішний результат) і обережною (реальні погляди). Їх сполучення дозволяє вірогідно оцінити ризик, вибрати методи і засоби захисту для мінімізації негативного результата, проаналізувати наслідки аварійних ситуацій при всіх можливих варіантах.

За оцінкою статистичних даних виділено чотири групи ризику смертельних випадків в різних галузях промислового виробництва.

Перша - відносно небезпечна (текстильна, взуттєва, лісова, целюлозно-паперова галузі промисловості) - ризик смертельних випадків складає 10^-4.

Друга - небезпечна (гірничо-видобувна, металургійна, будівельна, суднобудівельна галузі - ризик 10^-4х10^-3.

Третя - дуже небезпечні професії (рибний промисел, хімічна промисловість, ядерна енергетика) - ризик складає 10^-3х10^-2.

Четверта - надзвичайно небезпечні (космонавтика, випробування літаків, радіаційна хімія, виробництво зброї) - 10^-2, тобто ризик смерті існує для кожного з 100 працюючих робітників.

Питання

1. Що таке ризик, як його можна обчислити?

2. Як ризик пов'язаний з відносною або умовною безпекою?

3. Як можна управляти ризиком?

4. Що таке надійність роботи, як її оцінити?

5. Які причини техногенних катастроф?

6. Що Ви знаєте про основні групи професійного ризику?