Інвестування - Мойсеєнко І. П. - Емісійна політика

Емісійна діяльність підприємства охоплює широкий спектр проблем, що виходять за рамки фінансового менеджменту. Тому, розглядаючи питання емісійної політики підприємства як форми залучення власних фінансових ресурсів з зовнішніх джерел, ми введемо ряд обмежень.

По-перше, емісійна політика підприємства у варіанті, що розглядається, буде обмежена питаннями емісії тільки акцій — основного джерела формування власного капіталу на фондовому ринку (питання емісії облігацій та інших боргових цінних паперів підприємства в цьому розділі розглядатися не будуть).

По-друге, з переліку питань, що розглядаються, буде виключено акціонування приватизованих державних підприємств. їх корпоратизація являє собою лише зміну форм власності з державної на акціонерну без додаткового залучення реального капіталу.

По-третє, ми обмежимося розглядом лише фінансових аспектів емісійної політики, не торкаючись організаційних та інших її питань (друку бланків акцій, реєстрації випуску, публікації емісійного проспекту тощо).

Залучення власного капіталу з зовнішніх джерел шляхом додаткової емісії акцій є складним та дорогим процесом. Тому до цього джерела формування власних фінансових ресурсів слід звертатися лише в дуже обмежених випадках.

З позиції фінансового менеджменту основною метою емісійної політики є залучення на фондовому ринку необхідного об'єму власних фінансових засобів у мінімально можливі терміни. З урахуванням сформульованої мети емісійна політика підприємства являє собою частину загальної політики формування власних фінансових ресурсів, що полягає в забезпеченні залучення необхідного їх об'єму за рахунок випуску та розміщення на фондовому ринку власних акцій.

Розробка ефективної емісійної політики підприємства охоплює такі етапи (рис. 7.8):

Рис. 7.8. Основні етапи формування емісійної політики підприємства при збільшенні акціонерного капіталу

1. Дослідження можливостей ефективного розміщення емісії акцій, що передбачається. Рішення про передбачену первинну (при перетворенні підприємства в акціонерне товариство) або додаткову (якщо підприємство вже створене у формі акціонерного товариства і потребує додаткового притоку власного капіталу) емісію акцій можна прийняти лише на основі всебічного попереднього аналізу кон'юнктури фондового ринку та оцінки інвестиційної привабливості своїх акцій.

Аналіз кон'юнктури фондового ринку (біржового та позабір-жового) включає характеристику стану попиту та пропозиції акцій, динаміку рівня цін їх котирування, об'ємів продажів акцій нових емісій та ряду інших показників. Результатом проведення такого аналізу є визначення рівня чутливості реагування фондового ринку на появу нової емісії та оцінка його потенціалу поглинання емітованих об'ємів акцій.

Оцінка інвестиційної привабливості своїх акцій проводиться з позиції врахування перспективності розвитку галузі (порівняно з іншими галузями), конкурентоздатності виробленої продукції, а також рівня показників свого фінансового стану (порівняно з середньогалузевими показниками). У процесі оцінки визначається можливий ступінь інвестиційної переважності акцій своєї компанії порівняно з акціями інших компаній, що обертаються.

2. Визначення мети емісій. У зв'язку з високою вартістю залучення власного капіталу з зовнішніх джерел цілі емісії повинні бути достатньо вагомими з позиції стратегічного розвитку підприємства і можливостей суттєвого підвищення його ринкової вартості в наступному періоді. Основними з таких цілей, якими керується підприємство, застосовуючи це джерело формування власного капіталу, є:

а) реальне інвестування, пов'язане з галузевою (підгалузевою) та регіональною диверсифікацією виробничої діяльності (створення сітки нових філіалів, дочірніх фірм, нових виробництв з великим об'ємом випуску продукції тощо);

б) необхідність суттєвого покращення структури використованого капіталу (підвищення частки власного капіталу з метою зростання рівня фінансової стійкості; забезпечення більш високого рівня власної кредитоспроможності та зниження за рахунок цього вартості залучення запозиченого капіталу; підвищення ефекту фінансового леверіджу тощо);

в) заплановане поглинання інших підприємств з метою одержання ефекту синергізму (участь у приватизації сторонніх державних підприємств також може розглядатися як варіант їх поглинання, якщо при цьому забезпечується придбання контрольного пакету акцій або переважна частка в установчому фонді);

г) інші цілі, що потребують швидкої акумуляції значного об'єму власного капіталу.

3. Визначення об'єму емісії. При визначенні об'єму емісії необхідно виходити з раніше розрахованої потреби в залученні власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел.

4. Визначення номіналу, видів та кількості емітованих акцій.

Номінал акцій визначається з урахуванням основних категорій очікуваних їх покупців (найбільші номінали акцій орієнтовані на їх придбання інституціональними інвесторами, а найменші — на придбання населенням). У процесі визначення видів акцій (простих та привілейованих) встановлюється доцільність випуску привілейованих акцій; якщо такий випуск визнаний доцільним, то встановлюється співвідношення простих та привілейованих акцій (при цьому слід мати на увазі, що відповідно до чинного законодавства частка привілейованих акцій не може перевищувати 10 % загального об'єму емісії). Кількість емітованих акцій визначається, виходячи з об'єму емісії та номіналу однієї акції (у процесі однієї емісії може бути встановлений лише один варіант номіналу акцій).

б. Оцінка вартості залученого акціонерного капіталу. Відповідно до принципів такої оцінки, вона здійснюється за двома параметрами: а) передбаченим рівнем дивідендів (він визначається, виходячи з обраного типу дивідендної політики); б) витрат з випуску акцій та розміщення емісії (приведених до середньорічного розміру). Розрахункова вартість залученого капіталу порівнюється з фактичною середньозваженою вартістю капіталу та середнім рівнем ставки відсотка на ринку капіталу. Лише після того приймається остаточне рішення про здійснення емісії акцій.

в. Визначення ефективних форм андеррайтинга. Для того, щоб швидко та ефективно провести відкрите розміщення емітованого об'єму акцій, необхідно визначити склад андеррайтерів, узгодити з ними ціни початкового котирування акцій та розмір комісійної винагороди, забезпечити регулювання об'ємів продажу акцій відповідно до потреб у потоці надходження фінансових засобів, що забезпечують підтримку ліквідності вже розміщених акцій на початковому етапі їх обертання.

З урахуванням збільшеного об'єму власного капіталу підприємство має можливості, використовуючи незмінний коефіцієнт фінансового леверіджу, відповідно збільшити об'єм залучених запозичених засобів, а також підвищити рентабельність власного капіталу.

Список літератури

1. Бланк И. А. Основы финансового менеджмента. — К.: Ника-Центр; Эльга, 1999.

2. Большая советская енциклопедия. — 3-е изд. — М.: Советская енциклопедия, 1980.

8. Брігхем Є. Основи фінансового менеджменту. — К.: Ва-зако; Молодь, 1997. — 699 с.

4. Ковалев В. В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. — М.: Финансы и статистика, 1996.

5. Коласс Б. Управление финансовой деятельностью предприятия: проблемы, концепции и методы. — М.: Финансы, 1997. — 227 с.

6. Крайний О. П., Клепикова 3. В. Фінансовий менеджмент: Навч. посіб. — Л.: Державний університет "Львівська політехніка"; К.: Дакор, 2000. — 260 с.

7. Лапішко М. Л. Основи фінансового і статистичного аналізу економічних процесів. — Л.: Світ, 1995.

8. Мельник В. А. Ринок цінних паперів: Довідник. — К.: АЛД Віра-Р, 1998.

9. Мойсеєнко І. П. Основи інвестування: Навч. посіб. — Л.: МАУП, 2001. — 180 с.

10. Организация и планирование кредита: Учебник / Под ред. О. И. Лаврушина. — М.: Финансы и статистика, 1991.

11. Павлова Л. Я. Финансы предприятий: Учебник. — М.: Финансы; ЮНИТИ, 1998.

12. Пушкар М. С. Контролінг: Монографія. — Тернопіль, 1997. — 146 с.

13. Совершенствование банковского кредитования / Под ред. С. С. Ткачука, Б. Е. Лукьянова, Г. И. Кравцова. — Мн.: Висш. школа, 1993.

14. ФедоренкоВ.Г. Інвестознавство: Підручник. — 3-тє вид., доп. — К.: МАУП, 2004. — 480 с.

15. Хорн ванДж. Основы управления финансами: Учебник: Пер. з англ. — М.: Финансы и статистика, 1996.