Інформаційні системи і технології на підприємствах - Плескач В.Л. - Розділ 6. Еволюція стратегічних моделей управління підприємствами в інформаційних системах

Всі благі зміни, що іменуються еволюцією, відбуваються дужедуже поволі.

Борис Акунін

Підприємство як об'єкт інформатизації та комп'ютеризації характеризується галузевою орієнтацією, типом і характером виробництва, технологічними процесами виробництва товарів та послуг, організаційною структурою, методами управління, ресурсами.

Для кожної галузі властиві певні специфіка продукції, що випускається, роботи та послуги, технологічні процеси і виробничі ресурси. Всі галузі поділяються на сфери матеріального і нематеріального виробництва.

За характером виробничих процесів розрізняють безперервні і дискретні виробництва. Основним економічним показником діяльності підприємства є обсяг продукції, робіт і послуг. Коефіцієнт закріплення технологічних операцій за устаткуванням є важливою класифікаційною ознакою підприємств за типом виробництва.

Організаційна структура управління підприємством визначає функції управління структурних підрозділів і регламентує схему інформаційних потоків системи управління, рівні прийняття управлінських рішень. Організаційна структура управління зазвичай характеризується кількістю ланок управління і слугує основою організаційних комунікацій. Типовими організаційними структурами управління є:

o лінійно-функціональна структура, що закріплює за підрозділом обмежені функції управління;

o дивізійна структура на основі бізнес-процесів, що закріплює за підрозділом функції повного управлінського циклу;.

o матрична структура, що об'єднує функції лінійно-функціональної і дивізійної структур.

На сьогодні лінійно-функціональна структура використовується для дрібних і середніх фірм. Для великих компаній із середини 80-х років використовується дивізійна структура управління. Це пов'язано з децентралізацією керування, наданням оперативно-виробничої і фінансової самостійності структурним одиницям. Дивізійні структури - результат розвитку підприємств і появи самостійних підрозділів, розташованих у різних географічних регіонах, як результат диверсифі-кованості бізнесу.

: На підприємствах з лінійно-функціональною організаційною структурою застосовуються адміністративно-централізовані методи управління. У системі керування виникають і циркулюють великі вертикальні інформаційні потоки. Горизонтальні зв'язки між окремими управлінськими функціями реалізуються на верхніх рівнях ієрархії, де приймаються стратегічні рішення. Управлінський персонал використовує функціонально орієнтовані інформаційні системи збору й обробки інформації. При дивізійній структурі організації бізнес-процесів виникає проблема централізації функцій керування в масштабі підприємства й агрегування інформації для прийняття стратегічних управлінських рішень. Матрична організаційна структура керування є симбіозом двох організаційних структур і може бути ефективною в умовах добре функціонуючих організаційних одиниць і використання сучасних ІТ.

Фінансову структуру підприємства утворюють центри фінансового обліку і відповідальності. Ця структура є основою фінансового планування підприємства. У складі фінансової структури виділяють центри:

o фінансового обліку - підрозділ, функції якого впливають на прибутковість діяльності підприємства;

o фінансової відповідальності - підрозділ, метою якого е максимізація прибутку;

o профіт-центр - підрозділ, діяльність якого спрямована на реалізацію бізнес-проекту й одержання прибутку;

o венчур-центр - підрозділ, що організує новий бізнес-проект, прибуток від якого очікується в майбутньому;

o витрат - підрозділ, що забезпечує підтримку й обслуговування венчур- і профіт-центрі в.

Зміцнення центрів фінансової відповідальності пов'язане з виведенням їх зі структури компанії, перетворенням їх у холдинги або створенням інших форм групової взаємодії (фінансово-промислові, промислові і комерційні групи, синдикати, концерни, картелі).

З урахуванням організаційної і фінансової структури підприємства, зовнішніх і внутрішніх економічних умов вибираються методи управління діяльністю підприємства, що забезпечують досягнення мети бізнес-процесів.

Початок масового використання ІС для промислового виробництва можна віднести до середини 60-х років, коли зі зниженням вартості комп'ютерів ІС почали застосовуватися для планування виробничих процесів підприємств. Дослідження взаємозв'язку технології й організаційних структур вперше здійснили Чепл і Сейлс, які стверджували, що тип технології має бути основним критерієм при проектуванні організаційної структури. На рис. 6.1 відображено еволюцію бізнес-стратегій та відповідних концепцій побудови ІС планування й управління ресурсами підприємства.

Починаючи із середини 50-х до середини 70-х років зарубіжні компанії взяли на озброєння економічну стратегію, що дістала назву стратегії орієнтації на продаж. Суть стратегії полягала у плануванні конкретного обсягу продукції за конкретний період часу. Процес розподілу продукції в транснаціональних корпораціях потребував обліку та управління матеріальними потоками, що стало основною причиною для створення в 60-х роках програмних комплексів управління потребами в матеріалах.

Концепція управління матеріальними ресурсами отримала назву MRP (Material Resource Planning - планування вироб

Рис. 6.1. Еволюція бізнес-стратегій ІС підприємства

ничих ресурсів), а відповідні ІС - MRP-систем. MRP - це методи управління промисловим підприємством в умовах конкурентної ринкової економіки.

У 70-х роках концепція орієнтації на продаж змінилася стратегією орієнтації на маркетинг, або на споживача. Тому з'явилася нова концепція управління виробничими ресурсами - MRP II, основною ідеєю якої було управління виробництвом на всіх фазах - від постачання сировини до відвантаження готової продукції споживачам. MRP II описує методологію, що ефективно управляє всіма ресурсами підприємства, забезпечуючи оптимальні рішення проблем планування діяльності підприємства в натуральних одиницях, фінансове планування в грошовому еквіваленті.

ERP (Enterprise Resource Planning) - управління ресурсами (матеріальними, фінансовими, трудовими) у межах корпорації. Стандарт CSRP орієнтований на керування зовнішніми

елементами виробничого ланцюжка підприємства, орієнтується на клієнта, визначається успішною реалізацією електронних технологій у бізнесі, що створюють необхідну базу для загальної динаміки ринкових процесів і вимог споживачів. Саме зміни в цих сферах дають змогу стверджувати, що економіка вступає в нову епоху - інформаційну масово-персоніфіковану.

Головна вимога цієї епохи - необхідність поєднання індивідуальних переваг споживача з ефективним виробництвом і системою планування комерційної діяльності. Для реалізації цієї вимоги стали запроваджуватися нові системи управління ресурсами підприємств, що включають управління закупівлями, виробництвом, збутом, складськими запасами, трудовими і фінансовими ресурсами, конструкторськими розробками у режимі реального часу. Системи управління ресурсами підприємства в новій економіці можуть стати основою ефективних комунікацій. Запровадження цих систем дає змогу оптимі-зувати економічні процеси підприємства і зробити можливим максимально повне використання переваг систем електронної комерції.

Успішне зростання інформаційної економіки сприяє запровадженню різних систем автоматизації управління ресурсами підприємства (MRP II, ERP, ERP II, CRM, SCM, SRM, CSRP тощо) (табл. 6.1).

Таблиця 6.1. Стандарти управління 1С

Заікнчення табл. 6.1