Для забезпечення повноцінного і ефективного обміну інформацією як всередині ІС, так і між різними ІС, автоматизації роботи з даними різних типів, необхідно певним чином уніфікувати і стандартизувати форму представлення інформації без зміни її змісту. Для цього служить система класифікації і кодування, причому кодування є засобом вираження елементів класифікації.
^ Класифікація - умовне розбиття об'єктів на підмножини на основі їх характерних ознак з метою упорядкування і систематизації
Класифікація повинна відповідати таким основним вимогам:
o повнота охоплення всіх об'єктів множини класифікації;
o відмінність груп об'єктів;
o відсутність перетинів груп об'єктів;
o можливість включення нових груп об'єктів;
o лаконічність, чіткість і зрозумілість класифікаційних ознак;
o незмінність прийнятої класифікаційної ознаки на всіх рівнях класифікації.
Класифікаційне угруповання - частина об'єктів, яка відокремлюється під час класифікації. Найпоширенішими є такі назви класифікаційних угруповань: клас, підклас, група, підгрупа, вид, підвид, тип.
Система класифікації визначається і характеризується ознаками класифікації і методом класифікації.
Ознака класифікації - це властивість або характеристика об'єкта, за якою здійснюється класифікація
Ознаки класифікації можуть мати кількісне (стаж, оклад, вік) або якісне (професія, посада, галузь) значення. Кількість значень ознаки класифікації визначає кількість класифікаційних угруповань, які можуть бути створені при розподілі множини об'єктів за цією ознакою.
Метод класифікації це сукупність правил створення системи класифікаційних угруповань і їх взаємозв'язки
Розрізняють два основні методи класифікації: ієрархічний і фасетний. Ієрархічний метод класифікації. Цей метод характеризується тим, що початкова множина об'єктів інформації послідовно поділяється на угруповання (класи) першого рівня поділу, далі - на угруповання наступного рівня, і т.д. Між створеними групами встановлюється певна ієрархія. При цьому кожна підгрупа належить лише одній групі (вищій за ієрархією).
Ієрархічний метод класифікації відрізняється кількістю рівнів (ступенів) класифікації, глибиною, ємністю і гнучкістю. Кількість рівнів визначає глибину класифікації, яка залежить від необхідності конкретизації угруповань і кількості ознак, які беруть участь у класифікації. Від глибини класифікації та кількості створених на кожному рівні угруповань залежить ємність.
В ієрархічній системі класифікації на будь-якому рівні підмножини елементів не повинні перетинатися. Сума елементів підмножин кожного рівня дорівнює кількості елементів усієї множини, що беруть участь у класифікації.
Позитивні сторони застосування ієрархічного методу класифікації:
o пристосованістю до обробки;
o звичність;
o велика інформативність кодів, які мають змістове навантаження. Недоліки:
o жорсткість структури, яка зумовлена фіксованістю ознак і їхньою послідовністю. Через це зміна хоча б однієї ознаки приводить до перерозподілу класифікаційних угруповань. Тому в класифікаторах, побудованих за ієрархічним методом, мають передбачатися значні резервні ємності.
o не дає змоги агрегувати об'єкти за будь-яким раніше не передбаченим довільним поєднанням ознак.
Приклад ієрархічної системи класифікації студентів:
o код вузу (001: Європейський університет, 002: університет ім. І. Франка, 003: НУ "Львівська політехніка",...);
o код кафедри (01: економічна, 02: математична, 03: юридична,...);
o код спеціальності (01: інформаційні управляючі системи та технології, 02: економіка підприємства, 03: прикладна математика, 04: юриспруденція,...);
o код курсу (1: перший, 2: другий, 3: третій,...);
o код групи (1: перша, 2: друга, 3: третя,...);
o код студента (відповідно до порядкового номера у групі).
Наприклад, повний код студента Антоненка А.А. має вигляд 001.02.01.01.01.01, побудований за наступною схемою:
Рис.2.2. Схема формування коду студента
Фасетний метод класифікації. За цим методом початкова множина об'єктів може поділятися на незалежні класифікаційні угруповання з використанням однієї з обраних ознак. Система класифікації може бути подана переліком незалежних фасетів (списків), які містять значення ознак класифікації.
Кожна ознака фасетної класифікації відповідає фасеті, що являє собою список значень найменованої ознаки класифікації. Наприклад, ознака "колір" містить такий список значень: червоний, білий, чорний, блакитний ... зелений; ознака - "професія" містить такий список значень: апаратник, автослюсар, столяр, токар та ін.
Приклад фасетної класифікації студентів: прізвище та ініціали, форма навчання (стаціонар, заочне, ПДО), спеціальність (економіка підприємства, фінанси, облік і аудит, математика, правознавство), початкова освіта (середня, середня спеціальна, вища).
За фасетним методом класифікації код студента Петренка М. П., що навчається на стаціонарі за спеціальністю "фінанси" з початковою середньою освітою матиме наступний вигляд: Петренко М. П., стаціонар, фінанси, середня.
Переваги фасетного методу класифікації:
o гнучкість структури;
o можливість включення нових фасет і виключення старих.
Недоліки:
o нетрадиційність;
o складність у випадку обробки даних.
Для фасетної класифікації сума елементів підмножин може бути більшою за кількість елементів усієї множини, що беруть участь у класифікації. Для даної класифікації важливим є неповторюваність ознак.
Змішаний метод класифікації передбачає використання обох попередніх.
2.5. Призначення і структура класифікаторів
3. Інформаційні технології: властивості, вимоги, цілі
3.1. Етапи розвитку інформаційних технологій
3.2. Властивості інформаційної технології і вимоги до неї
3.3. Декомпозиція цілей інформаційної технології
3.4. Структура інформаційної технології. Декомпозиція інформаційного процесу
Інформаційно-технологічна система
Інформаційно-технологічні процеси (ІТП)
Технологічні операції (ТО)